Стриманий оптимізм для нафтогазової галузі (частина перша)

Стриманий оптимізм для нафтогазової галузі (частина перша)

Власник і керівник однієї з найбільших і прогресивних бурових компаній «Укрбурсервіс» Ігор Стефанишин розповів про зміни трендів на ринку буріння, поділився думками про Програму 20/20 і чи варто чекати швидкого збільшення видобутку газу.

(перша частина інтерв'ю)

Минулий рік був важкий, нестандартний, чимось схожий на 2014 рік – ціни на газ і нафту впали, обсяги буріння впали, всі розгубилися... А потім все поступово відновилося, ціни пішли вгору. Разом з тим, поки відновлення буріння немає. Що відбувається на ринку?

 Якщо ви пам’ятаєте, я на всіх конференціях говорив, що таких обсягів буріння, як раніше, в Україні вже не буде. Основна причина – немає де бурити. Крім того, минулий рік значно прискорив деякі тенденції на ринку буріння.

По-перше, смерть бурових верстатів «Уралмаш-3Д». Я думав, що це станеться набагато раніше, але неймовірний бум, викликаний зростанням цін на газ у 2016-2018 роках, дав можливість «Уралмашам» ще попрацювати перед виходом на заслужений відпочинок.

По-друге, стратегія на закупівлю сучасних бурових станків була вірна. Фактично, зараз ми виходимо на черговий етап нафтогазосервісного ринку, який пов’язаний з новим рівнем якісної конкуренції. Бурити свердловини по 1,5-2 роки ніхто вже не хоче, і навіть не хочуть по 9-10 місяців. Свердловини - «шеститисячники» (глибиною 6000+м – ExPro) хочуть бурити за 6 місяців. А під це у підрядників повинно бути, відповідно, потужне обладнання, кваліфікований персонал, технології, режими та ретельне опрацювання кожного об’єкту. Більше половини вартості об’єкта – це витрати, що залежать від часу.

Зробити вартість колись наддорогих свердловин більш оптимальною і, найголовніше, отримати значно скоріше результат – це вимоги нашого часу. І, можливо, це знову покращить інвестиційні настрої.

Стратегія на закупівлю сучасних бурових станків була вірно

 Які ви бачите свої перспективи у зв’язку з цим?

Якщо раніше ринок рухався більш менш прямолінійно , то зараз – це така сходинка, яку не всі подолають. Настають нові часи. Боротьба за нечисленні замовлення буде жорсткою, а вимоги замовники ставитимуть все вищі. Ми продовжуємо працювати над вдосконаленням нашого основного продукту – надання подобово послуг бурової установки з кваліфікованою бригадою і буровим інструментом. Але тестуємо й новий продукт, який добре відомий у світовій практиці, але в Україні в такому вигляді, як ми задумали, ще не пропонував ніхто. Продукт, який називається «внутрішній IPM» (Integrated Project Management).

Я вже казав про те, що час коштує дорого, і що швидке буріння глибоких свердловин може значно зменшити витрати замовника у великому циклі його діяльності. Замовники, які давно на ринку, добре рахують і мають потужні активи з обсягами для буріння, перейшли на залучення підрядників за принципом розділення сервісів. Вони утворили в себе департаменти з контролю буріння, де відбувається ретельне опрацювання кожної свердловини в розрізі всіх необхідних сервісів, а основного підрядника наймають на daily rate (добову ставку) за тендером на одну, а то і кілька свердловин.

Так працюють ДТЕК, «Укрнафтобуріння», «Гео-Альянс», РРС та деякі інші. Результати інтегрованої роботи – білоруси на родовищах ДТЕК досягають 5300 м в середньому за чотири місяці, а ми, на канадській установці NOV 2000 НР, для «Укнафтобуріння» пробурили 4600 м за два місяці! Ці швидкості ще нещодавно вважалися в Україні неймовірними. Звісно, цього результату досягли не одразу, а з часом, шукаючи спільно резерви і використовуючи всі наявні можливості ринку. Це результат тривалої праці інженерів, геологів, замовника і вмотивованих підрядників.

Але не всі видобувні компанії поки що мають бажання, або не бачать доцільності створювати в себе такі команди, і надають перевагу договорам «під ключ» буровим компаніям.

Тому ми пропонуємо їм аналогічний підхід, створюючи під кожний новий проект групу IPM з чотирьох-п’яти досвідчених інженерів, які де-юре будуть в нашому штаті, а де-факто – працювати на замовника. Їх завдання – створити таку програму буріння і підготувати бюджет під це, щоб замовник був задоволений і вартістю, і запланованою швидкістю. Замовнику залишиться домовитися про добову вартість з буровим підрядником, тобто з «Укрбурсервісом».

Причому, це може бути два окремих договори з нами: один на IPM, а інший – подобово. Перший – інжиніринговий. Він сфокусований на спорудженні свердловини, координації залучених підрядників, контролю за їх діями, у тому числі – бурового підрядника. Другий – фокусує увагу на максимально продуктивній роботі бурової установки в межах дотримання норм, безпеки і вимог замовника. Вимагає від бурового підрядника виконання його прямого призначення — якнайкраще управляти і забезпечувати роботу бурової установки, щоб замовник міг реалізувати свої «найхитріші» плани.

Ви скажете, що це схоже на супервайзинг, який і так наймає замовник. А я відповім, що це зовсім інше, оскільки ми несемо фінансову відповідальність за весь проект: і як буровий підрядник, і як IPM. Ще його привабливість в прозорості для замовника, що робить його архитектором свого проекту, наче він сам собі створює будинок, в якому він буде довго й продуктивно жити, а не пасивно спостерігає за графіком буріння.

Ви згадали, що «Укрбурсервіс» має три сучасні бурові й що ставку робите саме на них. Яка у них потужність, які завдання вони виконують?

Ми пропонуємо нашим замовникам у роботу три сучасні бурові установки. Дві виробництва «Discovery» DE з частотним регулюванням на перемінному струмі 450 т і 650 т та канадську NOV 2000 HP - 400 т на постійному струмі. Умовно найпотужніша вантажопідйомність 650 т зараз працює на Скоробогатському родовищі. Але всі установки підходять для найскладніших і найбільш вибагливих задач, які є на сьогоднішній день в Україні.

У нас ще не було випадків, щоб вони десь не проходили у відповідності до розрахунків, тому ми не ставимо собі за самоціль досягти ще більшої вантажопідйомності.

У принципі, це та комплектація, що придбало УГВ для своєї бурової філії «Укрбургаз». Вони витратили колосальні гроші на бурове обладнання, що не під силу жодній приватній компанії. Бо ми в своїх придбаннях розраховуємо лише на зароблені кошти та кредити під високі відсотки, а «Укрбургаз» станки просто отримав по Програмі 20/20... Як би там не було, ми вважаємо їх за конкурентів, тому що йдуть декларації, що «Нафтогаз» планує виходити на IPO. А це має передбачати в тому числі й рівний доступ інших компаній до замовлень УГВ, як на мене.

У співпраці між замовником і підрядником дуже важлива складова - це довіра й людські стосунки

 

А що ви будете робити зі своїми станками «Уралмаш-3Д»?

Усе на металобрухт. Звичайно, я не виключаю, що на якісь свердловини 4000 – 4500 м їх можна буде використовувати. В «Уралмаші» йдуть втрати на всьому: монтаж, демонтаж, втрати на швидкостях, запчастинах, втрати на загальному циклі буріння і втрати на ризики аварійності. Якщо на сучасних станках, обладнаних верхнім приводом і розумними «мізками», досить важко влаштувати аварію, то на «Уралмаш-3Д» це набагато простіше. Тому, я думаю, не тільки ми, а й «Укрбургаз» від них відмовиться. І на ринку з важких станків (більше 320 т) залишаться тільки сучасні бурові установки: 15 станків «Укрбургазу» (10 китайських, 5 «Bentec»), станки українських приватних компаній (орієнтовно, 10 шт.), китайські й білоруські.

 А китайці для кого будуть бурити?

Китайці будуть з нами дуже сильно конкурувати. Є замовники, які орієнтуються, в тому числі, на китайців. Це відголоски Програми 20/20, але обурюватися вже пізно. Треба до цього ставитися, як до факту, і з цим рахуватись. Наприклад, шляхом підвищення якості своїх послуг робити їх привабливішими для замовника.

Раніше можна було почути таку думку, що вибір і бурових, і сервісних пропозицій на українському ринку обмежений. Тобто, в якийсь момент видобувні компанії почали заробляти гроші, були готові інвестувати в буріння, але якість і стан сервісних і бурових компаній перестали їх влаштовувати. Ви погоджуєтеся з таким твердженням?

Це об’єктивна ситуація, яка тоді склалася. Це потрібно визнати, що за 30 років незалежності України в буріння та в розвиток сервісів не вкладалися інвестиції. На підставі чого мав розвиватися сервісний ринок? Є якісь зародки інноваційних компаній, які виросли за цей період. Але, дійсно, якщо говорити про масштаби й серйозні підходи, то ДТЕК, мабуть, був правий, що залучав іноземців. У нього вже тоді були вимоги, він розумів стан ринку і для чого це робить. Якщо на ринку не було відповідних пропозицій, купували за кордоном. Це, з одного боку, вбило ті рудименти, які існували в Україні, тому що вони не витримували конкуренції. Їх дешеві пропозиції не цікавили видобувні компанії через їхню відсталість.

З іншого боку, відбувся поділ на ті позиції, де українські компанії здатні конкурувати, а де навіть не треба намагатися. Наприклад, похило-скероване буріння на хорошому рівні. Так, телесистеми й двигуни іноземного виробництва, але оперують ними українські компанії, які конкурують з іноземцями: «Weatherford», «Shlumberger» або «Halliburton».

Великий прогрес показують компанії, що займаються капітальним ремонтом свердловин, які найшвидше оснастилися хорошим обладнанням, трубами й виконують роботу будь-якої складності.

У бурових розчинах наші компанії також спокійно конкурують з передовими іноземними компаніями. У специфічних елементах, як, наприклад, технологічні операції у свердловинах, геофізичні роботи, down-hall операції, цементування свердловин – всюди українські компанії успішно конкурують.

А ось фішинг, послуги спуску обсадних колон з промиванням, роторно- кероване буріння – це прерогатива західних компаній.

Ви надаєте послуги цементажу?

Ні, БК «Укрбурсервіс» надає три продукти. Основний наш продукт – подобова робота бурової установки з бригадою. Другий продукт – IPM. Третій – бурові розчини. У нас є відділ і лабораторія бурових розчинів, яка може конкурувати там, де не використовуються розчини на вуглеводневій основі – РВО. На ринку бурових розчинів теж щільна конкуренція. Цим займаються мінімум 5 спеціалізованих компаній: «Бурова техніка», «Газінвестпроект», «Геосинтез Інжиніринг», «Shamir Chemical», «MI Swaсo». Даруйте, якщо когось пропустив. Крім того, є лабораторії розчинів у нас, «Полтавської бурової компанії» та інших. 

По цементажу картина не така насичена. Багато компаній пішли з України. З тих, хто пропонував техніку, залишилися «Спеціалізована сервісна компанія» і «Спецмехсервіс». У них є двонасосні агрегати, біч-міксери та силоси – все по-сучасному. Такі флоти були у поляків (EXALO) і хорватів (INA – ExPro), але вони, здається, вже виїхали з України. Ще залишилася «Shlumberger», яка пропонує комплекс разом з цементним матеріалом на основі цементу марки G. Українські компанії «Техкор» і «УкрСКС» пропонують свої розробки тампонажних матеріалів на основі вітчизняних марок, але теж високої якості.