Випадкова поїздка до Полтави по військових справах звела нашого журналіста, а нині військовослужбовця Володимира Дольника зі старими знайомими. Один вечір, що примножився зустрічами з місцевими компаніями, занурив солдата до історій життя видобувних та сервісних компаній, яким він жив в мирний час. Центральним співрозмовником став власник БК «Укрбурсервіс» - Ігор Стефанишин, який розповів про внутрішню революцію, як продавали його компанію, Фаворова, Палєнку, роботу з «Укрнафтою» та нову стратегію «Укргазвидобування».
Спілкувався Володимир Дольник
Перша частина
Більшість оглядачів слідкує, як «Нафтогаз» продовжує рухатись у фарватері стратегічних, операційних і кадрових рішень. Більшість з них закладені програмою «Укргазвидобування» 20/20 – там KPI – метри проходки бурінням та відсотки нарощення видобутку. Рекорди рекордами перебивають. Проте, сервісний ринок, що працює в умовах ринкової економіки, зазнав більших зрушень. Як змінилась і чим живе БК «Укрбурсервіс»?
Ігор Стефанишин: По програмі 20/20.... я ж був ярим опонентом, але, чесно кажучи, якщо відкинути негатив, пов'язаний з розпилом бабла, з не досягненням заявлених результатів, із знищенням, грубо кажучи, в зародку локального ринку, за деякими виключеннями, є і один позитивний момент. Це те, що і китайці, і білоруси, і хорвати (зовнішні бурові підрядники, що зайшли на український ринок в рамках реалізації 20/20 - ExPro) змусили нас переглянути не лише свою матеріальну базу, яка була з ними незрівнянна, але і підходи до ведення бізнесу.
До прикладу, от зараз деякі китайці розпродаються, і коли наші специ заїжджають на їхні бази, то у них круглі очі: склади забиті новими запчастинами, обладнанням, все в упаковках, в мастилі, елеватори, клини - безліч всього. Ми там за один елеватор можемо боротися і вишукувати, де дешевше купити, а у них це просто бісер. Тому нам тягатися з їх матеріальною базою не мало ніякого сенсу. Як би нам не хотілося не мати конкурентів, але ми їх отримали, і щоб не здутися перед ними, треба було щось робити. Так, ми не можемо отримати такі інвестиції, не можемо, як вони, взяти мільйонних кредитів, але все ж можемо щось зробити в себе: з організаційною структурою, з нашими підходами, з нашою людською мотивацією. Це ті сфери, де ми можемо бути сильнішими. І за оцей весь період, у мене були всі стадії: прийняття, гнів, обурення, потім знов прийняття. І були зроблені висновки - я почав вчитися, почав займатися своєю компанією, щоб конкурувати з потужними гравцями.
До війни в інтерв`ю Геннадію Кобалю, який також в ЗСУ, Ви казали про початок впровадження IPM (Integrated Project Management), як нового продукту БК «Укрбурсервіс». Чи маєте успіхи з того?
Саме так, ми його провадили. Це був один з елементів внутрішніх реформ, які довелось впровадити. Ми зробили незвичне для традиційних бурових компаній функціональне перерозподілення. В нас з'явились кілька нових департаментів, в тому числі і комерційний департамент,і фінансовий, і два технічних департамента - це власне, IPM, та просто департамент буріння. Наразі, IPM займається всім тим, що під землею. Департамент буріння займається тим, що над землею - станки, персонал, обладнання, енергія, логістика, тобто те, що включає в себе «добова ставка» – це все департамент буріння. Як на мене це зовсім різні функції. Раніше так явно ці дві функції не розділяли.
Певний час перед війною, чи то 2018 чи у 2019 УГВ намагались створювати групи ІРМ. Пам'ятаєш таке, один час? При Потернаку здається. Але вони зовсім інший сенс поклали на ІРМ. ІРМ же розшифровується як інтегрований проєктний менеджмент. Тобто управління проектом. А проєкт – це не бурова. Проєкт – це свердловина. Щоб пробурити свердловину, треба найняти буровиків, цементувальників, найняти тих, хто розчином займається, долотчиків, хто займається похилоскерованими ділами, підтягнути це все і керувати ними до здачі свердловини замовнику. Оце ІРМ. Тобто специ, які створюють свердловину.
Тобто те, що раніше ми називали «під ключ», але ви працюєте при цьому по добовій ставці, як буровик?
Навіть, якщо у мене контракт «під ключ», у мене йде окремо облік витрат і доходів обох технічних департаментів. Є доходи по ІРМ, є витрати по ІРМ. Так само по департаменту буріння. Що таке доходи по ІРМ? Я даю замовнику розбивку по сервісам, які планую залучити, він перевіряє щоб влаштовувало. Якщо буріння пройшло добре і швидко може з'явитись маржа, яка рахується прибутком від ІРМ. Хлопці-ІРМ гарно спрацювали. Так само рахуєм і доходи по «добовій ставці» - або по факту, або по затвердженим термінам - це залежить від форми контракту. В результаті я бачу свій фінансовий результат щомісячно. Раніше я його не бачив, допоки не закінчу свердловину, а потім ще дочекаюсь квартального звіту з бухгалтерії...
IPM – це трансформаційна рамка для «Укрбурсервісу». Але це категорія структури управління та організації діяльності. Як щодо ядра – людей? Чи можете розкрити більш детально цю тему?
Виживе той, хто зможе зробити конкурентне підприємство. Тут працюють не тільки бурова удача, але закони економіки, закони менеджменту. Ми зіштовхнулись з тим, що «Укргазвидобування», а потім і «Укрнафта» з легкістю задирають штатні оклади, зарплати і «пилососять» ринок. Відповідно, пішли перетоки кадрів, «шатання» інженерного складу.
Я зрозумів, що я не втримаю у своїй структурі якусь чисельну толкову інженерну групу, тому що треба страшні гроші платити, можливо навіть невиправдано великі, і я їх не зможу загрузити достатньо, так, як це робить УГВ. До того ж мій керівник новостворенного ІРМ в перші дні пішов добровольцем на війну, в департаменті залишився молодий хлопчина 26 років, який взяв на себе цю функцію. Зараз йому 28 років, він керівник, і шикарно справляється. Але довелось найняти фактично йому в допомогу на аутсорсі невеличку інженерну компанію, яка робить розрахунки, проводить перемовини з «субчиками», пише програми буріння, тощо.
Група працює на договірних умовах, а я їм просто плачу відповідну суму з ПДВ. Вони відпрацювали, ми припинили контракт. У мене з`явився новий об'єкт, я їх залучив. Це виправдано, бо сьогодні ми працюєм під ключ, вони максимально потрібні, завтра суто на «ставці», там ми і без них справляємось, бо основний ІРМ вже веде Замовник.
Це дуже полегшило розподіл функцій безпосереднього при будівництві свердловини. Вони підказують технологічні рішення, мої IPM-овці це підтверджують. І у нас, слава Богу, за три роки війни жодної серйозної якоїсь аварії не було.
Я часто до цього стикався з тим, що коли робили якийсь розбір польотів, то навіть сліду не було. Чому виникла проблема, хто кому що сказав, хто де написав, як це взагалі. Тому назначався тимчасово виконуючий обов`язки винного. А реальний винний, і далі працює, і далі несе шкоду. Тому, що проблему в такому хаосі не виявити.
А у нас вже можна виявити. В нас все письмово фіксується, будь-які рішення, записуються всі конференції. Ми історію прийняття любого рішення можемо відмотати онлайн і побачити, як це було і де була допущена помилка. Не з метою когось наказати, а з метою розуміти, в чому ж була помилка і це абсолютно змінило навіть стосунки із замовником. Замовник раніше, якщо чесно, міг повісити на нас всі негаразди, особливо в контрактах «під ключ».Інциденти звісно є, але дрібні. Наприклад, одного разу недоопустили хвостовичок, підняли. Тобто не відбулося роз'єднання правильно. Провели розслідування, суттєвих порушень не виявили. І зробили висновки, що і ми, і інженери замовника наче досвідчені, але деякі фактори не врахували. Повторний спуск вже пройшов без проблем. Співпраця стає більш конструктивною, коли не шукаються крайні, а виявляється реальна проблема.
Колективний технологічний розум радикально змінив ситуацію. Ми основні збитки отримували від аварій, а ті в свою чергу виникали від неправильних рішень: свідомих чи не свідомих. Існувала модель з головним інженером на чолі, якому доводилось підписувати безліч планів, виконувати багато функцій і ще приймати технологічні рішення - дуже часто в одноосібному порядку. Всі мали виконувати без обговорення, а якщо ставалась аварія, то винен був бурильник зазвичай. Зараз такого нема - відповідальність несуть ті, чия це зона відповідальності. Тому в прийнятті рішення беруть всі, хто дотичний, зважуються всі фактори і ризики. Тому виокримевши функції я вбив двох зайців - закрив «технологію» наймом ІРМ і підвищив відповідальність кожної людини. Організаційна схема розгорнулася, і у мене з'явилось горизонтальне управління, де відразу видно хто за що відповідає і чий «косяк» якщо шо... Якщо на бурову не приїхало вчасно долото, то я знаю, чому не приїхало. Якщо вчасно не приїхала геофізика, не зробили каротаж, я знаю, хто за це відповідав, і чому це не зробили і він не зможе ні на кого перевести стрілки.Я бачу відразу чи справляється людина, чи не справляється, треба її міняти чи ні. Як вона відноситься до цих обов'язків. І третє, я починаю цю людину догружати функціями більш глибоко. Я розвиваю їх все більше і більше. Змушую їх покращувати свою функцію. Вони кажуть, давайте робимо так, щоб було краще. Оце зробимо. Вони починають думати над тим, як покращити ту чи іншу функцію.
Те, що я тобі так детально розповідаю - це мій головний результат за три роки. Результат від «внутрішнього уходу в себе», коли я зник, в принципі, з зовнішнього простору. І ми цим займалися виключно для того, щоб в будь-який момент, коли б до нас звернулися, ми були в тонусі. І нам навіть зробили нещодавно комплімент. Данило Агафонов, він відповідає за буріння в «Укрнафті». Каже: «от видно, ми поїхали, Вас відвідали. Подивилися, компанія на ходу». Тобто хто трошки там відстав, не працює або облінився, воно відразу видно - сонне царство. А є такі, які постійно в тонусі. Навіть, якщо у нас зараз немає роботи, я своїх співробітників загружаю в розвиток, порядки наводити, готуємо обладнання, і воно завжди у мене готове. І такий, знаєш, ефект постійно діючого механізму.
А це, як кажуть в армії, «солдат без роботи - потенційний злочинець».
Мої не сидять, загружаю по повній. І я завжди готуюсь до того, що в будь-який момент може бути пропозиція: або зайти в буріння, і я мушу одразу погодитись, або пропозиція продатися.
Зараз в мене історія прозора, в нас навіть в узгодженні оплати рахунків беруть участь всі керівники департаментів. Сьогодні, як раз було щотижневе планування у нас, ми сидимо, говоримо, що буде зроблено на тиждень, і які рахунки мають заплатити. Кожен може висловитись з приводу того. От якби ти дав заявку на проплату колес для своєї частини, наприклад, я б виніс його на раду, заявив, що поступила шефна пропозиція допомогти армії. Ми дивимося на свої можливості. Щоб всі знали, що це наше спільне рішення, наша спільна відповідальність. Ми маємо заробити стільки, щоб на армію вистачало. Це нашим хлопцям. В нас дуже багато мобілізовано. Більше 30. То ми їх підтримуємо. Генераторами, тактичними всякими штуками. Сьогодні відписався наш електрик. Ми купили для них монокуляри для нічного бачення. А перед цим ми йому мавік передали - він «літун».
Тому ми все-все разом вирішуємо. Я їх готую до того, що я в якийсь момент відійду від справ. І щоб воно все далі працювало. Я ж можу це зробити? При цьому в мене є дуже багато цікавих ідей, як продовжити діяльність, продовжити буріння.
Ви сказали «бурити» або «продатись», тобто Вам пропонували викупити «Укрбурсервіс»?
Я не був бізнесменом. Був буровиком, ремісником, який створив бурову компанію. В якийсь момент я зрозумів, що мені не вистачає звичайних навичок управлінця. Який вміє правильно планувати, перевіряти, контролювати підлеглих, мати управлінський облік. Цього не було. І коли буквально трошки по вершкам пройшовся, зрозумів, що багато чого я не робив, або робив не правильно. І одне з правил – ти маєш так вести бізнес, щоб, якщо тобі ввечері запропонують його продати, то ти можеш його зранку вже упакувати і передати.
Воно має бути готовим. Всі перевірки мають легко проходити, бо у тебе, якщо є прозора кредитна та податкова політика, правильний облік, то люди бачать відразу, як в тебе справи, скільки ти коштуєш, скільки ти генеруєш грошей. І коли була пандемія, це був дуже сильний провал. До мене звернулася канадська компанія, яка хотіла нас купити.
Вони запропонували ціну?
Ні, вони сказали, скільки ви хочете за БК «Укрбурсервіс»? Я сказав, скільки хочу. Вони сказали окей, але ми повинні перевірити. Вони вивчали мене, коли була пандемія, у 20-му році. Тривало все півроку. Потім в нас вирівнялась ситуація, спочатку не було роботи, а потім пішла. І чи то в них щось змінилося чи то я був для них незрозумілий в плані економіки, що вони перестали виходити на зв’язок.
Це не та компанія, яка хотіла з УГВ СП створити замість Nabors Drilling?
Замість Nabors?
Так.
А які там, були канадці?
За інформацією джерел, мова тоді йшла про канадську Ensign Energy Services. Вони тоді зайшли в конкурс і стали конкурентами Nabors, яка на момент входу канадців провела повний Due Diligence «Укрбургазу». За словами джерел, перевірка Nabors вскрила слабкі місця і показала, як можна суттєво економити на бурінні. Канадці у свою чергу, на думку джерел, виконали роль poised pill – отруїли потенційну угоду з Nabors і зламали плани створення СП.
Та то були напевно якісь аферисти. Я віднісся до своїх канадців спочатку зі скепсисом, а потім побачив, що вони реально дали нам експертів, які дуже довго перевіряли нашу бухгалтерію, щоправда мені висновки не сказали, але судячи по тому, як вони довго добивались від моєї бухгалтерії якихось внятних цифр, я зрозумів, що ми були не на тій стадії прозорості, яка їм потрібна.
Зараз ситуація інша?
Кардинально! Якщо спитати будь-якого мого працівника, що було три роки назад і зараз, я думаю, що вони всі скажуть про кардинальні зміни. Як можна порівняти? По результатах. Результати у нас всюди плюсові. Навіть у війну. Але, зараз на ринку працює мало українських компанії.
Розкажіть хто де зараз працює
Якщо говорити про Схід, бо я про Захід не дуже, тому що там є гегемони, а тому туди мало хто може зайти, та й бажання немає. У нас, якщо говорити про приватний ринок, є дві закриті спільноти, це ДТЕК зі своєю сервісною компанією і колишня Burisma зі своєю буровою компанією ПБК («Полтавська бурова компанія» - ExPro). Вони самі собі бурять. Ну, в межах там дві-три свердловини.
Більший ринок на початку війни був представлений такими замовниками: Smart Energy, «Надра-Геоінвест», PPC, Geo-Alliance. Кого пропустили?
На початку було ще «Укрнафтобуріння»...
Ну, в УНБ майже відразу почались проблеми.
Не одразу.
Коли зайшла «Укрнафта», вони вже не бурили. Я знаю, що туди зайшли китайці, і як тільки вони забурилися, почалась війна. Вони добурювали вже в двадцять якомусь році, але це вже був актив «Укрнафти». Тому на період війни УНБ вийшло за межі інтересів в бурінні.
За останній період всього чотири компанії були замовниками в бурінні. Geo-Alliance спочатку був дещо на паузі. Але, відродився буквально минулого року, в кінці року. На початку війни бурили також для «Української бурової компанії». Вони теж бурили з китайцями і з нами. Зараз вони не бурять. Ми закінчили їм бурити Сарську свердловину і перейшли тоді на «Альфа-Газ».
По ГК Smart Energy ми добурювали на Островерхівському родовищі. Це була фірма «Укргазвидобуток». У них почались проблеми. Ми ще встигли добурити. Та, і то, як добурити. Ми добурили до проектної глибини. В них зупинили ліцензію, а ми мали спустити там щось останнє. І ми це не зробили, припинивши договір. Тобто вони не освоїли цю свердловину. Буквально на останній штрих не вистачило.
І в них же є ще «Аркона Газ-Енергія».
А, так-так-так. Там бурили «Енергофінанс».
А «Енергофінанс» зараз теж не бурить?
«Енергофінанс» на Мехедівському родовищі для Regal і біля Решетилівки на новому родовищі. Ну «Енергофіннас» теж на ходу, як і ми.
«Спецмехсервіс» теж бурив минулого року одну свердловину. Вони для РРС раніше бурили. Відзначу, що на сьогоднішній день таких вільних замовлень немає. «Гео-Альянс» має плани на буріння. «Надра-Геоінвест» поки не озвучували, хоч запитів дали багатенько «порахувати». В них було кілька розвідувальних пошукових свердловин. Вони казали, що нові плани озвучать в кінці травня. Ми сподіваємося з ними продовжити співпрацю.
А JKX?
JKX нічого не озвучує. В них там було якихось декілька невеличких свердловин або бокових стовбурів. Вони їх не тендерять.
Вони десь в Угорщині почали діяльність
Вони працюють з Exalo там, вони їх найняли. В Україні вони нічого не бурять.
Загалом не густо замовників на ринку і, відповідно, запитів на буріння.
Біда в тому, що, якщо два замовлення вискочили на приватному ринку, то я мушу за них боротись. Бо чисельна компанія має жити на щось. Якщо ти чітко організована компанія, то можна і зробити трошки знижені ставки. Тому що немає переплати на зайві рухи. Не треба для виконання робіт купляти якихось додаткових активів, вони є. Не треба нічого орендувати, все своє власне. Це важливо. Тому, що багато хто хоче бурити, але власного нічого немає. Починають шукати на ринку, хто би щось дав. І виходить дуже висока добова ставка через ці орендні речі.
Фактично зараз ринок бурових послуг – це лише ті, хто мають сучасні станки. «Уралмаш» вже остаточно пішли в історію за останні два роки?
Як вам сказати…
От «Регіон» колись була передова в бурінні «Уралмашами».
«Укрнафта», наприклад, не заборонила брати участь Уралмашам в останніх тендерах. При умові наявності верхнього приводу і триплексної насосної группи. І «Регіон», і «Енергофінанс» подавались саме модернізованними установками, а - ля Уралмаш, але з системами верхнього приводу на Анастасівське НГКР. «Енергофінанс» здається виграли. На Бугруватівське ніхто не пішов, крім нас.
Це Ви виграли тендер на скільки свердловин?
На три свердловини під ключ. Повністю під ключ. Наразі стадія узгоджування програми робіт - як бурити, якими долотами, яка траєкторія. Це всі горизонтальні свердловини. Дуже складні, навіть для України це дуже рідке явище. Товщина пласта всього чотири метри і по ньому треба бурити 200+ метрів.
Важливо, як узгоджувати з ними моменти, що зв’язані з підходами до буріння. По станку в них питань немає. Станок хороший, все їм сподобалось. Але як бурити, щоб воно відповідало їхньому баченню? Аби їх бачення співпадало з нашим. Це така буде нова тема, тому що ми привикли дуже на короткій нозі працювати з інженерною службою замовника. А тут не зрозуміла поки що схема співпраці. В них є і в Києві ті, хто пишуть програми, і в Охтирці, ті, що будуть нам, як би, безпосередньо супервайзинг проводити.
Я до чого веду, що приватний ринок практично лежить. Вільних замовників немає. Ніхто не прагне бути новим замовником. Деякі там намітки є, але попри все, поки що на ринку гравці всі ті ж, і тих навіть ще менше стає. Не працює Smart Energy, «Укрнафтобуріння», нема нових активів, нових операторів... Тому перспективи приватного ринку туманні. А важких станків, грубо кажучи, приватних станків, без врахування ПБК і ДТЕК, аж біля 10 шт. Це у нас три, у «Енергофінанса» два, по одному у СМС, у Регіону і у китайців 3-4.
Є також нові гравці, які проявляють інтерес до буріння, і вони виграли тендер. Це «Навігатор Комплект». Вони на Західній Україні виграли лот в «Укрнафти».
А що у них за станки?
У них був станок 180 чи 225 т. Наскільки знаю придивляються і до важких станків для роботі на Сході.
А китайці, ким вони представлені, чи є постійний офіс, менеджмент?
Китайці мають фірму. Китайці на ходу. Китайці постійно щось бурять. Вони з ДТЕК не виходили жодного дня. Після початку війни вони як зайшли, і все. І вони там стоять - вже три чи чотири свердловини пробурили. Тобто ДТЕК з ними. Це у ДТЕК два підрядники - вони і власна компанія на станках, що держава забрала у білоруської «Сервіс Оіл».
Але китайці використовують один станок, інші якось не залучають. В них є станки. Але, вони не заявились на «Укрнафту» , за чутками тому що була озвучена занизька стартова ціна, вони не грали.
Говорячи про «Укрнафту», то вони ж хотіли так само піти по стопам «Укргазвидобування» і пропонувати PEC контракт. Родовища якісь виставляли. Я так зрозумію, що в них в цій сфері ще не визначена перспектива.
Ну, Корецький керівник сучасний, він публічно все робить, озвучує. Що далі відбувається, не знаю. Якісь події можна публічно відслідковувати. Знайшли вони когось, не знайшли. Вони казали, звертайтеся, ми вам покажемо пакети. Це залучення інвестора, але цей PEC контракт, який з Expert Petroleum був, щось він дуже зараз досліджується в негативі журналістами та органами. Така собі реклама.
Деталей по Expert Petroleum не знаю. Давайте про «Укргазвидобування». Там все-таки яка-ніяка, але, здається, була тряска по менеджменту. Майже змінились керівники ГПУ, начальники різних департаментів. Тобто щось відбувається? З Полтави завжди видніше. Чи рухається УГВ до розуму?
Я є засновником не тільки бурової компанії, а ще кількох сервісних. Це фірма, яка займається похило-скерованим бурінням. Вони до вас на конференції їздили – Navicom Energy. І фірма, яка займається капремонтом - УБС КРС. Вони на УГВ постійно працювали весь цей час. То відмічається, що після такого активного 2022-2023 рр. пішов провал по роботах, по замовленнях. І якраз це припало до зміни менеджменту зимою. Зупинились контракти. І навіть ті, що діяли, якось були заморожені. Під яким соусом я не знаю, але різні ходили чутки. Від дефіцита обсадних труб до нестачі виконавців ГРП. Наразі в УГВ майже нема закупівель наших послуг.
Тобто я можу констатувати тільки з боку того, що, якщо вони залучали на аутсорсинг ще два-три роки назад активно з ринку компанії на надання послуг по похилоскерованому бурінню, по капремонту, то зараз навіть не обіцяють якоїсь перспективи. Кажуть, що можливо літом будуть якісь тендери оголошені. А багато ж компаній на них тільки орієнтовані, приватні. Тому зараз така просадка йде. Дехто взагалі тільки від них залежав. А вони зараз не дають роботу.
Ми спілкувались вчора з Василем Волошинівським, який є власником Pilot Drilling Technologies. У нього аналогічна оцінка, що по тендерам нікого не пропускають.
Бачите, і Василь з цим стикнувся. Ну от власне…
А ще вчора Волошинівський підняв цікаву ідею. Він приводив приклад «Укренерго», яка в складній ситуації потерпає від війни, але фактично, як він сказав, вирощує національних підрядників. Якщо у останнього немає наразі виробництва того, що потребує замовник, але потенційно він може це робити, то вони «Укренерго» допомагають своїми інженерами та забезпечують роботою. Таким чином, люди освоюють нові виробництва. В умовах війни може потрібно якось формувати державну політику на створення певної технічної автаркії, максимальну кількість компетенцій закривати в Україні на українських підрядниках? Чи це утопія?
Ні, це не утопія. Це, звісно, правильна державна політика. Як ще стимулювати економіку? Треба заставити працювати економіку буквально у всіх сферах, де тільки є можливість. Яка проблема? В тому що є якесь джерело фінансове і це джерело треба на благо використовувати. Так як мали би використовувати це джерело на програмі 20/20. Воно ж народилося після того, як держава дозволила реінвестувати «Нафтогазу» у свою діяльність. До цього, в принципі, все забиралось і нічого було реінвестувати. З'явилось джерело. Але його використовували архінеправильно. Ми всі рахуємо, що там сім чи вісім чи п'ять, я не знаю, скільки мільярдів долларів пішло коту під хвіст. По суті в китайські кишені, частково в румунські і ще якісь такі абсолютно, які далі не працюють на економіку. Вони виведені всі. В білоруські кишені теж.
А таке джерело має бути використане на користь України. Якщо в «Укренерго» зрозуміло як це працює, коли ти вклав, дав підряднику своєму роботу, то він мультиплікує інші сегменти, це задіює інших локальних підрядників, це множиться, задіюються робочі місця, платяться податки. То і інші державні розпорядники мають це усвідомлювати. Це вже макроекономіка. І це абсолютно правильно.
Пам’ятаєте був такий проєкт перезапуску Дрогобицького долотного заводу. Що пішло не так? Була низька якість чи інші причини того, що вистрілити не вдалось?
Ну, будь-яке виробництво тоді вистрілює, коли воно йде в тренді, несе відповідну цінність клієнту. А якщо завод вперто тисне на шарошкові долота, які вже відживають свій вік, то це тупиковий шлях. Я зіштовхуюсь з тим, що деякі колеги загораються якоюсь ідеєю, яка на мій погляд не вистрілить, намагаюсь донести свою думку обережно, але я ж не знаю стовідсотково як буде, тому кожен має пройти свій шлях.... От на зараз я вважаю, що майбутнє, наприклад, за використанням розчинів на вуглеводневій основі, тому що це на порядок вище технологічне рішення для розкриття горизонтів плюс безаварійність. Далі майбутнє за поводженням з буровими відходами - шламами. Останнім часом цю тему активно обговорюють. Навіть у Верховній Раді законопроект черговий з цього питання лежить. Суть в тому , що держава хоче поголовно ввести безамбарне буріння, але де дівати шлам якось забули вказати. Тобто якщо Ви тут забороняєте, то регламентуєте шлях для вирішення проблеми, як Ви цю ситуацію бачите. А так… вони її не бачать. Вони тільки щось заборонили, але альтернативи ніякої не прописали. Це може остаточно вбити буріння в Україні, або на роки заморозить.
В Україні багато компаній, які працюють з шламами?
З’являються. Один з поштовхів дала програма 20/20. Навчилися коагулювати, відділити воду, зробити його майже сухим. Робити його безпечним. Але шлам при використанні мінералізованих розчинів і розчинів на вуглеводній основі залишається небезпечний. Якщо він небезпечний, по критеріях ти мусиш його кудись вивезти. І от це «кудись вивезти», це наразі найбільша проблема.
При тому, що росіяни зробили і далі роблять страшну шкоду довкіллю, що ми будемо сто років відновлювати. І по підстанціям, по нафтобазам, б’ють. А в нас деякий відсоток нафтоємульції в шламі утилізований без купи документів може відкрити карну справу і зупинити багатоцільове спорудження об'єкту. І відповідно видобування газу і так далі. Взагалі важливе і відкрите питання. Без створення шламонакопичувачів, галузь припине існування. Тому робота зі шламом - це перспектива.
Ще одна перспектива – це горизонтальне, похиле буріння. Зараз всі свердловини похилі. Траєкторне буріння, яке за допомогою телесистем проводиться або роторно-керованих систем. Це вже там йдуть підтипи, вдосконалення. Це як цілий окремий напрямок. Тобто, от куди треба вкладати зусилля. У нас навіть був такий брейн-шторм в рамках SPE у Києві. То там штормили всякі теми.
Толмачев був присутній?
Ні. Тоді з ТОПів був Іван Гафич з ДТЕК, а з УГВ був Андрій Делітканич.
Далі буде...
Друга частина інтерв'ю доступна за посиланням.