Завершуються останні дні транзиту російського природного газу через Україну, який продовжувався не дивлячись на анексію Криму та військову агресію на Сході, а також повномасштабне вторгнення у 2022 р. У матеріалі ExPro підбито підсумки останнього 5-річного договору транзиту, що закінчується 1 січня 2025 р.
Передісторія
Історія транзиту природного газу до Європи через Україну починається ще з часів Радянського Союзу, коли Україна була важливою частиною газової інфраструктури СРСР. Перші магістральні газопроводи, спроектовані для транзиту природного газу, були побудовані у 1970-1980 рр., створюючи мережу, яка забезпечувала транзит газу до Європи.
Після розпаду СРСР і відновлення незалежності, Україна стала ключовим транзитним маршрутом для російського газу, який постачався до Європи. У 1992-2008 рр. через Україну транспортувалося 110-140 млрд куб м російського газу.
Однак, у 2000-2010 рр. часто виникали суперечки між Україною та росією щодо тарифів на транзит, умов постачання та сплати боргів. Росія вже тоді використовувала природний газ як зброю, декілька разів перекриваючи постачання газу, щоб спонукати Україну до перемовин у інших питаннях.
Одним з найбільших конфліктів була газова криза 2006 р., коли через суперечки між двома країнами було припинено постачання газу до України, що вплинуло на транзит в Європу. Найбільший конфлікт стався в 2009 р., коли Росія вдруге призупинила поставки газу через Україну на початку року, що спричинило серйозні проблеми для європейських споживачів. Цей інцидент став основою для багатьох реформ в європейських країнах, які почали диверсифікувати свої джерела постачання газу, аби зменшити залежність від одного маршруту.
Зупинки постачань російського газу через Україну:
- Січень 2006 року
Період зупинки: 1–4 січня 2006 року.
Обсяг транзиту на добу до зупинки: 360–380 млн куб м.
Причина зупинки: розбіжності між «Нафтогазом України» та «Газпромом» щодо цін на газ та тарифів на транзит. - Січень 2009 року
Період зупинки: 7–20 січня 2009 року.
Обсяг транзиту на добу до зупинки: 300–310 млн куб м.
Причина зупинки: неврегульовані питання між Україною та Росією щодо умов постачання та транзиту газу, що призвело до так званої «газової війни».
У наступні роки росія розпочала будівництво ряду обхідних газопроводів, щоб зменшити свою залежність від українського маршруту, а також збільшити залежність європейських країн від дешевого російського газу.
Після анексії Криму Росією в 2014 році і початку війни на сході України відносини між Україною і росією, зрозуміло, погіршилися, що відобразилося і на енергетичних відносинах. Росія почала активно розвивати нові газопроводи, такі як «Північний потік» і «Південний потік», які дозволяли оминути територію України. Рф також планувала запустити «Північний потік – 2», щоб повністю позбутися українського маршруту, але не дивлячись на те, що газопровід було побудовано, в експлуатацію запустити його так і не вдалося.
Передумови укладання договору в 2019 р.
Попередній контракт на транзит російського природного газу через Україну було укладено у 2009 р. терміном на 10 років. Він був підписаний після серйозної газової кризи, яка спричинила перебої у постачанні газу до Європи. Контракт містив жорсткі умови для України, включаючи принцип «бери або плати» та фіксовані обсяги транзиту. Контракт завершувався наприкінці 2019 р.
Важливою подією, що передувала новому контракту, стала перемога НАК «Нафтогаз України» у Стокгольмському арбітражі у 2018 р. у справі проти російського «Газпрому». Арбітраж зобов’язав «Газпром» виплатити «Нафтогазу» компенсацію в розмірі $2,9 млрд за порушення транзитного контракту. Перемога в арбітражі суттєво посилила позиції України в переговорах, які були тривалими.
Посередником у перемовинах між Україною та росією виступав Європейський Союз, оскільки стабільний транзит газу через Україну був важливим для енергетичної безпеки ЄС. У 2019 р. США також ввели санкції проти компаній, що брали участь у будівництві «Північного потоку-2», що затримало його запуск і змусило росію продовжувати використовувати українську ГТС.
За словами колишнього очільника «Нафтогазу» Юрія Вітренка, що брав участь у тодішніх перемовинах щодо транзиту газу, ключовими моментами була умова Німеччини, що «Північний потік 2» не запрацює, якщо через Україну не будуть йти хоч якісь обсяги газу, а також зміна позиції росії після зустрічі в Нормандському форматі.
Таким чином, представники НАК «Нафтогаз України», ТОВ «Оператор ГТС України» та російського «Газпрому» 30 грудня 2019 р. у Відні підписали угоди, необхідні для продовження транзиту російського газу територією України до 2024 р. включно.
Умови договору
До підписаних документів у 2019 р. у Відні увійши:
- Міжоператорська угода між «Оператором ГТС України» (ОГТСУ) та «Газпромом», яка визначає технічні регламенти і правила взаємодії між операторами суміжних мереж (interconnection agreement).
- Договір про організацію транзиту між «Нафтогазом» та «Газпромом», у якому зафіксовані умови та обсяги транзиту на 5 років.
- Мирова угода між «Нафтогазом» та «Газпромом», згідно з якою сторони відмовляються від взаємних претензій за контрактами 2009 р.
Підписані угоди передбачали виплату «Газпромом» $2,918 млрд компенсації на виконання рішення Стокгольмського арбітражу. «Нафтогаз» отримав ці кошти 27 грудня 2019 р. Також передбачалося відкликання всіх арбітражних судових позовів, за якими не прийняті кінцеві рішення, зняття арештів на майно, активи і грошові кошти Газпрому, а також відмова у майбутньому від всіх можливих претензій та позовів за контрактами січня 2009 р.
Мінімальні обсяги транзиту за роками зафіксовані у наступних розмірах: 2020 р. – 65 млрд куб м, 2021 – 2024 рр. – по 40 млрд куб м газу щорічно. Україна та росія перейшли на вимір газу у європейських одиницях, «Газпром» подає заявки на транспортування у MWh, а не тис. куб м.
Варто зазначити, що підписані угоди не стосувалися питання судових позовів підприємств групи «Нафтогаз» проти рф щодо захоплених активів групи в АР Крим. Вже зараз компанія виграла арбітражний суд щодо стягнення з рф $5 млрд незаконно захоплених активів у Криму.
Тодішній очільник «Нафтогазу» Андрій Коболєв допускав можливість порушення росією газових домовленостей, однак зазначав, що вона невелика.
«Стовідсоткової гарантії вам ніхто не дасть щодо будь-якого контрагента. Але нова транзитна угода містить, по-перше, європейське право, чітко прописані гарантії, які за своєю суттю дуже близькі до концепції «качай або плати». Ступінь гарантованості ми розцінюємо як високий, кращий, ніж у попередніх контрактах».
Контракт 2019-2024 рр. було укладено за принципом «качай або плати» (на відміну від «бери або плати» у попередньому контракті). Фактично, «Газпром» зобов’язався оплачувати заброньовані обсяги транзиту незалежно від фактичного використання потужностей.
Газ вимірюється за стандартних умов, зокрема температурі 20°С (а не 0°С, як у більшості країн ЄС). У додатку 3 до контракту встановлено кілька основних параметрів якості газу – теплота згоряння, вміст механічних домішок, температура точки роси по воді та вуглеводням. За невідповідність газу, що заходить в українську ГТС, цим параметрам «Газпром» має сплатити штраф, розрахунок якого базується на котируваннях ф’ючерсів наступного місяця на NCG, помноженого на коефіцієнт 1,7. Протягом років дії контракту повідомлень про невідповідність якості газу не звучало.
«Нафтогаз» в односторонньому порядку міг розірвати договір лише у випадку суттєвого порушення умов договору «Газпромом», єдиним таким порушенням у контракті зазначено неоплату чотирьох місячних платежів підряд. При чому, у цьому разі замовник зобов’язаний сплатити організатору усі невиплачені місячні платежі за період від дати розірвання угоди до 1 січня 2025 р.
Укладений в останні дні 2019 р. контракт став важливим компромісом у складних політичних і економічних умовах. Для України контракт забезпечив стабільний дохід від транзиту газу та підтвердив роль української ГТС у постачанні газу до Європи, не дивлячись на спроби росії оминути український маршрут.
Для Європи контракт став гарантією енергетичної стабільності в регіоні, яку однак було порушено вже у 2021 р., коли росія штучно створила енергетичну кризу в Європі та повністю зруйновано у 2022 р. після російського вторгнення в Україну.
Для Росії контракт дозволив уникнути нових арбітражних спорів і зберегти довіру європейських споживачів. Росія також продовжила використовувати природний газ як зброю, шантажуючи Європу, знижуючи постачання газу в певні періоди.
Підсумки транзиту
За підсумками 5-річного контракту росія прокачала через Україну близько 148 млрд куб м природного газу, як свідчать розрахунки ExPro. Це майже 66% від заброньованих потужностей за довгостроковим контрактом – 225 млрд куб м. Хоча у більшості років транзит був менше заброньованих потужностей за контрактом, у 2021 р. обсяги транзиту перевищили планові обсяги – 41,6 млрд куб м замість 40 млрд куб м. «Нафтогаз» бронював додаткові потужності на короткострокових аукціонах ОГТСУ для «Газпрому», що коштувало дорожче.
Найнижчий рівень транзиту – 14,6 млрд куб м – було зафіксовано у 2023 р. Транзит у 2023 р. впав до найнижчого значення за часи незалежності України з 1991 р. Тим не менше, вже у 2024 р. обсяги транзиту зросли на 5,7% - до 15,4 млрд куб м, другого найнижчого значення за часи незалежності.
Загалом, російський природний газ через Україну з 2019 р. транспортувався до 5 країн. Найбільше російського газу через Україну за час дії 5-річного контракту було поставлено до Словаччини – 108,6 млрд куб м або понад 73% усіх постачань. Газ по цьому напрямку йшов до Словаччини, Австрії, Італії та ін.
До Угорщини було поставлено 16,5 млрд куб м або 11% постачань. Варто зазначити, що з 1 жовтня 2021 р. Угорщини припинила отримувати російський газ через Україну, перейшовши на обхідний маршрут, передусім через «Турецький потік».
Третьою за обсягам постачань російського газу в рамках договору стала Молдова – 12,6 млрд куб м або 8,5% усіх постачань. Основна частина російського газу для Молдови йшла до так званого Придністров’я, де працює основна електростанція, що виробляє більшу частину електроенергії для Молдови.
Постачання російського газу до Польщі через Україну склало 8,5 млрд куб м або 5,5% від усіх постачань. Польща припинила купівлю російського газу після вторгнення рф в Україну на початку 2022 р.
Крім того, близько 1,7 млрд куб м або 1,2% російського газу було поставлено до Румунії через Україну. Румунія припинила отримувати російський газ з України з 1 квітня 2021 р., перейшовши на «Турецький потік», як і Угорщина. На початку 2022 р. Румунія відновила постачання газу через Україну, однак вже у травні постачання припинилися.
Таким чином, з травня 2022 р. по кінець грудня 2024 р. постачання російського газу через українську ГТС здійснювалися лише до двох країн: Словаччини та Молдови.
Обсяги транзиту російського газу через Україну в 2024 р. склали 15,4 млрд куб м, з яких до Словаччини було поставлено – 13,5 млрд куб м, на 6,5% більше, ніж у 2023 р. Крім того, до Молдови поставлено 1,9 млрд куб м російського газу, на 1,8% менше, ніж у 2023 р.
За оцінками ExPro, Україна отримала від росії $6,2 млрд за транзит природного газу в період з 2019 по 2024 рр. Приблизно стільки російський «Газпром» сплатив українській НАК «Нафтогаз України». У свою чергу, «Нафтогаз» сплатив «Оператору ГТС України» близько $5,4 млрд за організацію транзиту.
Якщо рахувати у гривнях, то Україна отримала від росії близько 195 млрд грн за час дії контракту. Найбільше росія сплатила у 2020 р. – понад $1,7 млрд, що пов’язано з більшими обсягами заброньованих потужностей.
Варто зазначити, що внаслідок окупації Луганської області Україна тимчасово втратила доступ до газовимірювальної станції «Сохранівка», однієї двох точок входу до української ГТС, через які російський газ надходив до системи. Росія відмовилася перенести обсяги транзиту на іншу точку – «Суджа», а також знизила оплату за транзит. У зв’язку з цим НАК «Нафтогаз України» звернулася до міжнародного арбітражу.
Початково «Нафтогаз» вимагав у суді $150 млн неоплати за заброньовані потужності. Вже на початку 2024 р. компанія «Нафтогаз» позовною заявою збільшила суму позовних вимог до $843 млн, а також повторно зазначила, що «у зв’язку із триваючим порушенням положень Угоди з боку Газпрому Компанія залишає за собою право збільшити позовні вимоги до кінця розгляду справи та, відповідно, завершення дії Угоди у січні 2025 року». На кінець вересня 2024 р. дебіторська заборгованість «Газпрому» за послуги транспортування природного газу становила 41,9 млрд грн або понад $1 млрд.
Вплив повномасштабної війни
Україна продовжувала транспортувати російський природний газ, не дивлячись на повномасштабне вторгнення росії 24 лютого 2022 р. За словами тодішнього очільника «Нафтогазу» Юрія Вітренка транзит не зупиняли на прохання західних країн-партнерів.
«Країни ЄС і США просили Україну цього не робити. Тоді в Європі вирувала енергетична криза, ціни на газ були на рекордно високому рівні. Нам було б складно добитися такої підтримки, яку ми отримали, якби зупинили транзит», - зазначив Вітренко в нещодавньому інтерв’ю Forbes.
Пізніше наступний очільник «Нафтогазу» Олексій Чернишов також зазначав як причину продовження транзиту залежність від російського газу європейських країн, що підтримують Україну у війні з рф.
Тим не менше, вплив повномасштабного вторгнення на російсько-українські газові відносини є вагомим. Передусім, окупація частини Луганської області в 2022 р. призвела до того, що ОГТСУ оголосив форс-мажор по точці входу російського газу в Україну «Сохранівка», що призвело до скорочення обсягів постачання російського газу.
Крім того, європейські країни, що у попередні роки покладалися на російський газ, розпочали свій шлях поступової відмови від енергоносіїв з рф. Більшість європейських країн вже не купують трубопровідний газ напряму з росії, проте окремі сусіди України, передусім, Словаччина, залишаються важливими споживачами російського газу.
Майбутнє транзиту
З початком останнього року діючого контракту почали з’являтися певні повідомлення про потенційне майбутнє українського транзиту природного газу. Вже у перші місяці року словацький прем’єр-міністр Роберт Фіцо, який протягом всього року був однією з ключових фігур газового транзиту, провів зустріч з українським прем’єр-міністром Денисом Шмигалем. За підсумками зустрічі Фіцо сказав, що Україна нібито готова дозволити транспортування російського газу через свою територію після 2024 р. У відповідь на це в українському Кабміні зазначили, що не продовжуватимуть контракт на транзит російського газу, але Україна може говорити про використання власної ГТС з ЄС.
Єврокомісія у свою чергу в березні заявила, що не має намір брати участь в будь-яких перемовинах щодо транзиту природного газу через Україну після завершення діючої угоди. ЄК рекомендувала європейським країнам відмовитися від російського газу.
Ближче до середини року з’явилася інформація, що європейські країни ведуть перемовини щодо продовження постачань природного газу через Україну. За словами Bloomberg, варіант, який тоді розглядався, передбачав транспортування азербайджанського газу замість російського.
Протягом наступних місяців з’явилося більше деталей щодо варіанту транспортування азербайджанського газу. Зрозуміло, що Азербайджан не має достатніх вільних потужностей природного газу, тому фізично природний газ залишався б російським. Потенційна схема транспортування передбачала використання «свопу», завдяки якому російський газ віртуально постачався б до Азербайджану, а азербайджанський – до українсько-російського кордону.
Восени розмови щодо транспортування азербайджанського газу помітно притихли, що наштовхувало на думку, ніби перемовини з Азербайджаном припинилися. Повідомлялося, що основна увага прикута до результатів американських виборів, що можуть вплинути на продовження чи зупинку транзиту газу через Україну.
Серед інших варіантів транспортування газу, про які повідомлялося у різних медіа, був варіант купівлі газу іноземними компаніями на українсько-російському кордоні (російський або азербайджанський газ), який потім закачували б до українських ПСГ та пізніше експортували зі сховищ до європейських країн. Серед європейських компаній, що могли би купувати газ на кордоні, йшлося про словацьку SPP або угорську MOL.
Новини щодо досягнення потенційних домовленостей продовження транзиту природного газу через Україну мали суттєвий вплив на європейський ринок, хоча у всіх випадках новини були неправдивими. До прикладу, Bloomberg 31 жовтня опублікувала інформацію про близькість європейських компаній до укладення договору з Азербайджаном щодо постачання газу через Україну, внаслідок чого ціни на природний газ у Європі обвалилися на 7%.
Питання транзиту природного газу через Україну в грудні стало одним з найголовніших на європейському газовому ринку. Міністр енергетики України Герман Галущенко на початку грудня заявив, що Україна готується до припинення транзиту російського газу з 1 січня, ця підготовка триває вже давно.
Європейський союз та більшість країн Європи заявляють про готовність до завершення постачань російського газу через Україну. З іншої сторони, Словаччина активно просуває ідею продовження транзиту російського газу. Словацький прем’єр-міністр Роберт Фіцо 16 грудня провів зустріч з українським прем’єр-міністром Денисом Шмигалем щодо питання транзиту.
За підсумками зустрічі Шмигаль заявив, що Україна готова розглянути транзит будь-якого газу, окрім російського, якщо Єврокомісія офіційно попросить про це. Словацькі, угорські, австрійські та італійські компанії та асоціації підписали декларацію щодо підтримки транзиту газу через Україну та закликають Єврокомісію сприяти цьому.
Крім того, складною може бути ситуація в енергетичному секторі для Молдови, яка отримує більшу частину електроенергії з Молдовської ДРЕС, що розташована у так званому Придністров’ї та працює на російському газі, що надходить через Україну. Молдова вже запровадила надзвичайний стан в енергетиці з 16 грудня та звинувачує «Газпром» у провокуванні енергетичної кризи.
Російський президент путін 19 грудня заявив, що угоди щодо транзиту російського газу через Україну не буде, оскільки Україна відхилила такі пропозиції. У свою чергу, президент України Володимир Зеленський зазначив, що Україна не готова транспортувати російський газ та продовжувати спонсорувати росію. Водночас, Зеленський зазначив, що Україна може розглянути варіант транзиту неросійського газу, якщо країна, що купує цей газ, не буде сплачувати кошти росії до завершення війни.
Словацький прем’єр-міністр Фіцо 22 грудня відвідав росію, зустрівшись з путіним для обговорення транзиту природного газу. Такими діями Фіцо нарвався на критику зі сторони України, Європи та словацької опозиції. Жодних домовленостей про постачання газу цим візитом досягти, ймовірно, не вдалося.
Роберт Фіцо 27 грудня пригрозив припинити постачання електроенергії до України з 1 січня 2025 р. у разі припинення Україною транзиту природного газу.
«Якщо це буде неминуче, ми зупинимо постачання електроенергії, якої потребує Україна, під час відключень мережі. Або ми домовимося про інший курс дій», - зазначив Фіцо.
Україна оперативно відреагувала на заяви Фіцо, заявивши, що потреба України в імпорті електрики виникла лише через окупацію Росією нашої Запорізької атомної станції та цілеспрямоване знищення російськими ракетами й «шахедами» значної частини української теплової та гідрогенерації електрики. Також Україна сплачує за імпортовану електроенергію, в тому числі аварійну допомогу.
Ще одним підтвердженням завершення транзиту стало повідомлення «Газпрому» 28 грудня про зупинення постачань російського газу до Молдови з 1 січня нібито через відмову молдовської сторони врегулювати заборгованість за поставлений природний газ. Жодної згадки завершення транзитного договору між «Газпромом» та НАК «Нафтогаз України» 1 січня 2025 р. у повідомленні немає.
Україна з 1 січня 2025 р. припинить транзит російського газу враховуючи завершення діючого договору, підписаного у 2019 р. Україна не має наміру транспортувати російський газ. Водночас, не можна виключати, що через певний період відсутності транзиту на прохання європейських країн Україна може розглянути питання відновлення транзиту неросійського газу.
Детальнішу аналітику щодо транзиту природного газу через Україну, а також по іншим показникам балансу українського газового ринку (видобуток, споживання, імпорт, експорт, ПСГ) та цінам на природний газ читайте у виданнях ExPro, доступних за підпискою: Котирування Natural gas ExPro, ExPro Daily Gas, ExPro Gas&Oil Weekly та ExPro Gas&Oil Monthly.