Напередодні Energy Storage Day 2026 голова правління Української вітроенергетичної асоціації Андрій Конеченков пояснює, чому 2025 рік став переломним для ринку, як змінилося регуляторне середовище, і чи готова українська модель ринку до повноцінної інтеграції накопичувачів.
Андрій Конеченков, голова правління УВЕА
Вже зовсім скоро відбудеться Energy Storage Day 2026. Як ви оцінюєте його роль для ринку, які компанії долучаються до Конференції?
Якщо уважно подивитись на програму цьогорічного Energy Storage Day, який пройде 27 квітня в UNIT.City, вона сама по собі розповідає дуже показову історію. Історію про те, де зараз реально перебуває український ринок систем накопичення енергії, або установок зберігання енергії (УЗЕ), відповідно до законодавства України. Ми побудували логіку дискусій так, щоб умістити всю траєкторію розвитку ринку в один день.
Починаємо ми з поточного стану та правового режиму — тут з нами «Укренерго» та «Оператор ринку». Далі одразу переходимо до практики — розбираємо перші реалізовані проєкти разом з гравцями ринку: KNESS, ДТЕК ВДЕ, Huawei, Eco-Optima та АКУМЕН. Зрозуміло, що після успішно реалізованих проєктів УЗЕ виникає питання масштабування. Тому третя панель присвячена саме можливості масштабування проєктів УЗЕ і бар'єрам, які заважають: чому ринок хоче і може рости, але постійно стикається з перепонами.
А от четверта сесія — скажу відверто, для мене особисто вона є центральною — про фінансування. Уявіть: за одним столом збираються Укрексімбанк, EBRD, IFC, Horizon Capital та Negen. Сам факт того, що відомі міжнародні фінансові інституції приходять на профільну конференцію в Україні під час активних бойових дій — це сигнал, набагато гучніший за будь-яку суху статистику. Це прямий маркер того, що серйозний капітал дивиться на цей ринок дуже предметно.
І на фінал — зелений водень. Хтось може запитати: «А до чого тут водень на конференції про накопичувачі?». Але саме в цьому і полягає головна ідея. Наш ринок вже дозрів настільки, що ми можемо дозволити собі дивитись за горизонт. Думати про технології довготривалого зберігання, про майбутній експорт послуг балансування до ЄС. Тому глобальна роль Energy Storage Day — не просто зафіксувати, де ми є зараз, а задати вектор руху.
Як ви оцінюєте поточний стан ринку систем зберігання енергії в Україні? Які ключові гравці формують цей ринок сьогодні?
2025 рік став переломним. За нашими даними, станом на грудень 2025 року компаніями-учасниками нашої асоціації побудовано 512 МВт потужностей УЗЕ — і це лише за один рік. Це дуже серйозна цифра, враховуючи воєнний контекст. Ринок умовно ділиться на два сегменти: промислові установки від 1 МВт і вище, які формують близько 80% ринку, та комерційно-промислові рішення для малого і середнього бізнесу, що активно розвиваються.
Флагманом промислового сегменту залишається ДТЕК ВДЕ, який спільно з американською Fluence Energy запустив найбільший в Україні та Східній Європі комплекс зберігання енергії потужністю 200 МВт та ємністю 400 МВт•год — шість майданчиків загальною вартістю 125 млн євро, збудованих лише за шість місяців. Але поряд із ДТЕК ВДЕ є гравці, унікальність яких — не тільки в масштабі, а й у технологічній самодостатності. Яскравий приклад — KNESS. Це українська компанія, яка ще у 2017 році заснувала власний дослідницько-виробничий центр KNESS RnD Center. Саме звідти вийшов перший промисловий накопичувач енергії, повністю розроблений і виготовлений в Україні. У 2025 році KNESS завершила будівництво восьми парків УЗЕ із сукупною ємністю понад 140 МВт•год. Загалом компанія є системним гравцем із власними R&D-компетенціями та одним із найбільших реалізованих портфелів УЗЕ в країні. Окремої уваги серед учасників ринку заслуговують й такі компанії як: Voltage, IKNET та KENK.
Які регуляторні зміни стали найбільш важливими для запуску ринку накопичувачів енергії в Україні?
Відправна точка — 16 червня 2022 року, коли набрав чинності Закон України №2046-ІХ. Він уперше визначив зберігання енергії як окремий вид господарської діяльності та закріпив статус оператора УЗЕ як самостійного учасника ринку.
Проте справжнім каталізатором стала синхронізація ОЕС України із ENTSO-E та атаки на енергетичну інфраструктуру — вони зробили гнучкість питанням національної безпеки. Після цього реформи пішли значно швидше. Критично важливим кроком стало запровадження у 2024 році митних та податкових пільг на імпорт обладнання, які Законами №4710-ІХ і №4698-ІХ були продовжені до 1 січня 2029 року. Оскільки акумуляторні комірки та інвертори становлять до 70% вартості проєкту, ці пільги знизили загальний CAPEX на 25–30% — і це радикально змінило окупність проєктів на користь інвесторів. Не менш важливими стали довгострокові п'ятирічні контракти на ринку допоміжних послуг, де Укренерго вже законтрактувало 423 МВт балансуючих потужностей, 398 МВт з яких — саме УЗЕ.
І нарешті — Закон №4777-IX, ухвалений 10 лютого 2026 року та чинний з 11 березня. Для УЗЕ він приніс одразу кілька важливих змін: окрему аукціонну категорію для гібридних проєктів із мінімальною квотою 10% від річного обсягу підтримки; вирішення проблеми подвійного нарахування мережевих тарифів — відтепер вони розраховуються лише по сальдо між відбором і видачею, що кардинально покращує економіку проєктів; підвищення порогу обов'язкового ліцензування до 5 МВт та право операторів УЗЕ продавати електроенергію споживачу, з яким мають спільну точку приєднання, без ліцензії постачальника. Окремо хочу виділити механізм cable pooling — він юридично дозволяє приєднувати в одній точці електроустановки, що виробляють електроенергію з будь-яких джерел енергії, та УЗЕ, що дозволяє максимально ефективно використовувати наявну мережеву інфраструктуру і суттєво скорочує витрати на будівництво нових приєднань.
Наскільки, на вашу думку, чинна модель ринку електроенергії вже готова до інтеграції BESS у повному обсязі?
Ми зробили величезний крок вперед, але говорити про повну готовність системи ще об'єктивно зарано. З позитивного — ринок нарешті знайшов міцну бізнес-модель. УЗЕ вийшли з категорії «технологічного експерименту» і стали абсолютно зрозумілим банківським активом. Додайте сюди ціновий арбітраж на ринку на добу наперед, і ми побачимо, як одна батарея сьогодні успішно заробляє одразу з кількох джерел. Проте сама енергосистема ще тільки вчиться працювати з такими інтелектуальними інструментами. Ринок вже має фундаментальні закони, а їх ефективна імплементація багато в чому залежить від вторинного законодавства, яке розробляється НКРЕКП. Необхідно, щоб ідеологія прийнятих законів не була б втрачена під час розробки регуляторних актів.
Одним з ключових кроків для розвитку УЗЕ є скасування обмеження діяльності агрегаторів, які сьогодні «прив’язані» до адміністративних кордонів ОСРів, і, окрім цього, обмежені вільно формувати агрегуючі одиниці з різними типами електроустановок. Оскільки УЗЕ є електроустановкою, яка як відбирає з мережі, так й віддає електроенергію в мережу, важливим є можливість операторам УЗЕ та агрегаторам робити неттінг за небаланси та балансуючу енергію, що має зменшити витрати учасників ринку та підвищити їх ліквідність, особливо враховуючи складну ситуацію на балансуючому ринку.
Хочу звернути увагу й на ще на одне питання, яке поки в Україні не піднімається - це утилізація комірок УЗЕ. І хоча це питання стане актуальним для нас десь через 7-10 років, вже сьогодні ми маємо почати дискусії та розробку відповідних законодавчих актів. Тобто законодавчий фундамент ми заклали, але без зламу цих структурних бар'єрів повноцінної інтеграції не відбудеться. Взагалі, надважливим є передбачуване регуляторне середовище, яке суттєво впливає на дохідність проєктів УЗЕ та можливість отримати фінансування.
Чи можна очікувати «буму» встановлення систем зберігання енергії в Україні? Якщо так — коли саме?
Цей бум уже відбувається просто на наших очах. Світовий ринок зростає шаленими темпами, вартість батарейних блоків впала до історичного мінімуму, а в Україні ми вже маємо такі показові флагманські проєкти, як комплекс ДТЕК ВДЕ чи об'єкти KNESS. Але нам треба чітко розрізняти кілька крутих кейсів і системне, масове масштабування ринку. Сьогодні глобальний попит на накопичувачі диктують вже не просто потреби зеленої генерації, а інфраструктура штучного інтелекту, гігантські дата-центри та оборонна промисловість, для яких безперервність живлення є критичною. Для України, де мережева інфраструктура є одним із ключових обмежень розвитку енергосистеми, УЗЕ - це системне рішення. Це взагалі питання екзистенційного виживання. Щоб наш точковий бум перетворився на масове явище, нам необхідні дві речі: доступ до капіталу адекватної вартості та створення пулу страхування воєнних ризиків, без якого великі міжнародні фонди й надалі триматимуть паузу. Світ іде вперед, об'єднуючи активи у Віртуальні електростанції та тестуючи дешевші натрій-іонні батареї, і ми маємо встигати за цим темпом.
Який обсяг потужностей накопичувачів може бути введений в експлуатацію вже у 2026–2027 роках?
Відповідно до даних Укренерго, прогнозована потреба в автоматичному резерві відновлення частоти на період 2026–2035 років становить +1,2 ГВт на завантаження. Це базовий попит лише від системного оператора — без урахування приватного комерційного попиту та програм розподіленої генерації. За оптимістичним сценарієм, якщо регуляторне середовище залишиться стабільним, у 2026–2027 роках в Україні може бути введено в експлуатацію від 600 МВт до 1 ГВт і більше нових потужностей УЗЕ.
Проте ключове слово — «може». Реалізація цього потенціалу прямо залежить від того наскільки сприятливою буде регуляторна рамка для проєктів УЗЕ і наскільки доступним буде фінансування. Саме про це ми говоритимемо на Energy Storage Day 2026. Ми маємо дуже чітке бачення: УЗЕ і вітроенергетика разом — це не просто зелені мегавати, це енергетичний суверенітет України.
Energy Storage Day 2026
Конференція Energy Storage Day 2026 відбудеться 27 квітня у Києві та стане першою галузевою подією, повністю присвяченою розвитку технологій зберігання енергії в Україні.
Захід спрямований на формування бачення нової архітектури енергосистеми — більш децентралізованої, гнучкої та стійкої до кризових викликів.
Повномасштабна війна суттєво трансформувала підходи до енергетичної безпеки, що актуалізувало роль УЗЕ як ключового елементу балансування системи та інтеграції відновлюваних джерел енергії.
Сьогодні ринок накопичувачів в Україні переходить від поодиноких проєктів до формування повноцінного сегменту, що потребує консолідації зусиль держави, інвесторів та бізнесу.
Ключові теми конференції
Програма заходу охоплює стратегічні питання розвитку ринку:
- роль УЗЕ у забезпеченні енергетичної гнучкості та балансування системи;
- практичний досвід реалізації перших проєктів накопичувачів та їх економіка;
- масштабування проєктів і подолання регуляторних та фінансових бар’єрів;
- моделі фінансування та залучення інвестицій;
- розвиток зеленого водню як елементу нової енергосистеми.
Як долучитися
Деталі щодо конференції та реєстрації доступні за посиланням:
https://uweaforum.com/ua/