Продовжуємо розмову з «головним буровиком» України, власником та директором «Укрбурсервіс» Ігорем Стефанишиним. Першу частину можна почитати за посиланням.
Спілкувався Володимир Дольник
Це, здається, ключова ідея Толмачева - розвинути горизонтальне буріння на родовищах «Укргазвидобування».
Так. Я не знав. Взагалі не дуже слідкую за УГВ - вони навряд чи замовлятимуть у нас буріння, принаймні ближчім часом, бо свої рекорди ставлять.Після уходу Коболєва-Прохоренка УГВ стає все закритішою. Після звільнення відомих керівників підрозділів «тої епохи» вони остаточно закрились і навіть виробничі плани не озвучують. Раніше вони були заряджені – були якісь цілі, мотивація.
До речі, ще один урок з 20/20 – це уміння запалити колектив. Що-що, а Прохоренко з Коболєвим це робили. Вони запалили вогники. Ентузіазм дійшов до найнижчих ланок в ієрархії. Зрозуміло, що у всій цій історії з відсутністю контролю, розуміння сфери, нестача професіоналізму і всього іншого, багато хто цим користувався. Але запалили - були на слуху.Чого вартий лозунг про «енергонезалежність»! Респект піарщикам. Раніше ще, «Укргазвидобування» - це була якась «темна конячка», малознайома пересічному українцю. А під час здобування «енергонезалежності» кожна бабця знала іх в обличчя.
Зараз про них теж багато говорять, але …
А другий етап вже був наступний, це коли прийшов критик цієї всієї системи.
Фаворов?
Фаворов викрив усіх, викрив 20/20, все, про що брехали. Каже, ми будемо взагалі все по-іншому робити. Все скрутив, стиснув, скоротив до ефективного буріння. І запровадив лозунг, що кожна свердловина має бути виправдана. До цього бурили, аби щось бурити … Свердловина, яка 25-та на родовищі – вона вже нічого в економіку не додає, окрім «хвилинного» дебіту… В результаті, вона ще гірше робить. Є відповідна кількість свердловин на родовищі, яку не треба перевищувати, кожна нова свердловина псує економіку.
Хіба в 2023р «Укргазвидобування» не йшло тим самим шляхом розбурюючи старі родовища аби отримати «хвилинний дебіт»?
Фаворов казав, що ми по-іншому підходимо. Ми вираховуємо доцільність буріння кожної свердловини. Розвідувальна свердловина – там свій коефіцієнт успішності закладається. Експлуатаційна – чітко працює принцип «економіка тільки» і більше нічого. Я з ним тут абсолютно погоджувався. Мені імпонувало те, що його консультував...
Стів Болдуін?
Ні, наш…Палєнка. Євгеній йому це в голову вклав. Євгеній Палєнка – хороший економіст, хороший фахівець. Він і з грошима на «ти», і процеси добре розумів. І він казав, як треба підходити до раціонального буріння. Була якась чергова виставка чи конференція восени, і ми зустрілись, і Фаворов каже – «зачем Вы вкладываете в очередной станок. Летом цена будет $130/тис куб м. Никто не будет бурить». А там ще й пандемія бахнула. Я тоді подумав, дійсно, я щось розігнався. І завдяки цьому прогнозу я тоді відтермінував новий договір з Discovery, і відстрочив історію по четвертому станку з вантажопідйомністю 650 т. Мене тоді несло чомусь. Фаворов мене зупинив, а ціна була навіть менше ніж $130 наступного літа. Вона реально дуже впала. Нижче 2 000 грн/тис куб м опустилась. І нафта нижче $0/бар. Ціна газу просто історично впала, і все… думав, що буріння вже не скоро повернеться.
Щодо Фаворова, там не знайшли, наскільки я зрозумів, спільної мови з керівництвом, замінили його. На кого його змінили…
На Юрія Вітренка, на Олександра Романюка?
Фактично. Невеликий відкат назад. Знову про 20/20.
В редакції вважається, що Романюк – це завжди про великий відкат, в сенсі масштабів повернення до програми 20/20.
Ні, ну, я не знаю. Він повернувся в попередню парадигму. Потім прийшов Вітренко, самозакоханий юрист. Ті, хто на нього ставив та щось очікував – з самого початку були сліпі. Абсолютно «ніяка» людина в плані розуміння задач «Нафтогазу». Можливо юридично людина була підкована. Дякуємо за виграні суди з «Газпромом». Все інше – це зовсім не його.
Але вони тоді взяли Маврикія Калугіна
Не знаю, що він зробив, але знаю, що хотіли зробити експертну групу по аналізу 20/20, щоб повністю розкласти її. Мене навіть запрошували. Мені поступали дзвінки, що дивись, ми зараз будемо робити все по іншому. Але я не погодився, тому що не вірив в спроможність Вітренка довести це до кінця. Впусту витрачати свій час не бачив сенсу. Несерйозна людина і несерйозний підхід. Це якби стабілізатори…
Це Фаворов і компанія?
Так, і я вважаю, що період Фаворова – це була якась стабілізація. Так як вони це розуміли і озвучили. Наразі ж не дуже зрозуміла стратегія компанії. От, держава – власник «Нафтогазу». Вона повинна якісь задачі ставити. Чіткі задачі – керівництву, менеджменту. Що ти хочеш від державного монополіста. Я так розумію, коли з’явився Коболєв з Прохоренко, вони навіть допомогли Кабміну на той час визначитись, сказали, чим може «Нафтогаз» допомогти державі. У них в голові якась красива картинка склалась, вони в неї, можливо, навіть самі повірили і завернули її в красиву презентацію. Назвемо це все «енергонезалежність». Звичайно, коли інша група експертів подивилась їхні «пісулькі», то сказала, що то все «фігня», хлопці, під це не можна давати гроші. Але проект-фікцію таки затвердив Кабмін Гройсмана, не зваживши всі ризики і фактори (як в нас на ІРМ хоча б). Всі знаєм що відбулось після цього і хто за провал відповів... Невдалий приклад постановки завдання і відповідальності, але ті хоч старались. А зараз складається враження, що ніяких стратегічних цілей держава не ставить Нафтогазу.
Поставте якесь завдання: або стабілізація видобутку з мінімізацією витрат, або розширення ресурсної бази з розвідкою , або виробнича реформація, або ще щось важливе, а не мовчки... А вони тільки метри і видобуток показують... Це для премій собі інформація і більше ні для чого. Принаймні для держави і суспільства, для нас акціонерів - це саме так видається.
Ось раніше геологи мали чітку задачу – приріст. Треба було давати приріст. В мене батько все життя пропрацював в геології. Він в кінці року мав захистити приріст. Що таке приріст, знаєте, ні? Приріст – це, наприклад, маємо на балансі запасів на Н-ому родовищу 10 млрд, а за цей рік геологи довели своїм розвідувальним бурінням і обрахунками, що там вже 15 млрд. Вони приростили 5 млрд до запасів родовища. Вони не добували. Вони цей приріст віддавали державі, а свердловини видобувникам. Зараз цю функцію ніхто не виконує. Нема геології. Частково цю функцію УГВ звісно виконує, але добовий дебіт все одно «понад усе». А якщо думати на 10-20 років вперед, то можливо треба і пожертвувати дебітом, але наростити реальні запаси. А це багато 3D-сесміки, пошукового буріння, розвідувального буріння, підрахунків запасів і т. д. і т. п. Я думаю, що навіть стабілізація видобутку на рівні 13 млрд м куб – це вже надзадача. І максимальні ресурси треба пустити на пошуки вуглеводнів.
Збільшення видобутку рік до року станом на зараз, в УГВ дають два родовища. Одне з яких запустили в серпні 2023 року, і зараз, по першому кварталу 2024 року, написали, що в них нарощення видобутку. Це ті родовища, що дозволяють їм стрибати.
Так. Має бути і таке експлуатаційне буріння. Де дійсно може бути результат по видобутку. Проте, є багато активів, де нічого ще не робилось. В ДГС (стара назва Державна служба геології та надр України) ще достатньо є підготовлених ділянок. Хто в нас може ризикнути вкласти гроші в чисті поля?
Наскільки я знаю зараз в УГВ в роботі 40+ станків. З них тільки 15 сучасних, решта Уралмаші. Вони ж якісь задачі виконують? Хтось же затверджує плани на буріння цим раритетом? Думаю що вони задіяні на експлуатаційне буріння, звідси і рекордні метри - але навіть в короткостроковій перспективі це хибні рішення, як на мені. Особливо Уралмаші і запчастини до них з...
Єкатеринбурга??
Я не в курсі звідки зараз, але сам факт
Якщо Уралвагонзавод ще випускає, то це взагалі сміх.
А що таке сучасний станок? Він набагато ефективніший, на ньому швидше і безпечніше бурити в рази! І в результаті дешевше, бо основні витрати залежать від часу. На малих глибинах може це і не так проявляється, а на великих однозначно економніше бурити на потужних верстатах.
Давно можна було б порахувати і відмовитись від старого мотлоху. Зараз 5 км за 130-150 діб – це взагалі не проблема. Як мінімум вдвічі скоріше, ніж на Уралмашах. Тобто 10 станків приватників зробили б роботу всіх Уралмашів разом взятих за такий самий період... Це було б вигідніше всім. А своїми сучасними станками УГВ могло б займатись розвідувальним бурінням на великих глибинах і по собівартості... Але поки не зрозуміло стратегічної мети державної компанії, всі ці роздуми не мають сенсу, на жаль.
Ну для цього, напевно, треба мати великий штат з інститутом геологів.
В них є інститут в Харкові – шикарний інститут «УкрНДІгаз» і в Києві.
І це все очолює Максим Вітик?
Він тоді не дуже відреагував на схожі питання на тій вашій конференції. Менеджери УГВ не дуже люблять подібні дискусії.
Ну, але вони освоїли до війни величезні бюджети, на Чорморському шельфі. Здається $100 млн заплатили норвезькій компанії за 3D-сейсміку.
Яку так і не завершили?
Ну, щось там завершили, а щось ні.
Це до війни, так?
До війни, так. Але, ніби заплатили зразу.
Та ну. Наша, геологічна школа – дуже крута, крутезніша. Просто вона дуже сильно розсипалась. Нема кому це до купи зібрати. Бракує якогось ентузіаста. Треба, щоб до керівництва прийшли вихідці з геології, які стали менеджерами, а не менеджери, які прагнуть розібратися в бурінні або геології. Для них розібратись в цих сферах - надскладна задача. Якщо задача геолога – знайти газ, вирахувати де він… то у менеджерів дещо інші пріоритети.
От зараз приватники створюють такі собі геологічні підгрупи для обслуговуванні активів, визначення запасів і перспектив. І колишня Burisma зробила собі таку тематичну групу, і у ДТЕК є цілий підрозділ талановитих геологів під управлінням Гафича. Взагалі у ДТЕК ціла Академія, вони вкладаються у вивчення своїх і перспективних активів. Яких порівняно з УГВ не так вже і багато. А скільки родовищ і площ в УГВ? Здається 165+! Чи всі ретельно так вивчені і відомі запаси? Ніхто не знає, які в нас в країні запаси. Я на всіх конференціях питав в усіх відомих геологів: «Скільки у нас запасів?».
Ніхто не знає, бо це ілюзорні цифри. Ти не можеш взагалі говорити про перспективу галузі, якщо ти не знаєш запасів. Або кажуть ту маячню, що в державному балансі, як Прохоренко казав, що ми по запасам займаєм друге місце в Європі. Якби були ті запаси реальними, були б зовсім інші результати в програми 20/20. Чи не таке?
Якщо турки кажуть «Ми відкрили родовище на 100 млрд», то всі скажуть – «там перспективи на 20 років». Там будуть і видобуток відповідний, і з’являться платформи, трубопроводи та буровики. Всі будуть в прибутку - і держава і люди.
А от новий геолог «Укрнафти» – Гришаненко. Ви знайомі з ним, перетинались?
Не знайомий, але я обома руками ратую за геолога, який виконує своє міссію, бо тоді з'являться робота для буровиків. Якщо немає геології, то відсутня перспектива щось бурити.
Коли бурили для «Надра-ГеоІнвесту», то ми виконували їх програму швидше, ніж вони готували нові об’єкти. Ну не встигають вони зробити сейсміку, інтерпретацію, визначитись з точками. Бо зараз це набагато швидше робиться. Як раніше було – взяли ліцензію, ну, років через п’ять ми отримаєм тут газ, років через сім побудуєм промисел. Отака була розкладка. Зараз – ти отримав ліцензію, і ти можеш вже наступного року отримати товарний газ.
Які зараз найвужчі місця на ринку? Ми вже говорили про ГРП, де є фактично один підрядник.
Так вузьке місце - це ГРП. Проте, це вже заключна частина циклу. Якщо говорити від початку, про сейсмічні дослідження, то компанії, які займаються сейсмікою присутні на ринку, але, я так розумію, що їх мало. Ті, хто потенційно міг би виконувати, наприклад, та сама ПБК, в них є флот, то вони цього або не роблять, або роблять дуже мало. Треба більше робити сейсміки. Був такий час, що треба було певні дозволи мати, з громадами були проблеми. Якось не дуже в них виходило зі сейсмікою.
Наступне вузьке місце – це шлами,але я про це казав. По бурінню, в принципі на ринку, є все.
От те що ви кажете, що вийшли іноземні компанії з України, то Weatherford присутній, при чому він безальтернативний по ловильному інструменту і по геофізиці. Schlumberger – це безальтернативно роторна керована система і безальтернативно – розчини на вуглеводній основі, серед іноземців. Проте, їм складає сильну конкуренцію українська компанія «Геосинтез».
По розчинам?
Так, по розчинам.
Але у Вас теж, здається, є?
Ну, ми робимо для себе. На ринок не виходимо. Ми самі для себе відкрили тему розчинів на вуглеводній основі. Ми будемо її розвивати.
У нас цим серйозно займаються тільки дві компанії – «Геосинтез» та MI-SWACO. От з MI-SWACO ми планували розвивати співпрацю по РВО (розчини на вуглеводній основі). MI-SWACO вміє їх готувати, але далі «гратися» з ними, переміщати на іншу свердловину, зберігати плануєм ми. В нього багаторазове використання, в чому і прикол. Його не викидають.
Ми побурили на ньому, трохи втратили, там фільтрація, з шламами пішло, але решту зібрали і на наступну свердловину перенесли. Супер тема.
Наступе, я так розумію, колтюбінги – вже не є проблемою, їх привезли дуже багато. Колтюбінг зараз легше знайти, ніж ту саму азотку для освоєння. Азотки може і є, але немає азоту.
Азот – ще одна тема для внутрішнього виробника. Азот можна виробляти. Але його завозять здається. У нас в Полтаві є невеличкий азотний завод, але його потужності вистачає лише для зарядження азотних балонів для зварки. А так, щоб приїхати і задути 15 кубів в азотку, то в них немає таких можливостей.
А в «Укргазвидобування» немає азотного заводу?
Я не знаю. От настільки відійшов, не відвідую заходів і не слідкую, що в кого є. Тим більше, що все стрімко змінюється.
А як «Укрнафта»? Та сама культура, що і в УГВ, чи інша школа?
По «Укрнафті» поки що всі контакти дуже конструктивні. Мені подобається підхід тих людей, з якими ми говоримо. Вони – відкриті. Вони декларують «нам оце важливо, а це зовсім неважливо». Тобто, ми не будемо чіплятися за те, що не варте уваги. А от за це будем штрафувати, бо це принципові речі. Кажуть – «Якщо ми бачим, що пропозиція підрядника покращує результат пишем протокол, погоджуємо зміну і вперед». Так працюють і приватні замовники, тобто декларується не формальний підхід, а на результат. Ну побачим, як буде насправді.
Ну, вимальовується цікава картина, особливо, коли Сушинський вже працює головним буровиком «Укрнафти»
Так, але він буде працювати на власному обладнання «Укрнафти», не з нами. Я так розумію керуватиме тільки внутрішнім бурінням, а зовнішнє буріння вестимуть інші люди.
Але кажуть, що структура управління, ще не стабілізована в «Укрнафті».
Так, здається там відбувається якась організаційна перетрубація. Це непроста річ, по собі знаю. Ну для нас найважливіше розуміти, як вирішувати технічні питання і як відбуватиметься оплата за виконані роботи. Якщо ці служби працюють у взаємодії то все має бути добре. Бо затримки з фінансуванням проектів можуть призвести до фатальних наслідків. Умови і так суворі - перший аванс, а потім повна післяплата, а це постійна залежність від банківської підтримки, бо закупок дуже багато - контракт «під ключ». Ну по відгукам колег , переважно приймають роботи і платять вчасно. Бувають нюанси, але де їх нема...
Ну в цілому, у них відбуваються трансформаційні процеси і вони ніби підтримали ринок.
«Укрнафта» підтримала ринок. Завдяки тому, що «Укрнафта» плавно зайшла, не шумно, хоч і з запізненням, але ринок все одно збудився. Ми чекали раніше. Та й зараз ще нема остаточних рішень. Але лід зрушився. Думаю, що ті рештки компаній, які залишились в Україні, вони зможуть у тому числі завдяки нашій допомозі проіснувати далі. Тому що ми залучаємо українські компанії. Ми знову ж таки підтягуємо таких, як Василь Волошинівський, підтягуємо «розчинників» наших, підтягуємо наших кривильників, підтягуємо всіх-всіх-всіх. Ми фактично станемо розподільниками коштів, якщо з нами будуть розраховуватися вчасно. На існування вітчизняного сектору.
Ну для вас майбутня робота з «Укрнафтою» – великий тест, оскільки ви будете за усім слідкувати та все оцінювати: як швидко вони будуть розраховуватись і тд. І ринок буде дивитись на Вас і чекати, що скаже Стефанишин.
Я розумію, що можуть бути певні проблеми. Ми готові до різних підходів, але головне щоб не було взагалі абсолютно диких речей. Наприклад, в них змінилась думка і вони передумали бурити інші свердловини. Ми вклалися в ресурс, а вони не захотіли більше бурити. Так як було з тим же «Спецмехсервісом» і УГВ. «Спецмехсервіс» виграв лот на 6 свердловин, здається. Пробурив одну свердловину і з ним розірвали договір.
І внесли в «чорний список», на скільки пригадую.
І внесли в «чорний список», на підставі того, що вони пізніше, ніж здавалось УГВ, забурились. Хоча наскільки я знаю ім просто не давали майданчика. Вони сказали: «Давайте ми самі зробимо майданчик» – «Добре робіть». Зробили вони собі майданчик, почали звозити обладнання, а це була чи не перша свердловина для цього станка. Відповідно трохи затримались з наладками. Але таки пробурили ж і здали свердловину. Але їх перший млинець не сподобався департаменту Падучака і їм не дали другого шансу, і не заплатили тоді. Єдиний українській підрядник, який зайшов на тендер, опинився в «чорному списку». От приклад роботи з «Зроблено в Україні».
Резюмуючи те, що ми проговорили по «Укргазвидобуванню», то кажете, що напевно перше, що варто зробити – відмовитись від «Уралмашів», спробувати знизити собівартість?
Переробити програму під якусь більш ефективну – ефективне використання коштів держави. Розробити програму, яка більш направлена на розвідувально-пошукове буріння, і друге – на підтримку, на стабілізацію. Ось ці реляції - «догнати і перегнати» треба припинити. Може, цинічний приклад з війною: набагато простіше утримувати позицію, ніж навіть просунутись на одну посадку. Скільки ти втрат понесеш, коли пройдеш 100 метрів. Тобто, якщо ти хочеш підняти видобуток на 500 млн – це колосальна затрата ресурсів. Легше її втримати. Тобто, бачиш цю планку, де ти можеш стабілізувати. Ось цю лінію фронту.
Уявимо ситуацію, що «Укрнафта», наприклад, пропонує PEC. У нас звідкись з’являються інвестори, можливо внутрішні, вони беруть всі ці ділянки, проводять сейсміку і планують активне буріння - на ринку з’являються 15-20 свердловин. Буровики до таких об’ємів не готові?
Я думаю, що такого найближчим часом не відбудеться, по декільком причинам. Щоб зайти в PEC «Укрнафти», то треба розуміти, що там відбувається, що відбувається з їх активами. Тому що потрібно чесно визнати, що 15 років під управлінням Групи «Приват» все було зашифровано, засекречено, і все було направлено на викачку. Як воно експлуатувалось, як по-блюзнірськи воно робилося? Які там остаточні запаси, що там в свердловинах відбувається.
Я думаю, що і ця команда до кінця не знає, що там відбувається. Тому що, реально, такого споживчого підходу до «Укрнафти», як демонструвала ця група, на «вичавлювання», не було. За часи такого управління видобуток впав майже втричі. Тобто не було нормального поводження з існуючими активами – це перший фактор. А по друге, в них немає нічого нового, нових ліцензій вони не брали за весь цей період. Все старе. Таке старе, що старше 20-30 і навіть 40 років. І третє, що в нас нафтоконденсатна складова галузі в Україні завжди була криміналізованою. Бо важко контролювати видобуток, налаштовувати облік... Тому фактичні обсяги видобутку за минулі періоди можуть дуже відрізнятись від тих шо на папері.
Нафта, якщо казати про реалізацію в Україні, іде в кінці-кінців на міні-НПЗ. А вони, як показала війна - фактор енергетичної безпеки.
Я обома руками За міні-НПЗ! Але воно має бути чітко під контролем. Скільки сировини, звідки? В нас кожна друга машина з дизпаливом блокується по ПДВ, тому що походження нафтопродукту – невідоме. І податкова таку програму зробила, що якщо немає прихода легального звідкись, в тебе по ланцюжку блокують усіх. Мені розказують, що вони везуть з Угорщини або Румунії, а немає сертифікату. Я не знаю, де воно береться все.
Як ви до речі дизель купуєте?
Дизель? Ну є продавці. Ми купляємо через внутрішній тендер на кожну машину. І як правило виходять там 3-5 компаній. Але ми зараз працюємо переважно зі стабільними і тими, в кого немає проблем з ПДВ, Це, до речі, наше СВГ Сергія Михайлика. В них ще є бренд заправок «Автотранс», з якісним паливом завжди.
Резюмуючи. Як далі в України буде розвиватись ринок бурових послуг?
Якогось глобального, революційного попиту на буріння точно не буде. Буде зменшуватись, навпаки. Дійде до «Укрнафти» і «Укргазвидобування», що треба відмовлятися від «Уралмашів», що вони неефективні по собівартості і ККД. Тоді хіба що стабілізується ринок на 15-20 станках отаких, і буде їх не 50 і не 40, як декларують. Cкільки працюю в Україні, Baker Hughes рахує 65 станків в Україні. Будуть працювати важкі станки, якщо ми говорим про «важкі», то 20-25, і середньої важкості, більше ніж 160т – десь ще штук 5-8 шт. Цього в принципі повинно вистачати, щоб країна працювала в «плюсі».