Війна на Близькому Сході майже вимкнула катарський LNG із ринку на чотири місяці. Проте, глобальна пропозиція втрималася, при чому не лише за рахунок великих виробників, а і завдяки новим країнам.
Майже 300 млрд куб м LNG - приблизний обсяг світового експорту у 1 половині 2026 р. Ринок майже не змінився за розміром, але різко змінився за складом постачальників.
На початку 2026 р. світовий LNG-ринок мав увійти у фазу профіциту. У 2025 р. у світі ввели рекордні нові потужності зі зрідження - близько 69 млрд куб м на рік, а загальна потужність зросла до майже 756 млрд куб м на рік. Основний приріст дали США, Канада та Росія, а Мавританія і Сенегал приєдналися до невеликого клубу країн-експортерів LNG, який зараз налічує близько 25 держав.
Цей сценарій зламався 28 лютого, коли почалася війна на Близькому Сході, а рух LNG-танкерів через Ормузьку протоку фактично зупинився. Через цей маршрут у 2025 р. проходило майже 20% світового LNG. Альтернативного морського виходу для катарських та еміратських вантажів немає.
Однак глобальна пропозиція не обвалилася. GECF оцінює експорт за 1 півріччя 2026 р. у близько 296 млрд куб м - на 3,9 млрд куб м, або 1,3%, більше р/р. Отже, попри війну на Близькому Сході та різке скорочення постачань LNG з Катару та ОАЕ, світова пропозиція зросла. Втрату компенсували інші виробники та скорочення попиту на окремих імпортних ринках, передусім в Азії.
Криза Ормузу: мінус Катар?
Найбільший удар припав на Катар. У січні-лютому країна ще експортувала 19,4 млрд куб м - лише на 1,2 млрд куб м менше, ніж роком раніше. Після блокади поставки впали до 1,2 млрд куб м у березні та 0,4 млрд куб м у квітні, що стало мінімумом для країни за багато років. У березні-червні Катар відвантажив лише 4,1 млрд куб м проти 38,6 млрд куб м у той самий період 2025 р., тобто 9 разів менше.
За підсумками півріччя катарський експорт скоротився з 59,2 до 23,5 млрд куб м (-60,3%). Це не тільки логістична проблема. Удари по комплексу Ras Laffan пошкодили дві лінії зрідження, або близько 17% експортної потужності країни. За оцінкою EIA, ремонт може тривати до п'яти років, тому навіть повне відкриття протоки не поверне весь обсяг одразу.
IEA оцінює, що у березні-червні завантаження LNG з Катару та ОАЕ зменшилися на 35 млрд куб м р/р. Виробництво поза Перською затокою водночас зросло майже на 27 млрд куб м і закрило приблизно три чверті дефіциту. Тому глобальне виробництво LNG у ці чотири місяці впало не на п'яту частину, а на 8 млрд куб м, або 4%.
Решту ринок збалансував попитом. Високі ціни змусили азійських імпортерів скорочувати газову генерацію, переходити на вугілля та відкладати спотові закупівлі. Інакше фізичної пропозиції з інших країн було б недостатньо, щоб замінити Катар у короткий строк.
США закріплюють лідерство
Головним бенефіціаром нового балансу стали США. У січні-червні 2026 р. країна експортувала 89,6 млрд куб м LNG проти 72,6 млрд куб м роком раніше. Приріст становив 17 млрд куб м, або 23,4%. Лише американські заводи перекрили майже половину втрати катарських обсягів. Частка США у глобальному експорті LNG перевищила 30%.
Таке зростання ролі США було очікуваним, враховуючи інвестиції попередніх років. Plaquemines LNG та Corpus Christi Stage 3 нарощували завантаження протягом півріччя, а Golden Pass відправив перший вантаж у квітні. За даними EIA, у 2026 р. у США продовжують запускатися нові лінії Corpus Christi та Golden Pass. Саме наявність готових потужностей дала змогу швидко відповісти на дефіцит після блокади Ормузу.
Інші великі експортери показали різну динаміку. Австралія залишилася стабільною - 52,7 млрд куб м, практично на рівні 2025 р. У червні обсяги підтримали перезапуск Darwin LNG і менші ремонти на Gorgon. Росія збільшила експорт на 12%, до 24,7 млрд куб м, завдяки вищому виробництву Arctic LNG 2 та меншому обсягу ремонтів на Sakhalin 2. Малайзія додала 18,3%, до 21,7 млрд куб м, на тлі кращої доступності сировинного газу. Індонезія залишилася майже без змін - 10,7 млрд куб м; у червні її стримував незапланований простій Tangguh.
Показово, що сукупний експорт шести найбільших постачальників скоротився на 12,9 млрд куб м. Водночас частка інших, менших експортерів зросла з 61,4 до 74,3 млрд куб м (+21%). Тобто стійкість ринку забезпечили не лише США, а й ширший пояс середніх та нових виробників.
Нова карта виробництва
Найпомітніший новий гравець - Канада. Завод LNG Canada завантажив перший комерційний вантаж 30 червня 2025 р., а друга лінія почала виробництво у листопаді. Проєкт розрахований приблизно на 19 млрд куб м LNG на рік і має вийти на повну потужність у 2026 р. Його перевага - прямий вихід до Тихого океану, без Ормузької протоки, Суеца або Панамського каналу для поставок до Північно-Східної Азії.
Додаткові обсяги дали Африка та менші виробники. У січні запрацював Congo FLNG 2. Нігерія та Ангола збільшили відвантаження завдяки кращій доступності сировинного газу, а Оман і Норвегія виграли від меншого обсягу ремонтів. Мавританія та Сенегал, які почали експорт у квітні 2025 р., у 2026 р. вже працюють повний рік. У червні перший вантаж відправив мексиканський Energia Costa Azul.
До війни GECF очікував введення ще близько 332 млрд куб м на рік нових потужностей зі зрідження у 2026-2030 рр. - передусім у США та Катарі, але також у Канаді, Австралії, Малайзії, Індонезії, Мексиці, Нігерії, Аргентині та Габоні. Тепер календар змістився: IEA оцінює сукупну втрату пропозиції через війну й пошкодження інфраструктури у 140 млрд куб м у 2026-2030 рр., а ефект очікуваної «хвилі LNG» - відкладеним щонайменше на два роки.
Базовий прогноз IEA передбачає повне відкриття Ормузької протоки у третьому кварталі та відновлення непошкоджених заводів до початку четвертого кварталу. За такого сценарію світова пропозиція LNG у 2026 р. залишиться приблизно на рівні 2025 р. Якщо відкриття затягнеться, ринок може отримати перше річне скорочення виробництва з 2012 р.
Після початку війни світовий ринок LNG продовжив зростати, а карта постачань помітно змінилася. Частину катарських обсягів підхопили насамперед США, а також нові потужності у Канаді та інших країнах. Через це зросла роль американського узбережжя Мексиканської затоки, а морські маршрути стали довшими. У першій половині 2026 р. додаткове виробництво покрило лише частину втрат. Решту балансу забезпечили слабший попит і дорожча логістика. Швидко знайти повноцінну заміну постачальнику, який забезпечував близько п’ятої частини світової торгівлі LNG, ринок наразі не здатен, але і безповоротного обвалу пропозиції не сталося.