Сергія Корецького обрали новим прем’єр-міністром України

Верховна Рада 16 липня 2026 р. призначила Сергія Корецького прем’єр-міністром України. За відповідне рішення проголосували 289 народних депутатів.

Кандидатуру Корецького вніс до парламенту президент України Володимир Зеленський. До призначення він очолював НАК «Нафтогаз України», а раніше керував АТ «Укрнафта» та ПАТ «Укртатнафта».

Корецький змінив на посаді Юлію Свириденко. Верховна Рада прийняла її відставку 14 липня 2026 р. 258 голосами.

Хто такий Сергій Корецький?

Сергій Корецький народився 14 березня 1978 р. у Луцьку. Більшу частину професійної кар’єри він працював у паливному та енергетичному бізнесі, а з 2022 р. очолював великі державні нафтогазові компанії.

Сергій Корецький

Освіта

Корецький закінчив Луцький державний технічний університет за спеціальностями «Автомобілі та автомобільне господарство» та «Економіка підприємства».

Також здобув освіту в Івано-Франківському національному технічному університеті нафти і газу за спеціальністю «Видобування нафти і газу». У 2019 р. завершив програму Executive MBA у Києво-Могилянській бізнес-школі.

Досвід

Професійну кар’єру Корецький розпочав у 1997 р. у луцькій групі «Континіум», заснованій Ігорем Єремеєвим і Степаном Івахівим. За даними медіа, спочатку він працював охоронцем, після чого перейшов до аналітичного та фінансового напрямів.

У 2002 р. Корецький очолив СП «Західна нафтова група», а з 2007 р. був генеральним директором керівної компанії групи «Континіум». У 2013-2018 рр. очолював мережу АЗК WOG, де відповідав за постачання нафтопродуктів, логістику, гуртові продажі та розвиток роздрібної мережі.

Після виходу з «Континіуму» Корецький розвивав власні проєкти. Він заснував енерготрейдингову компанію «Фортекс Енерджі» та кавову компанію повного циклу Idealist Coffee Co. У 2019-2022 рр. був співзасновником і головою правління швейцарського енерготрейдера Centurion Group SA.

Політичний досвід

У 2002-2006 рр. Корецький був помічником народного депутата Ігоря Єремеєва, а у 2007-2012 рр. – помічником народної депутатки Катерини Ващук. Згодом він знову працював помічником Єремеєва.

У 2006 р. Корецький балотувався до Верховної Ради та Волинської обласної ради від Народного блоку Литвина, однак депутатом не став. До призначення прем’єр-міністром він не обіймав посад у Кабінеті Міністрів та не мав досвіду роботи на виборній посаді.

Корецький в «Укрнафті»

У листопаді 2022 р. Корецький очолив «Укрнафту» та «Укртатнафту» після переходу акцій компаній під контроль держави.

За підсумками 2023 р. «Укрнафта» отримала 23,6 млрд грн чистого прибутку, а у 2024 р. – 16,38 млрд грн. Загалом за два роки чистий прибуток компанії становив майже 40 млрд грн.

У цей період «Укрнафта» збільшувала видобуток нафти й газу, активізувала буріння свердловин, оновлювала обладнання та розширювала мережу АЗК. У травні 2025 р. Корецький залишив керівництво «Укрнафтою» у зв’язку з переходом до «Нафтогазу».

Корецький у «Нафтогазі»

Наглядова рада «Нафтогазу» обрала Корецького головою правління за результатами незалежного конкурсу 29 квітня 2025 р. До виконання обов’язків він приступив 14 травня.

Корецький очолив Групу в умовах масштабних російських атак на газовидобувну та переробну інфраструктуру, скорочення власного видобутку і необхідності терміново збільшувати імпорт газу.

За його керівництва «Нафтогаз» залучив €500 млн від ЄБРР для закупівлі газу. Це стало найбільшим окремим кредитом банку в Україні. Фінансування підтримала гарантія ЄС, яка покрила 90% суми.

У липні 2026 р. Група також завершила реструктуризацію двох випусків єврооблігацій на загальну суму близько €1,2 млрд. Строк погашення єврових паперів продовжили до 2032 р., доларових – до 2033 р.

Виклики нового уряду

Серед основних завдань уряду Корецького – підготовка до опалювального сезону, захист і відновлення енергетичної інфраструктури, фінансування оборони, співпраця з міжнародними партнерами та продовження європейської інтеграції України.

Призначення прем’єром стало першим досвідом Корецького на державній політичній посаді. До цього його управлінський досвід був зосереджений переважно у приватних і державних енергетичних компаніях.