Віктор Гладун: єдина рентна ставка дасть змогу видобувникам акумулювати інвестиції у розвиток

Віктор Гладун: єдина рентна ставка дасть змогу видобувникам акумулювати інвестиції у розвиток

Віктор Гладун – перший з українців очолив британську компанію JKX Oil&Gas, одним з головних активів якої є спільне підприємство «Полтавська газонафтова компанія» (CП ПГНК), розповів про вплив світової енергетичної кризи на ситуацію в Україні, як JKX пережила спад в індустрії та поділився з ЕхPro планами на наступний рік.

У компанії була задача номер один – це стабілізація

Нещодавно JKX Oil & Gas опублікувала фінансові та виробничі результати за 2020р. З огляду на складний минулий рік для індустрії, результати компанії виглядають непогано. Як ви оцінюєте ситуацію в галузі зараз у порівнянні з минулим роком?

За останні 20 років, такого колапсу цін, як минулого року, в індустрії не було. Це насправді трагедія для розвитку будь-якої компанії. Але разом з тим, ми досить непогано подолали цей період. Саме завдяки професіоналізму та високій ефективності менеджменту, ми відреагували на ситуацію миттєво (вперше в історії, українці є топ-менеджерами CEO та CFO британської JKX Oil&Gas - ExPro).

Ми дуже уважно переглянули нашу програму розвитку, після чого зрізали OPEX (операційні витрати), починаючи зі своєї зарплатні. Спочатку топ-менеджмент скоротив зарплатню собі, потім – всім іншим. Але хочу відзначити, що при скороченні був застосований прогресивний підхід: чим більша зарплата, тим більше різали (25-30%), а зарплатні менше 20 тис. грн взагалі не корегували.

Наступним кроком було, на жаль, звільнення 46 співробітників після уважного перегляду та аналізу всіх процесів. Із загальної кількості персоналу, близько 350 осіб, ми перейшли на 300.

Зупинили повністю програму CAPEX (капітальні вкладення) через низькі ціни на нафту та газ в найближчій перспективі. І я вважаю, цей крок вірний і доцільний в такій ситуації. Якби ціни були на рівні $30 на нафту і $120 на газ, як прогнозувалось у квітні-травні минулого року, то більшість наших проектів були б збиткові. А ще гірше було б, якби такі ціни затягнулися на роки.

Нагадаю, що компанія JKX працює не тільки в Україні, а й в Угорщині і в Росії, де ціни зараз на ще нижчому рівні. Тобто подібні проекти просто економічно недоцільні. У компанії була задача номер один – це стабілізація. І ми цього результату досягли за рахунок того, що оперативно відреагували на світовий колапс цін.

Але ж відмовившись від капітальних інвестицій компанія отримала відповідно зниження видобутку, чи не так?

Так, ці речі взаємопов’язані. Якщо ти не вкладаєш – зниження видобутку гарантоване. Ми розуміли, що у нас буде зниження, але при тій маржинальності, і при тих цінах, які в нас були в червні минулого року (нафта коштувала $20 як в 90-тих роках), це було економічно правильне рішення.

Ви продавали при таких цінах, чи, можливо, закачували газ в ПСГ?

Ні, ми не могли передбачити, як довго буде спад на ринку. І ніхто не міг передбачити, як довго буде продовжуватися пандемія, і скорочення всієї економіки. У зв’язку з цим, нашою головною задачею було вижити і залишитись на плаву. Перше, що необхідно для виживання – це ліквідність. Тож ми пішли по цій стратегії, та досягли хорошого результату.

А як ви вважаєте, чому так швидко відбулося відновлення вартості на нафту і газ в Україні?

Економіка в цілому впливає на ріст цін. Хороші новини, пов’язані зі спадом захворюваності, вакцинацією населення і т. д. дали свій позитивний сигнал для зростання попиту та покращення цінової кон’юнктури. Оскільки Україна є енергозалежною як по нафтопродуктам, так і по газу, швидке зростання цін стало можливим.

Минулого року, восени, після літнього колапсу, ми отримали досить швидке відновлення ціни, на що, чесно кажучи, ми не сподівались.

При цінах на газ $180-190 проекти з розвитку на наших родовищах вже стають окупними і дають позитивні фінансові результати.

Як впливає виснаженість родовищ на собівартість видобутку для нових проєктів?

Тут все залежить від багатьох факторів: глибина, проникність та запаси. Якщо одна свердловина дає 200 тис куб м/добу, а інша - 4 тис куб м/добу, то це дві зовсім різні економіки. І так само, якщо глибина однієї свердловини 2 000 м, її вартість умовно $2 млн, а інша – 5 тис м, то це вже зовсім інші кошти. Необхідне розуміння, скільки можна звідти видобути, щоб помножити на ціну і прорахувати за скільки часу окупиться цей проект. До речі, ми працюємо на відносно неглибоких горизонтах – від 2 до 4 тис метрів.

Чи можна очікувати на ваших родовищах нових високодебітних свердловин понад 200 тис куб м на добу, за прикладом свердловини Ігн-103, пробуреної в 2019р?

Враховуючи виснаженість родовищ, можливо, таких свердловин на наших родовищах вже не буде. Але ми покладаємо великі надії на досвід наших геологів, а також на вдачу. Всі родовища вкрай індивідуальні, у них різні стадії розробки та різні можливості вилучення. Адже не можна greenfield порівнювати з brownfield на останній стадії розробки. У нас майже всі родовища – це brownfields, котрі перейшли екватор видобутку. Хотів би виділити наше найскладніше родовище – Руденківське, до якого ми зараз застосовуємо індивідуальний підхід, та сподіваюся, що скоро нам це вдасться. Складність Руденківського родовища описувалась ще в 60-тих роках та підтверджується сьогодні.

Ми за збалансовану політику, яка не шкодить розвитку бізнесу

В Україні дешевші ціни на газ, ніж в Європі! Як Ви розцінюєте такий парадокс?

Це добре, що ціни у нас нижчі, ніж в Європі. Але наскільки вони будуть обґрунтовані, при зменшенні запасів і балансу, в цьому основне питання. І якщо слідкувати за цінами на європейських хабах, то ця тенденція потроху вирівнюється.

Ми завжди за збалансовану ціну. Але тут відіграє велику роль ще й втручання держави. Коли ціна висока, ми просимо державу не втручатись. Як тільки ціна падає і стає збитковою, ми кричимо – де держава.

Однак держава має слідкувати за тим, щоб ні хімічна промисловість з завищеними цінами, ні нафтогазовидобувна – з колапсними цінами, не страждали. Для цього було б не погано, запровадити державну політику – викуповувати газ і нафту у складний час, при падінні ціни менше $40 за барель нафти, чи менше $160 за куб газу. Не купувати ресурс за кордоном, не вимивати кошти з державного бюджету, а підтримати, в першу чергу, своїх виробників. Так держава має допомагати галузям корегувати нерівності, які виникають, а не заважати, втручаючись, та створювати викривлення цін.

Таким чином, ми за збалансовану політику, яка не шкодить розвитку бізнесу.

Які здобутки компанії в минулому році?

Рада Директорів JKX – професійні і незалежні директори – затвердили стратегію спрямовану на збереження ліквідності. Оскільки, повторюсь, ніхто не знав як довго триватиме пандемія, а з нею і такий колапс цін. Завдяки нашому кризис-менеджменту, ми оперативно відкоригували свої подальші кроки. В результаті отримали дуже хороший фінансовий результат.

А якщо детальніше, не дивлячись на скорочення CAPEX, що було зроблено ПГНК протягом 2020р?

Минулого року ми дуже серйозно підійшли до переоснащення підприємства. Зробили капремонт декількох компресорів та генераторів.

Крім цього, ми проаналізували нашу технологічну схему, для того, щоб зрозуміти, яким чином ми можемо покращити свої економічні показники. І в результаті прийшли до висновку, що нам потрібно встановити додаткову колону для збільшення ефективності вилучення LPG. Дослідивши, в першу чергу, місцевих виробників такого обладнання, та зробивши декілька експертиз, ми прийшли до висновку, що необхідно продовжувати дообладнання з канадським виробником Propak Systems, оскільки весь завод LPG також цього виробництва. Рішення про закупівлю було прийнято ще в 2019р, але прибуло це обладнання в минулому році, і не дивлячись на пандемію, ми зробили таке дооснащення. Період його окупності рік, тому згідно бюджету, все тут спрацювало, як ми планували – і технологічно, і економічно.

Нас знають на ринку як надійного і професійного партнера, який продає якісний продукт, що проходить всі необхідні сертифікації.

Ми дуже уважно слідкуємо за якістю нашого продукту, як метано-газового – який іде в газотранспортну систему, так і нафти.

Чи були у компанії проблеми з реалізацією продукції, в період колапсу цін?

Ми боялися що, у нас будуть такі проблеми, але нам вдалося уникнути їх через те, що ми завжди реалізуємо продукцію прозоро. Крім того, згідно стратегії, ми прийняли рішення продавати на spot, тому проблем з реалізацією не було, навіть у найскладніший період.

А чи практикували ви закачувати газ в сховища по низькій ціні влітку, а продавати взимку, коли ціна значно вища?

Так, ми це робили декілька років, але не в умовах пандемії і кризи. Більше того, в нас були досить непогані результати. Можливо, цього року ми продовжимо таку практику, як по нафті, так і по газу, в залежності від сезонності цін.

Регуляція ринку зі сторони держави є неприйнятною

Після запуску ринку газу для населення минулого року, багато компаній, у тому числі видобувних, розглядали цей ринок, як дуже перспективний. Чи є у ПГНК плани працювати з населенням?

Це, безумовно, дуже перспективний ринок, і там є синергія, якщо це пов’язувати не тільки з газом, а й постачанням інших енергоресурсів, або можливо продавати якісь інші сервіси. Особливо цікавою на цьому ринку є клієнтська база даних, вона дозволяє розвиватись за рахунок кількості наявних клієнтів. Однак говорячи про клієнтів, нажаль, в Україні дуже низькі показники платоспроможності населення, і на цьому ринку виграє той, хто продає газ на умовах післяоплати. Стратегія нашої компанії не приймає ніякі кредитні ризики, тобто ми працюємо тільки по передоплаті.

Ми підтримуємо ініціативу участі в цьому ринку інших компаній, і розуміємо його потенціал. Але поки що, з теперішньою фіксованою державою ціною на газ для населення 6,99 грн/куб м, ми не вбачаємо тут прибутковості для себе.

Я знову повторюся, втручання держави має бути обмежене. І тут регуляція ринку зі сторони держави є неприйнятною. Можливо, не варто обмежувати ціну, а краще застосувати інші механізми, наприклад, податкові, які дозволять мати більшу маржу компаніям постачальникам. Це дасть можливість ділитися цією маржою, маючи нижчу ціну не тільки для населення, а для всіх споживачів.

Як на мене, має бути збалансована політика, а не регуляція і обмеження ціни державою. Має бути ринкове ціноутворення і чесна конкуренція. Це моя особиста точка зору.

До речі, тут виникає питання, як на це введення фіксованої ціни дивиться Міжнародний валютний фонд (МВФ). Я не думаю, що там цю ініціативу підтримують.

Україна взяла на себе чіткі зобов’язання перед МВФ щодо ринкового тарифоутворення на ринку газу і має їх виконувати. В моєму розумінні, перегляд раніше взятих на себе зобов’язань є негативним сигналом для МВФ та потенційних інвесторів. Це свідчить про нестабільність та зростання ризиків, а отже охочих інвестувати кошти буде менше.

До речі, як просуваються справи щодо судового процесу JKX з Україною, який тягнеться уже декілька років?

На сьогодні держава заборгувала нам згідно рішення міжнародного арбітражу близько $15 млн ($12 млн компенсації за незаконне підвищення ренти, та $2,5 млн пені за цей час). І де ці виплати, - спитаєте ви. Після тривалого процесу легалізації рішення арбітражу, в усіх інстанціях української судової системи, ми сподіваємося врешті отримати цю компенсацію.

На мій погляд у держави є чітке розуміння, що ці зобов’язання необхідно виконувати. Адже згідно чинного законодавства, ми маємо всі законні підстави на це. Коли Україна виплатить всі зобов’язання щодо міжнародних договорів, це буде хороший сигнал для інвесторів. Безумовно, інвестиції – це запорука зростання економіки, а зростання економіки – це прибуток і достаток українців.

Я маю надію, що нашу позицію, нашу впевненість у неодмінному вирішенні цього питання з державою в найближчий час, побачать міжнародні аналітики. І це вплине на подальші рішення інших іноземних інвесторів приходити в Україну. В цьому і є патріотизм нашої британської компанії JKX і її віри в Україну.

Плани – це нове буріння на своїх родовищах, придбання нових ділянок та продовження співпраці з державними компаніями

Які виробничі плани ПГНК на 2021р?

Ми завершили буріння свердловини Ігн-146 (Ігнатівське родовище – ExPro), зараз починаємо буріння ще однієї Ігн-149 на цьому родовищі , і від того як все пройде, буде залежати коли і яка свердловина буде буритись наступною. За нашою стратегією step by step, ми дивимось, вивчаємо, отримуємо результати, звітуємо перед Радою директорів та потім вносимо коригуючі рішення. У нас кожний проект затверджується Радою директорів (Board of Directors).

А найголовніше, в цьому році ми уважно придивляємося до нових ліцензій, і це для нас пріоритетне завдання. Крім цього, будемо продовжувати практику співпраці з державними компаніями.

Відзначу, що у нас дуже позитивна співпраця з НАК «Надра України», ще кращі успіхи у співпраці з «Укргазвидобування» та з «Укрнафта». Нагадаю, що на наших ліцензійних ділянках знаходяться свердловини, які належать вищезазначеним компаніям. Ми ці свердловини успішно брали в сервіс, чи в оренду, і декілька років підряд це давало нам та власникам свердловин дуже непогані результати.

Однак, зараз ми хочемо надавати сервісні послуги не тільки на своїх ліцензіях, а розглядаємо можливість йти в окремі сервіси, та надавати їх й на інших ліцензійних ділянках. Це можуть бути сервіси з капремонту чи проекти по збільшенню видобутку – production enhancement contract (PEC). Ми хочемо розширити свою практику з надання сервісних послуг.

Підсумовуючи, наші плани – це нове буріння на своїх родовищах, придбання нових ділянок, та продовження співпраці з державними та частково-державними компаніями.

Які ваші очікування на цей рік? Чи є розуміння, як ціни будуть змінюватися?

Ми не знаємо як і що буде, а тільки сподіваємося на те, що ціни будуть не менше $200 за газ і більше $55-60 за нафту, і на рівні $400-450 за тонну на LPG. Це не критичні ціни – це ціни, з якими нам комфортно працювати та інвестувати в розвиток компанії.

А як щодо видобутку? Якщо ситуація з цінами нормалізується чи є можливість повернутися до рівня видобутку, коли приріст щорічний складав 55%?

Думаю, що так швидко не зможемо наростити видобуток і повернутися до такого рівня. Тому що інертність процесу видобутку дуже велика. Хіба що, раптом, буде мега вдалий проект, але ми реально оцінюємо ситуацію, зрештою, у нас не greenfields, а brownfields, і ми вже знаємо, що очікувати від них. Більше того, ми прогнозуємо, що в 2021р нам буде дуже важко вийти навіть на рівень 2020р, не кажучи уже про 2019р – в якому приріст з видобутку сягнув 55%.

Вперше в Україні рішенням РНБО було анульовано ліцензії з видобутку 19 нафтогазових ділянок. Як в галузі сприймається така ситуація?

На таке політичне питання, я можу дати коментар тільки від себе особисто, а не як представник від СП ПГНК чи JKX.

На перший погляд, це здається хорошою ідеєю, не тільки для нашої компанії, а й для галузі в цілому. Очевидно, що ці ділянки держава планує виставити на онлайн-аукціон. Однак є велике питання щодо легітимності цих ділянок.

По-перше, сама правова природа цих санкцій РНБО є незрозумілою. З історії ми знаємо, що ці ліцензії колись належали «Голден Деррік», тоді всього у неї було близько 32 ліцензій, з них 13 були анульовані, і, відповідно, 19 були залишені в силі.

З цього виникає перше питання, наскільки доцільне введення санкцій при наявності судових рішень. Як може рішення РНБО скасовувати рішення суду?

А друге питання, що, знову ж таки, рішення РНБО не веде до того, що ці ліцензії будуть виставлені повторно на аукціон. Наразі це просто блокування активів, і не відомо до чого воно приведе.

Хочу зауважити, що наш юридичний департамент дуже ретельно слідкує за цією ситуацією, та уважно вивчає легітимність цих рішень.

Навіть якщо допустити, що Держгеонадра виставить ці ділянки на аукціон, відразу ж виникає питання «юридичної чистоти» ділянок, адже їх, по суті, відібрали у законного власника. І якщо всі юридичні питання по цих ділянках не будуть вирішені, то наша компанія брати участі в таких аукціонах не буде. Хоча ми зараз зацікавленні в придбанні нових ділянок. Загалом, будь-яка з компаній, яка адекватно оцінює подальші ризики, не піде на такий аукціон.

Ми віримо, що в Україні є верховенство законів, і радіємо що в нас є прозорі аукціони з придбання ліцензій, які організувала Держгеонадра. Але закликаємо, щоб вони приймали тільки законні рішення, і ми з радістю братимемо участь в аукціонах без жодних ризиків.

А як що до політичної та фіскальної ситуації? Свого часу ви були ініціаторами введення стимулюючої ренти.

Так, в свій час ми брали в цьому участь і підтримували членів парламенту, зокрема Ольгу Белькову, яка тоді змогла донести до Парламенту та Кабміну, що надзвичайно важливо показати стабільність та прогнозовану політичну і фіскальну ситуацію.

Ми виступали за уніфіковану рентну ставку для всіх нафтових і газових родовищ, старих і нових свердловин - 10% на 10 років. Тоді ввели ренту 12% (для свердловин до 5 тис. м) та 6% (для свердловин понад 5 тис. м) на нові свердловини – це безумовно добре, але на 5 років. І зараз її обов’язково треба продовжити ще на 5 років, так як строк дії цієї стимулюючої ренти завершується в 2023 році. Якнайшвидше вирішення цього питання дасть поштовх до інвестицій.

Звичайно цю ставку треба розширити на видобуток газу зі свердловин, де проведено нові капремонти і для свердловин, видобуток з яких раніше не здійснювався (законсервовані чи ліквідовані). Адже чим простіша і уніфікованіша ставка, тим легше її адміністрування. Нажаль, мало хто розуміє всю важливість цих фіскальних ініціатив. А саме завдяки ним, приватні компанії з року в рік нарощують видобуток та все більше бурять.

До речі, в Україні найбільші рентні ставки в Європі – 29% (для свердловин до 5 тис м) та 14% (для свердловин понад 5 тис м).

Встановлення єдиної рентної ставки для всіх родовищ дасть змогу видобувникам акумулювати інвестиції у розвиток. Ми вважаємо, що правильним буде введення уніфікованої рентної ставки на рівні 12% для всіх свердловин глибиною до 5 тис. метрів.

Це дозволить видобувникам заощадити кошти на інвестиції у видобуток. Це додасть інвестиційної привабливості у нафтогазовий сектор України.