Завдання номер один – відкриття українського ринку для національного виробника

Завдання номер один – відкриття українського ринку для національного виробника

Олександр Ченський, генеральний директор компанії «Універсальна бурильна техніка» (раніше відомої як «Дрогобицький долотний завод») в інтерв’ю ExPro розповів про роботу компанії, чому росіяни господарюють на українському ринку та про плани на майбутнє.

Вже після публікації інтерв'ю стало відомо про те, що Уряд України ввів заборону на імпорт окремих товарів із Росії, в тому числі і бурових доліт. (Постанова Кабінету Міністрів України від 29 березня 2021р № 269)

 

Що сьогодні відбувається на Дрогобицькому долотному заводі? Чи можна стверджувати, що росіяни втратили контроль над підприємством?

Росіяни повністю втратили контроль над підприємством, однак зберегли свої впливи на українські ринки, на які раніше постачали наші долота. Починаючи з 2000р російський «Волгабурмаш», який викупив у держави контрольний пакет акцій через (свого) чеського інвестора IRIS ECSPORT-IMPORT керував долею Дрогобицького долотного заводу та входив у холдинг «Волгабурмаш», головний офіс якого знаходиться в Самарі. Нагадаю:офіційно до складу російського холдингу «ВБМ-групп» (Волгабурмаш) завод увійшов у 2007р, хоча завжди був цікавим для Російської Федерації. Від заснування підприємства у 1946р серед пріоритетів був випуск доліт для гірничо-рудної промисловості України – одного із найпривабливіших сегментів ринку, який завдяки нашому підприємству холдинг «ВБМ-групп» взяв під свій контроль і утримує досі. Цьому не завадило й те, що через світову фінансову кризу 2008р «ВБМ-групп» вимушений був пожертвувати одним із заводів, що входили до його складу. Вибір упав на Дрогобицький долотний тільки тому, що він знаходився не в Росії. Тож у 2010р на підприємство прийшли нові власники, які змінили назву на ТОВ «Універсальна бурова техніка». Та це були представники того ж російського капіталу. Відтоді багато років тривали суперечки з банками-кредиторами, завод двічі пройшов процедуру банкрутства, поки у 2018р росіяни покинули його, коли їхній кредитор «Террабанк» збанкрутував. Борги «Террабанку» викупив «Кристалбанк», і відтоді основними власниками підприємства стали громадяни України. На сьогоднішній день «Універсальна бурильна техніка» та «Кристалбанк» володіють усім технологічним комплексом підприємства, який спроможний випускати конкурентну продукцію. Залишається повернутися на внутрішній ринок, який завдяки нашому ж підприємству колись взяв під свій контроль «Волгабурмаш», а з часом до нього приєднався і російський «Гормаш». Щоб зрозуміти, чому так сталося, на замовлення нашого підприємства була проведена державна експертиза, згідно з висновком якої нас витіснили з ринку штучно. Тому ми звернулись із заявою у Мінекономіки, щоб накласти ембарго на поставку російських доліт та ввести спецмито на поставку аналогічної продукції в Україну. Понад 6 місяців заява залишається без відповіді.

Чи вдалося відновити виробництво, скільки людей працює на заводі?

Починаючи з середини 2019рm завод нарощує виробництво. Навіть торік, незважаючи на влив пандемії та кризу в нафтогазовидобувній галузі, ми збільшили виробництво на 13%. І це без українських споживачів, які раніше купували левову частку нашої продукції!

Минулого року вдалося відремонтувати і оновити обладнання. Можу запевнити, що на сьогодні рівень технічного стану заводу високий. Ми почали впроваджувати програму з повернення на підприємство наших працівників, які роз’їхалися по всьому світу.

Зараз на заводі працює 382 особи, та за сприятливих умов маємо намір збільшити кількість працюючих на 200-300 осіб.

Які долота виробляють на заводі?

Основні напрямки – виробництво трьохшарошкових доліт для гірничовидобувної та нафтогазової промисловості і доліт для буріння свердловин на воду. Всього завод випускає близько 500 найменувань продукції, серед яких долота діаметром від 76 мм до 499 мм.

Сьогодні переважно збуваємо нафтогазові долота і для буріння на воду. Минулого року ми почали виробництво PDC доліт, оскільки вони займають значний обсяг у структурі закупівель буровиків. PDC долота випускаємо у співпраці з українськими буровими компаніями. Провели попередні випробування. Також розвиваємо гаму оснастки для буровиків .

В межах цих напрямків освоюємо нову номенклатуру, особливо ту, яка має попит в гірничовидобувній галузі за кордоном. Ця номенклатура відрізняється від української.

Почали розвивати гаму трьохшорошкових доліт великого діаметру – тих видів, які завод раніше не випускав. Ми передали на випробування перші бурові коронки і хочемо налагодити їх випуск.

Який потенціал виробництва доліт PDC?

На сучасному ринку бурових доліт близько 2/3 всіх доліт – це PDC, решта –трьохшарошкові долота. Минулого року ми виготовили перші екземпляри PDC доліт, і зараз вони проходять випробування в буровій компанії «Горизонти». Маємо попередні обнадійливі результати.

Сподіваємося, що з другого півріччя ми будемо розвивати виробництво цієї номенклатури продукції. Мова йде про спільне виробництво з однією із провідних світових компаній, назву якої поки не маю права оголосити. Справа в тому, що жодна серйозна іноземна компанія самостійно неспроможна конкурувати на українському ринку, який заполонили дешеві російські і китайські долота. Тому вони звернулися до нас щодо співпраці.

Хто Ваш основний клієнт?

Близько 95% продукції йде на експорт. Передовсім – це долота для нафтогазової галузі. Звичайно, хочемо повернутися на український ринок у гірничорудний і нафтогазовий сектори. Для цього у нас є всі технічні можливості, та й кон’юнктура приваблива.

Хто Ваші головні конкуренти?

Що стосується доліт для гірничорудної промисловості, то тут ми успішно конкуруємо і за якістю, і за ціною з такими передовими світовими виробниками як Epiroc, AtlasCopco та іншими.

Якщо ж говорити про долота для нафтогазової галузі, то в цьому сегменті ринку конкуренція для нас набагато жорсткіша. Мова не про «Волгабурмаш», з яким ми працювали в одному холдингу, і мали ідентичні технології та матеріали, а про передові світові бренди. Тому, як я вже згадував,ми розпочали випуск перспективних PDC доліт і при цьому втілюємо широку програму підвищення якості.

Де ви берете матеріали для виготовлення доліт?

Наша ціль – максимально забезпечити себе матеріалами українського виробництва. Але, зважаючи на деякі фактори, наприклад – якість, вимушені купувати окремі види продукції за кордоном.

Якщо говорити про метал, то наш основний постачальник – підприємство DCC (Запоріжжя), постачальник роликів – підприємство «Корунд» (Луцьк). При цьому твердий сплав на основі карбіду-вольфраму завозимо з Китаю, бо в цьому сегменті – це світовий лідер.

Чому поставки продукції на внутрішній ринок незначні?

На жаль, коли завод входив у об’єднання «Волгабурмаш», вся маркетингова стратегія, що полягала в захопленні українського ринку, вибудовувалась у Самарі. Реалізовувати цю стратегію їм неважко через відсутність організації внутрішнього ринку в Україні. Не забезпечивши прозорих ринкових умов для конкуренції конструкцій і технологій, уряд дає карт-бланш спритникам, колаборантам та агентам впливу Кремля. І виходить, що керівники державного Нафтогазу та Мінекономіки годують агресора, наповнюють їхній бюджет і допомагають знищувати нашу економіку, а українців відправляють жебракувати за кордон. Як я вже казав, 95% продукції збуваємо закордоном, у тому числі у США, Канаді, Австралії, ПАР, Чилі, Італії та інших. Поставки на внутрішній ринок, де господарюють російські компанії, незначні. А ті споживачі, під потреби яких створювався завод, наприклад, «Укргазвидобування», співпрацюють не з нами, а з «Волгабурмашем».

Чи пропонували Ви свою продукцію українським компаніям? Чи берете участь в тендерах?

Так, нещодавно відбувся великий тендер із закупівлі доліт «Укргазвидобування» (УГВ). Ми до нього ретельно готувалися, аналізували подібний тендер, що проводився минулого року, бачили свої переваги і могли поборотися за перемогу. На жаль, нас не допустили до участі, закинувши у провину відсутність україномовного варіанту сертифікату Американського інституту нафти (API). Всі розуміють, що нас штучно виключили з переліку претендентів. Звісно, ми подали скаргу, яка не розглянута досі.

Перемогла в тендері УГВ компанія, яка представляла російських виробників. Неважко здогадатися, що нам і далі постачатимуть долота виробництва компанії «Волгабурмаш».

Ще одна погана тенденція полягає в тому, що серед учасників тендеру немає провідних світових виробників доліт. Нема конкуренції у тому вигляді, яка є в усьому світі – конкуренції конструкцій, технологій, матеріалів, нових рішень… Бачимо боротьбу китайських і російських виробників, і дискваліфікацію українського виробника.

Разом з тим, треба відзначити, цього року умови тендеру були підготовлені краще, ніж у попередні роки, коли умови прописувалися під одного виробника-постачальника. Цього разу тендер розділили на два лоти, що могло зацікавити більшу кількість учасників.

Як можна захистити український ринок від російської експансії?

Кожна країна захищає свої ринки, і це нормально. В Україні держава взагалі усунулася від організації внутрішнього ринку. Як результат – брутальне втручання російських виробників і закриття внутрішнього ринку для нашої продукції. Майже цілий рік доводимо Уряду, зокрема, Мінекономрозвитку, що існують законні важелі, які можна використати для захисту українського ринку. Є стаття 29 Закону про зовнішньоекономічну діяльність, якою передбачено, що Уряд може забороняти поставку продукції з країн агресорів. Ми провели дослідження, отримали експертні висновки та звернулися з заявою до Мінекономрозвитку, але до сьогоднішнього дня вона по суті не розглянута.

Ми звернулися з вимогою ввести ембарго на поставку бурових доліт з Російської Федерації. Цим питанням в Мінекономрозвитку опікується заступник міністра Олександр Романішин, який фактично все спустив на гальма.

Нас підтримує Львівська обласна державна адміністрація, ми разом скерували звернення в Офіс Президента, і тільки після цього побачили якийсь рух в міністерстві, але рішення все одно й досі відсутнє. Введення заборони на імпорт російських доліт означатиме зростання замовлень з боку українських компаній, збільшення робітників на нашому підприємстві на 200-300 осіб, а окрім того – зростання зарплат до рівня європейських країн-сусідів. При цьому ми не просимо від держави інвестицій, а все це зробимо самостійно.

Які плани компанії на поточний рік?

Завдання номер один – відкриття українського ринку для національного виробника. Це дасть нам можливість стабілізувати економічний стан і накопичити ресурси для вдосконалення технології, нарощення випуску PDC доліт та іншої перспективної продукції.