Підземні сховища газу України: місткість, карта та робота ПСГ
Україна володіє найбільшими підземними сховищами газу в Європі та четвертими за потужністю у світі. Підземні сховища газу є одним із ключових елементів енергетичної безпеки країни та важливою частиною європейського газового ринку. Саме вони дозволяють накопичувати газ у періоди низького попиту, забезпечувати стабільне проходження опалювального сезону та зменшувати ризики дефіциту палива під час кризових ситуацій.

Наземний технологічний комплекс одного з українських підземних сховищ газу
Попри технічність теми, роль ПСГ складно переоцінити. Без них зимове забезпечення газом багатьох країн Європи було б значно складнішим, а ціни на енергоресурси були б набагато більш нестабільними. Фактично газосховища виконують роль великого енергетичного резерву або своєрідного «банку газу», куди паливо закачують влітку і використовують взимку.
Чому виникла потреба у підземних сховищах газу
Історія підземного зберігання газу почалася ще на початку ХХ століття у США та Канаді, коли природний газ почав активно використовуватися для опалення житла та роботи промисловості. Дуже швидко стало очевидно, що споживання газу має яскраво виражений сезонний характер: у теплі місяці попит є відносно низьким, тоді як взимку він може збільшуватися у кілька разів.
Водночас видобуток природного газу є значно більш рівномірним процесом і не може миттєво збільшуватися відповідно до сезонних потреб споживачів. Саме тому виникла ідея накопичувати надлишки газу влітку та використовувати їх під час зимових піків споживання.
Перші промислові підземні сховища були введені в експлуатацію у 1915 році в канадській провінції Онтаріо та у 1916 році в американському штаті Огайо. Після Другої світової війни ідея швидко поширилася і в Європі, де зростання промисловості та житлового сектору призвело до різкого збільшення споживання природного газу. Таким чином, підземні сховища газу стали відповіддю на нерівномірність споживання протягом року.
Як працюють підземні сховища газу
Попри поширене уявлення, підземні сховища газу не є великими металевими резервуарами або спеціально побудованими бетонними ємностями під землею. Найчастіше вони створюються на базі виснажених газових родовищ, із яких раніше вже був видобутий природний газ.
Також для зберігання можуть використовуватися водоносні пласти, у яких газ витісняє воду та займає вільний простір у породі, або спеціально створені соляні каверни — порожнини у пластах солі. Газ зберігається не у великих пустотах, а в порах гірських порід, які працюють як природна губка та утримують газ під високим тиском.

Геологічні типи підземних сховищ газу
Не менш важливою є наземна інфраструктура газосховищ, до якої належать свердловини, компресорні станції та трубопроводи, що забезпечують закачування і відбір газу.
На початку опалювального сезону, коли тиск у пласті залишається високим, газ може самостійно підніматися на поверхню без використання компресорів. Такий режим роботи називається безкомпресорним відбором. Поступово зі зменшенням запасів газу тиск падає, і для продовження відбору починають використовувати компресорні станції.
Окрему роль відіграє буферний газ — частина запасів, яка постійно залишається під землею для підтримання необхідного пластового тиску та забезпечення стабільної роботи сховища. Його обсяг ніколи не відбирається для споживання.
Ключові відмінності між основними типами ПСГ
| Тип ПСГ | Де зберігається газ | Швидкість відбору | Обсяги зберігання | Найкраще підходить для |
|---|---|---|---|---|
| Виснажені родовища | У колишніх газових покладах | Середня | Дуже великі | Сезонного накопичення газу |
| Водоносні структури | У водоносних пластах | Середня | Великі | Регіонального резервування газу |
| Соляні каверни | У штучних порожнинах у солі | Дуже висока | Порівняно невеликі | Швидкого покриття пікових навантажень |
Чому газ закачують влітку та використовують взимку
Природний газ є одним із найбільш сезонних енергоресурсів. У теплу пору року потреба в опаленні практично відсутня, а споживання газу значно скорочується. Саме в цей період газ активно закачують до сховищ.

Сезонний цикл роботи підземних сховищ газу
Взимку ситуація кардинально змінюється. Під час морозів споживання природного газу різко зростає, і підземні сховища стають одним із головних джерел покриття додаткового попиту. У багатьох країнах Європи ПСГ забезпечують значну частину зимового споживання природного газу та дозволяють уникати дефіциту, перебоїв із постачанням і різких стрибків цін на енергоресурси.
Яка місткість ПСГ України та чому наші газосховища є найбільшими в Європі
Україна входить до числа світових лідерів за потужністю підземного зберігання природного газу. Загальна місткість українських сховищ становить майже 31 млрд кубометрів, що робить українську систему найбільшою в Європі та четвертою у світі після США, Росії та Китаю.
Географія та класифікація українських ПСГ
Усього в Україні функціонують 13 підземних сховищ газу. Найбільшим із них є Більче-Волицько-Угерське ПСГ у Львівській області, яке здатне зберігати понад 17 млрд кубометрів природного газу та є найбільшим газосховищем Європи. Більшість українських ПСГ розташована у західних регіонах країни неподалік кордонів Європейського Союзу, що робить їх особливо привабливими та вигідними для європейських компаній і трейдерів.
Ключові показники та технічні характеристики системи ПСГ України
| Показник | Значення |
|---|---|
| Кількість ПСГ | 13 |
| Загальна потужність | майже 31 млрд куб. м |
| Найбільше ПСГ | Більче-Волицько-Угерське |
| Потужність найбільшого ПСГ | понад 17 млрд куб. м |
| Місце в Європі | 1 |
| Місце у світі | 4 |
Як створювали українські газосховища
Основний етап розвитку українських підземних сховищ газу припав на 1960–1980 роки, коли Радянський Союз активно розширював експорт газу до країн Європи та розбудовував газотранспортну систему.

Процес відновлення тиску та очищення газу на компресорній станції середини XX століття.(Фото: Margaret Bourke-White)
Основні етапи та ключові події формування мережі ПСГ наведено в таблиці нижче:
| Період / Дата | Подія та технологічні особливості |
|---|---|
| 1959 рік | Початок розвідувальних робіт на Чернігівщині для створення першого сховища. |
| 25 травня 1964 рік | Стартувало закачування газу до Олишівського ПСГ (поблизу Києва). Воно стало офіційним початком історії галузі в Україні. Сховище створене на базі водоносної структури для покриття зимових піків споживання столиці. |
| 1968 рік | Український науково-дослідний інститут природних газів (УкрНДІгаз) у Харкові здійснив технологічне проєктування Угерського та Опарського ПСГ. |
| 1969 рік | Введення в експлуатацію Червонопартизанського ПСГ поблизу Києва (також на базі водоносної структури). |
| 1969–1985 роки | Другий період розвитку. Розпочалося створення великих сховищ на базі вже виснажених газових родовищ на Заході України. У 1969 році вперше провели дослідно-промислове нагнітання газу в вироблені продуктивні горизонти Угерського родовища з використанням наявних свердловин та обладнання. |
| 1974 рік | Створення комплексної лабораторії УкрНДІгазу у Львові для максимального розкриття потенціалу західного регіону. |
Розвиток підземного зберігання газу в Україні супроводжувався формуванням трьох великих наукових центрів:
1. Харківський центр - діяв на базі лабораторії (пізніше відділу) підземного зберігання газу інституту УкрНДІгаз.
2. Львівський центр - заснований Дрогобицьким проєктно-технологічним інститутом та Стрийським газопромисловим управлінням на базі лабораторії УкрНДІгазу.
3. Івано-Франківський центр - розвивався на базі кафедри нафтогазової гідромеханіки Національного технічного університету нафти і газу.
Українські інженерні розробки широко використовувалися і в інших регіонах Радянського Союзу. Зокрема, видатну роль відіграв науковець Бережний, який розробив теоретичні основи кріплення свердловин для ПСГ. А сама ідея та втілення першого на Заході України Угерського ПСГ належить інженерам Гімеру, Кривко та Петріву.
Саме близькість цих об'єктів (де сьогодні зосереджено 80% усіх потужностей) до кордонів зробила їх ключовим елементом експорту радянського газу до Європи. Така роль зберігалася аж до 2014 року, коли Україна повністю відмовилася від купівлі російського газу.
Яку роль українські ПСГ відіграють під час війни
Сьогодні значення українських підземних сховищ змінилося. Вони передусім забезпечують країну паливом взимку, підтримують стабільність роботи всієї газотранспортної системи та створюють стратегічний резерв в умовах повномасштабної війни.
Однією з головних переваг ПСГ є їхнє розташування на значній глибині (від кількох сотень до кількох тисяч метрів), що забезпечує природний захист від російських атак. Водночас наземна інфраструктура газосховищ неодноразово ставала цілями ударів, однак завдяки оперативній роботі українських газовиків пошкоджене обладнання швидко замінюють, уникаючи критичних перебоїв у роботі системи. Окремі сховища наразі перебувають на тимчасово окупованих територіях і доступ до них відсутній, проте решта ПСГ на підконтрольній території продовжує працювати.
Вільні потужності Україна пропонує іноземним партнерам, оскільки загальний обсяг сховищ (понад 30 млрд куб. м) суттєво перевищує річне внутрішнє споживання газу країни, яке становить понад 20 мільярдів кубометрів.
Логістичні маршрути імпорту та зберігання LNG в Україні
У 2020 році європейські компанії закачали до українських сховищ близько 10 млрд кубометрів газу. Тоді спрацювала ринкова логіка: влітку 2019 року на тлі пандемії ковіду ціни на газ у Європі впали до історичних мінімумів, і європейські трейдери масово закачували надлишки газу до України, яку також приваблювала нижчими тарифами на зберігання, ніж у ЄС. Проте поточного року використання українських ПСГ іноземними трейдерами помітно менше через відсутність сприятливої цінової кон'юнктури та високі військові ризики, хоча окремі компанії продовжують співпрацю.
Основні категорії газу в ПСГ та їхнє функціональне значення
| Категорія газу | Призначення |
|---|---|
| Активний газ | Може відбиратися зі сховищ |
| Буферний газ | Забезпечує необхідний тиск у сховищі та не відбирається під час звичайної експлуатації |
| Газ довгострокового зберігання | Виконує функції буферного газу |
| Газ на окупованих територіях | Тимчасово недоступний |
Скільки газу Україна накопичила перед зимою
Україна завершила сезон закачування газу 3 листопада 2025 р., накопичивши у підземних сховищах понад 13,26 млрд кубометрів природного газу. Таким чином країні вдалося виконати та навіть перевищити урядовий план із формування запасів (13,2 млрд куб. м) попри масовані російські атаки у жовтні. Цей показник виявився приблизно на 6% більшим, ніж торік.
Стан заповнення українських ПСГ станом на 3 листопада 2025 р.
Щодо структури накопиченого газу, на початку листопада обсяг «активного газу» (який безпосередньо можна відбирати для опалювального сезону) становив понад 8,5 млрд кубометрів. Решту обсягів складають буферний газ, активний газ довгострокового зберігання (що виконує роль буферного), а також запаси на тимчасово непідконтрольних територіях. Більша частина палива в ПСГ належить державній компанії «Нафтогаз України», проте свої резерви там також тримають приватні українські та іноземні компанії.
Розподіл накопиченого природного газу за категоріями та власниками
Яке майбутнє чекає українські ПСГ
Попри поточні військові ризики, українські підземні сховища залишаються одним із найбільш перспективних енергетичних активів країни, потенціал якого повністю розкриється після завершення війни. Оскільки власних потужностей зберігання у Європі взимку не вистачає, роль України на європейському ринку буде значною, а послуги зі зберігання газу для міжнародних компаній забезпечать суттєві надходження до державного бюджету.
У довгостроковій перспективі ПСГ мають потенціал стати частиною майбутнього ринку водню та інших низьковуглецевих енергоносіїв. Деякі типи сховищ можуть бути технологічно адаптовані під зберігання водню, що дасть нове дихання всій інфраструктурі.
Підземні сховища газу залишаються ключовим фундаментом газової безпеки, який дозволяє Україні проходити найскладніші зими, згладжувати ринкові коливання та формувати майбутній енергетичний ландшафт Європи.
