Володимир Кудрицький: У нас є, що запропонувати європейцям!

Володимир Кудрицький: У нас є, що запропонувати європейцям!

Стратегічні перспективи розвитку української енергетики в середньо і довгостроковій перспективі будуть прямо залежати від того, чи вдасться успішно завершити проект синхронізації української енергосистеми з європейською. У разі успішного вирішення завдання, величезний ринок, правильні стимули і нові технології відкривають перед Україною привабливі перспективи. У серпні наглядова рада НЕК «Укренерго» затвердив Володимира Кудрицького на посаді голови правління компанії і в інтерв'ю «ЕнергоБізнесу» він розповів, як «Укренерго» готується до синхронізації, які на цьому шляху існують ризики і як їх уникнути. ExPro інтерв’ю здалося цікавим і ми публікуємо його українською.

- Як би Ви станом на зараз оцінили підготовку до синхронізації енергосистеми України і ENTSO-E ? Що зроблено, що залишилось зробити, які ризики?

- Синхронізація запланована на 2023 рік. Вона передбачає цілу низку заходів. Це модернізація мереж і електростанцій, організаційні — сертифікація НЕК «Укренерго», як європейського оператора системи передач, технічні — тестування систем збудження та регулювання частоти та потужності на енергоблоках ТЕС, ТЕЦ, ГЕС та АЕС для побудови математичної моделі української енергосистеми. Така модель дозволить європейцям зрозуміти, не лише те, як буде працювати українська енергосистема після синхронізації, але ще й наскільки приєднання ОЕС України вплине на роботу європейської енергосистеми.

- І що це може для них означати…

- Їм важливо розуміти, чи не з’явиться для них якихось технічних проблем після переходу на синхронну роботу з нами. При цьому треба мати на увазі, що ENTSO-E та взагалі великі синхронні зони (європейська, США або Китай) — це завжди дуже складні механізми.

- І в нас теж не маленька енергосистема…

- Так, і її приєднання до європейської це, по суті, злиття двох величезних енергетичних систем, технічно складний процес. Європейська сторона хоче прорахувати, яким чином це вплине на них. Їх цікавить, по-перше, чи здатні ми бути самозбалансованими, чи будемо постійно потребувати резервів з Європи для балансування. По-друге, чи не виникне внаслідок нашого приєднання якихось технічних ефектів, які мали місце, наприклад, при синхронізації з Туреччиною. Вони були пов’язані з низькочастотними коливаннями. Не буду вдаватися в технічні деталі, але це викликає певні проблеми для тих системних операторів, через яких проходять так звані кільцеві перетоки. Створюється додаткове навантаження на їхні мережі. Європейські партнери хочуть перевірити, чи здатні українські енергоблоки знижувати або нівелювати ці низькочастотні коливання. Саме для того, щоб в цьому відношенні все пройшло успішно, НАЕК «Енергоатом» проводить заміну систем збудження генераторів на всіх енергоблоках АЕС, всі роботи планується завершити в 2023 році.

- Здатні наші енергетики виконати це завдання?

- Остаточна відповідь буде після того, як ми завершимо тестування енергоблоків АЕС. На основі цих та інших тестів європейські партнери побудують математичну модель роботи української енергосистеми і винесуть остаточний вердикт. Проте вже зараз можна сказати, що за результатами тестів теплових електростанцій, гідроелектростанцій і перших тестів атомних електростанцій, українські енергоблоки працюють відповідно до наших очікувань і в межах стандартних моделей, які передбачаються для синхронної роботи з Європою.

Можна навіть сказати, що вони значно більше пристосовані до синхронної роботи у великій європейській енергосистемі, ніж у свій час Туреччина. Вона завжди працювала ізольовано, і синхронізація стала для неї певним випробуванням.

- А Україна має досвід СРСР...

- Ми і зараз працюємо в єдиній енергосистемі з країнами СНД (Росії, Білорусі та Молдови). Тепер же енергосистему України треба буде синхронізувати з енергосистемами країн континентальної Європи.

- В «Укренерго» є ресурси і є фахівці, які можуть це зробити?

- Безперечно. Більше того, над нашою синхронізацією працює велика команда спеціалістів, залучених ENTSO-E. Ми маємо підтримку з боку USAID і USEA (Енергетична асоціація США), які надали свої гранти, щоб ми мали можливість залучити консультантів, зокрема, турецьких фахівців, які отримали необхідний досвід під час синхронізації енергосистеми Туреччини з Європою. Вони так само, як, наприклад, і фахівці зі Швейцарії, беруть участь в тестуванні енергоблоків на українських АЕС. Ми вже виконали основну частину технічних заходів, які були нашим «домашнім завданням» з підготовки енергосистеми України до синхронізації. Проведено всі необхідні тести енергоблоків теплових електростанцій та електроцентралей, гідроелектростанцій. В серпні розпочалося тестування систем збудження генераторів енергоблоків АЕС. Вже проведено три тести і ще два заплановано на жовтень. Це останні масштабні технічні заходи перед підготовкою енергосистеми і переходом в ізольований режим, після якого відбудеться синхронізація. Окрім того, щоб підготувати нашу енергосистемі до від’єднання від Росії та Білорусі, ми реалізували основні проекти з модернізації мережі, зокрема, на сході України. Вони потрібні для того, щоб при фізичному розділенні ліній не виникало проблем із енергопостачанням в деяких регіонах країни. Перед усім це будівництво підстанції 500 кВ «Кремінська» із заходами ліній 500 кВ Донбаська — Донська та 200 кВ Кремінська — Ювілейна. Ця підстанція була необхідна для надійного енергоживлення півночі Луганської області.

- То вже можна вже прийти і перерізати провід?

- Насправді це не так просто, як перерізування проводів. На визначених міждержавних лініях розберуть шлейфи, тобто фізично від’єднають їх від енергосистеми країн-сусідів — Росії та Білорусі. Окрім цього ми підготували до повноцінного включення в роботу лінії електропередачі, що йдуть на Європу і зараз поки не працюють. Це насамперед лінія 750 кВ Хмельницька АЕС — Жешув, яка йде на Польщу. Свою частину цього інтерконектора ми вже фактично підготували до роботи.

- А з польського боку?

- Це вже частина «домашнього завдання» польського системного оператора (PSE — ред.). Зараз ми з ними обговорюємо майбутнє використанні цієї лінії та обсягу робіт, які треба провести на їхніх підстанціях. Ми зі свого боку підготували всю прикордонну інфраструктуру з ЄС, всіх мереж, аби при синхронізації всі лінії були в роботі, як цього вимагає наша угода з ENTSO-E.

Можна сказати, що з технічної точки зору, якщо б європейці завтра дали нам добро на приєднання, то ми готові це зробити.

- От навіть завтра?

- Так.

- А чого тоді тягнути? В чому головна проблема європейців, чому не дають згоди?

- Європейці хочуть впевнитися в тому, що приєднання української енергосистеми не створить для них додаткових проблем. І при цьому ми маємо від’єднатися від енергосистем Росії та Білорусі.

- Колись відомий експерт з питань енергетики Ольга Кошарна писала, що проблема української енергосистеми саме балансування, вона велика і не дуже добре збалансована. Німеччина теж має велику енергосистему з великою ВДЕ, але кажуть що вона балансуєтеся за рахунок Франції, куди може скинути надлишок енергії, або добрати, коли виникає дефіцит. Хто може збалансувати нашу енергосистему коли вона приєднається до енергосистеми Європи?

- Німеччину, як і будь-яку іншу країну, в єдиній синхронізованій системі балансують всі інші країни, з енергосистемами яких вона синхронізована. Кожна країна прагне будувати нові інтерконектори або розширювати пропускну спроможність існуючих, саме тому що так легше балансуватися. На сьогодні немає жодної європейської країни, енергосистема якої могла би без проблем функціонувати в ізольованому режимі. Окрім того, це не є самоціллю — вибудовувати енергосистему таким чином, щоб функціонувати повністю автономно. Це дуже дорого і неефективно! Навпаки, створюючи великий енергетичний простір, єдину синхронну зону, в якій всі генератори працюють з єдиною частотою і синхронізовані між собою, країни диверсифікують ризики, пов’язані з балансуванням. Коли в великій енергосистемі утворюється дефіцит або профіцит енергії, то вона здатна якісно балансуватися. Тому після синхронізації з Європою Україна зможе ефективніше балансувати ті відхилення, які у нас є, в тому числі, пов’язані з роботою складнопрогнозованих відновлюваних джерел енергії (ВДЕ).

- Окрім виконання технічних завдань, що ще необхідно зробити, аби завершити підготовку до переходу на синхронну роботу з ENTSO-E?

- Стосовно нетехнічних заходів, то нам, "Укренерго", потрібно сертифікуватися як незалежному європейському оператору системи передачі. Така сертифікація сьогодні можлива лише за моделлю ISO (Independent System Operator). При цьому необхідно надати докази національному Регулятору — НКРЕКП, а потім і Секретаріату Енергетичного Співтовариства, що ми, як природна монополія, жодним чином не пов’язані з компаніями, які займаються конкурентними видами діяльності, тобто виробництвом та постачанням електроенергії. Це гарантує, що всі учасники ринку отримають рівний доступ до магістральних мереж, якими управляє Укренерго, і не буде умов для будь-якої дискримінації. Головне, чого зараз не вистачає для сертифікації: Верховна Рада має ухвалити законопроект №3364-1, який дозволить Укренерго сертифікуватися за моделлю ISO. Справа в тому, що в Законі «Про ринок електричної енергії», на відміну від закону «Про ринок газу», передбачена лише одна модель системного оператора — OU (ownership unbundling), що означає «розділення з власністю». Вона передбачає, що незалежність системного оператора забезпечується за рахунок того, що система передачі (магістральні мережі) перебуває у його власності. Але в нашому випадку це неможливо, оскільки в Україні магістральні мережі не можуть належати нікому окрім держави, навіть акціонерному товариству, 100% якого належать державі. А от в моделі ISO для Укренерго немає необхідності отримувати у власність мережі. Ми дуже сподіваємося, що цієї осені буде ухвалено відповідні зміни до Закону «Про ринок електроенергії», після чого ми відразу подамо до НКРЕКП документи на сертифікацію.

Після цього Регулятор зробить свої висновки та перешле документи до Секретаріату Енергетичного Співтовариства для погодження, і ухвалить остаточне рішення.

- Як довго це може тривати?

- Після ухвалення законопроекту №3364-1 знадобиться ще декілька місяців. Якщо все буде добре, то орієнтовно в І кварталі 2021 року, ми зможемо отримати сертифікацію.

- Я так розумію, що підтримка є на рівні уряду, але можуть бути дискусії у Верховній Раді…

- Можуть. Спроба проголосувати законопроект №3364-1 вже була, але, на жаль, невдала: його відправили на доопрацювання, а потім необхідно буде виносити в зал на повторне перше читання. Але я дуже сподіваюся, що з урахуванням підтримки уряду, парламентського комітету з питань енергетики та житлово-комунального господарства, а також наших європейських партнерів парламент ухвалить вірне рішення.

- Процес треба завершити…

- Запропонована модель нікому не може нашкодити, але допоможе країні реалізувати другий в її історії міжнародний суперпроект.

- Який перший?

- Анбандлінг «Нафтогазу» і укладання транзитного контракту. Другим проектом такого роду буде синхронізація української енергосистеми з європейською. Проекти такого масштабу в історії кожної країни бувають тільки один раз. Країни дуже рідко міняють синхронну зону для своєї енергосистеми.

- От ми вже все підготували, поступово рухаємося до сертифікації але нас ще чекає такий непростий період, коли українська енергосистема повинна відділитися в енергосистеми СНД і рік існувати в автономному режимі, як це буде виглядати, і які ризики тут є?

- Процес синхронізації завжди супроводжувався побоюваннями і часто здавався стороннім спостерігачам складнішим, ніж він є насправді. Ізольований режим — це ще один тест, який має пройти енергосистема України, але тепер вже в польових умовах. Не йдеться про цілий рік роботи енергосистеми в ізоляції. В режимі реального часу два рази за рік — в періоди пікового споживання ми повинні будемо від’єднатися на один тиждень для роботи в «острівному» (ізольованому) режимі. Один раз влітку і один раз взимку, аби продемонструвати європейцям, яким чином наша енергосистема працює в умовах, коли не можна отримувати перетоки.

- Себто, це не так, що ми відімкнулася і рік працюємо в автономному режимі?

- Тестовий режим триватиме в 2022 році два тижні: один тиждень — в зимовий період, другий — в літній. Європейських партнерів найбільше цікавить саме збір даних під час цього тестового режиму про те, як відпрацювали системи регулювання частоти і потужності та системи збудження на енергоблоках українських електростанцій. Як вони реагували на певні збурення енергосистемі. Чи їхня реакція знаходиться в межах змодельованої ENTSO-E математичної моделі.

Це не тест на виживання, а тестування роботи енергосистеми в режимах максимально наближених до реальності.

- Якщо послухати як у нас про це говорять то, скоріше складається враження що це тест на виживання…

- Ні. Це відповідальний тест, але в ньому немає нічого надзвичайного або такого, з чим наша енергетична система не могла би впоратися. Звичайно до такого режиму, навіть на один тиждень, необхідно готуватися. Тобто забезпечити більше ніж зазвичай маневрових потужностей на випадок непередбачуваних подій в енергосистемі, скажімо, аварійне відключення якогось енергоблоку чи лінії електропередачі, але загалом немає нічого надзвичайного. За планом у 2022 році це тестування буде проведено, і воно підтвердить, що наша енергосистема може бути синхронізована з Європою.

- А європейці свою частину роботи вже зробили, чи тільки збираються…

- Вони зможуть зробити її, коли ми надамо всі дані по тестах енергоблоків. Останню порцію даних ми передамо після того, як в жовтні завершимо тестування на Южно-Українській АЕС. Після цього ми передамо дані ENTSO-E, яке за планом має завершити моделювання в 2021році.

- Я правильно розумію, що вже нема потреби в якоюсь в величезних інвестиціях, підготовчих роботах?

- Колосальні інвестиції — це міф ще з 2016 року. Коли проект синхронізації тільки починався, точилися розмови про один млрд євро, про два і навіть про 10 млрд євро. І про термін у 20 років. За допомогою цієї риторики намагалися переконати суспільство в тому, що синхронізація — непідйомна річ. Тут напрошуються паралелі із Стокгольмським арбітражем, коли на початку було багато скептиків, переконаних, що «Нафтогаз» не зможе виграти у «Газпрому». Щось подібне було і тут. Насправді загальний бюджет всіх заходів і збоку генерації і Укренерго приблизно 350 млн євро. І переважно це інвестиції, які треба було робити в будь якому випадку, навіть без синхронізації.

- Наприклад…

- Наприклад, модернізація мережевої інфраструктури, або реконструкція системи управління енергоблоками на АЕС. Або підстанція «Кремінська». Про яку я вже сказав. Вона, безумовно, необхідна для синхронізації, але ми будували би її в будь-якому випадку, щоб забезпечити надійне енергопостачання підконтрольної території Луганської області. Вартість заходів, безпосередньо пов’язаних з синхронізацією, складає всього-на-всього 15 млн євро. З них половина — кошти міжнародних організацій. Наприклад, згадувана математична модель ENTSO-E, створюється за кошти Світового банку.

- А скільки вона коштує?

- Вона не дуже дорога, але розкрити цю інформацію я не можу за умовами контракту. Але точно це не найбільша частка з тих 15 млн євро, про які я говорив. Важливо розуміти, що в результаті синхронізації країна отримає колосальний економічний ефект.

- Чи може щось ще зараз таке статися, щоб синхронізація або була від термінова но, або не відбулася? Які є ризики?

- Ризики, насамперед, в російській енергетичній доктрині. Там прямо записано, що Російська Федерація має протидіяти спробам сусідніх держав від’єднати свої енергосистеми від єдиної енергосистеми Росії. Фіксуємо геополітичний ризик. Другий ризик полягає в необхідності переконати європейців в тому, що наша синхронізація не лише не нашкодить їм на технічному рівні, а й навпаки принесе переваги. Це важливо, але цього мало. На політичному рівні дуже важливо вести з європейськими країнами діалог про те, що синхронізація енергосистем є вигідною не лише для України, але й для Європи. Зокрема, не варто забувати, що європейці отримують доступ до ринку, який дорівнює приблизно 5% ринку ЄС, а це не так мало, враховуючи їхні масштаби.

Окрім цього, наша енергосистема здатна природнім чином покращити показники функціонування самої європейської енергосистеми

- Наприклад…

- Наприклад, в середині доби у нас є різниця в одну годину в періодах пікового навантаження на енергосистему через різні часові пояси. Коли у нас ці піки не збігаються в часі, з’являється певна можливість для маневру. Також за рахунок того, що у нас доволі багато традиційної генерації, українська енергосистема має інерцію, тобто при різкій зміні навантаження не відбувається одночасно ще й просадки частоти. Це особливість нашої енергосистеми, яка є перевагою і надає певні вигоди для європейської. Тому нам є що їм запропонувати. Але треба зняти їхні побоювання. При цьому є ще один фактор ризику. Не треба забувати, що ми синхронізуємося в єдиному блоці регулювання з енергосистемою Молдови, яка також має провести певні заходи для синхронізації.

- І Придністров’я там ще є…

- Так. Ми зараз функціонуємо з Молдовою в паралельному режимі і є єдиним енергетичним простором. Так само як з Росією, Білоруссю і країнами Балтії. До речі, передбачається, що країни Балтії будуть синхронізуватися після нас, а їх повна синхронізація не відбудеться раніше 2025 року, наша запланована 2023 рік.

- Постукаємо по дереву.  Здавалося вони настільки дальше просунулися в євроінтеграції…

- Так, здавалося б не такі великі за масштабами енергосистеми, вищій рівень розвитку економіки, але тим не менше українська енергосистема буде готовою до синхронізації раніше ніж системи країн Балтії.

- І якщо виходити з нинішньої динаміки, то до кінця 2023-го року ми повинні синхронізуватися…

- Дуже сподіваюся, що у 2023 році ми будемо святкувати синхронізацію. У нас навіть є обережне бажання пришвидшити цей процес.

- І на скільки можна пришвидшити…

- Це буде залежати від того, наскільки швидко ми отримаємо сертифікацію, наскільки швидко буде завершене математичне моделювання, яке проводить ENTSO-E. В принципі, завершити випробування в ізольованому режимі Укренерго може вже в середині 2022 року. А коли ми завершимо синхронізацію, цікаво буде всім. І те зростання економічної активності, яке зараз відбувається на ринку газу, цілком може виявитися не таким сильним у порівнянні з тим, чого можна очікувати на ринку електроенергії. Воно буде масштабнішим, набагато складнішим, але й економічний ефект від реформи і приєднання до європейської енергосистеми буде значно більшим.