Стриманий оптимізм для нафтогазової галузі (частина друга)

Стриманий оптимізм для нафтогазової галузі (частина друга)

Власник і керівник однієї з найбільших і прогресивних бурових компаній «Укрбурсервіс» Ігор Стефанишин розповів про зміни трендів на ринку буріння, поділився думками про Програму 20/20 і чи варто чекати швидкого збільшення видобутку газу.

(друга частина інтерв'ю)

Ви сказали, що кількість існуючих нових бурових станків достатня для України на сьогоднішній момент…

Більше того, якщо порахувати їхню продуктивність, тобто скільки вони можуть пробурити метрів, то, відповідно, їх треба менше, ніж станків «Уралмаш-3Д». Наприклад, якщо потреба України – це 200 тис м на рік, то раніше їх бурили 60 станків «Уралмаш-3Д». Зараз 200 тис м можна пробурити 25-ма сучасними станками, тому що у них кращі результати. Але чи є потреба у такій кількості метрів? Настрої у замовників такі, що розбурювати існуючі родовища треба виважено, а розвідку готувати ретельно.

Приватний інвестор турбується, насамперед, про те, щоб повернути вкладені кошти після буріння у вигляді газу й нафти. На відміну від державних «Укргазвидобування»/«Укрбургазу» – у них немає питання заробити на бурінні й у них немає питання окупити інвестиції, які стоять у приватних інвесторів. У них інша мета – треба підтримати рівень видобутку, щоб не надавали «по шапці». Там тільки нещодавно почалися процеси оцінки ефективності буріння. Як результат – масові скорочення витрат і персоналу.

Раніше «Укргазвидобування» підтримувало видобуток, витрачаючи на це набагато менше коштів?

Якщо розглядати період, коли керівником «Укргазвидобування» був Ілля Рибчич (з перервами очолював УГВ у період 1998-2006 рр. – ExPro), тоді ще не було такого критичного природного падіння видобутку. Крім того, пощастило відкрити Кобзівське та Західно-Соснівське родовища, без яких весь видобуток давно б «накрився». А так, вони до сих пір там ще бурять і підтримують рівень видобутку.

До речі, в «Укрбургазі» була теж, як і у приватників, серйозна зупинка в бурінні в останні два роки - 2019-2020. Провал Програми 20/20 спричинив серйозні перегляди сітки буріння, у т.ч – відмови від буріння неокупних об’єктів (яких заклали, як виявилося, дуже багато). Разом з тим, великого падіння по видобутку не сталося. Тобто, масове буріння у попередні роки, як і перерва, не особливо вплинули на видобуток компанії.

Тобто провал по бурінню у 2019-2020 роках не став провалом по видобутку?

Якщо порахувати всі провали, особливо під час дії програми 20/20 імені її фронтменів Прохоренко, Нагорняка, Падучака... Мені здається, у «Нафтогазі» вирішили просто не виносити з хати сміття, бо те, що тоді відбувалося, варте розслідування відповідних органів. Треба ж колись розібратися, на що витратилися гроші у цей період? Гроші державної компанії, акціонером якої є кожний громадянин держави Україна… Наскільки ця програма була доцільна, наскільки вона була побудована на правильних вихідних даних та який від неї ефект, особливо від масового ГРП? На моє глибоке переконання – це була колосальна афера! Там не було жодного здорового глузду. Ця програма, концепція гуляла по кулуарах дуже довго. Навіть пройшла деякі експертизи - у відкритому доступі є рецензія 2016 р. від Інституту Газу НАНУ, де чітко аргументовано чому жоден пункт неможливо виконати, навіть в теорії. Але хтось тодішньому прем’єру Гройсману «навішав лапші на вуха» і її затвердили.

Я тоді особисто зустрічався і з Олександром Романюком, і з Юрієм Нагорняком, і казав, що зусилля треба направити на пошукове й розвідувальне буріння, щоб нарощувати ресурсну базу, а не просто одноразово збільшити видобуток. Я від самого початку виступав за початок діалогу за «круглим столом» між УГВ та українськими буровиками, і принципово не брав участі в «тендерах під китайців». Але відчувалося, що дехто «піймав кураж» від майбутніх масштабів, і це вже було не зупинити.

До речі, я не думаю, що Прохоренко і Ко хотіли цього провалу. Я навіть думаю, що дехто там вірив в те, що видобуток можна підняти, вкинувши купу грошей в буріння, капремонти, ГРП тощо. Особливо Олег Прохоренко – людина не з галузі, менеджер. Його запевнили «фахівці», що це можна зробити – ось такі перспективи, вперед, організовуй! І він дійсно провів потужну роботу, розворушивши «нафталінове» УГВ. Але якою ціною? За різними оцінками, встигли освоїти від 3-4 млрд доларів! А який результат? На даний момент маємо падіння видобутку УГВ відносно 2015 року!

Уся робота перетворилася на програму «освоєння великої кількості грошей». Від затягування через прописані тендери в роботу «своїх компаній» до залучення іноземних підрядних компаній без мінімального досвіду. Формування обсягів робіт по принципу «буримо, ремонтуємо, “рвемо” все підряд, поки не прикрили лавочку». Коли журналісти або громади хотіли з’ясувати, як проходили ГРП – дайте список свердловин, де вони проводилися, який результат, скільки грошей це коштувало і так далі – ніхто дотепер ці дані не побачив. Коли 2017-го стало зрозуміло, що видобуток не росте і почалися питання з Кабміну – пішли «відмазки», приписки і пошуки «стрілочників». Одним з таких призначили Полтавську обласну раду. Тим більше, вона своїми діями дала купу приводів для негативу. Нею відволікли увагу від тотального «дерибану», який тривав аж до зміни керівництва в 2018 році.

Найприкріше те, що основна маса грошей пішла з України в Китай, Хорватію, Румунію, Білорусь і т.д., замість того, щоб працювати всередині держави й створювати умови якраз до залучення закордонних інвестицій. Якийсь сюр! Як наче пронеслась Золота орда по галузі... Досі не розумію, чому було допущено такі масштабні злочинні дії?! І ніхто не відповів за це.

Також є питання ефективності вкладених коштів у модернізацію старого «уралмашівського» устаткування й придбання нових бурових установок та іншого обладнання, що зараз частково простоює в «Укрбургазі». Це більше $200 млн тільки за нові бурові. Як можна було вкладатися у ці станки, не розуміючи ринок, не розуміючи прогнозовані обсяги?

В Україні надлишок потужностей бурових. Чи готові українські компанії виходити на зовнішні ринки?

Одна з цілей БК «Укрбурсервіс» – відновити авторитет українського буровика, який був ганебно розплющений Програмою 20/20, за допомогою іноземних експатів і дискредитації “старого” «Укрбургазу». Хоча свого часу наші буровики підіймали не тільки Україну, а й Західний Сибір.

Які очікування на наступні роки?

Обсяги робіт обмежені. Вони залежать і від ціни на газ, і від наявних запасів.

Те, що було розвідано, вже значною частиною розбурили. А геологорозвідка йде повільно – це довготривалі проєкти. Спочатку потрібно зробити сейсмічні роботи, їх обробити, потім вже проводити пошукове й розвідувальне буріння. Оскільки мало хто з видобувних компаній, у тому числі УГВ і «Укрнафта», дивилися на перспективу, або просто їх не бачили, то я очікую стабільне зниження в сумарному видобутку по Україні. Але бурити, шукати будуть. Небагато, але стабільно. Нові ділянки, які за останні роки продала геологічна служба і підписані УРП, і стабілізація ціни на газ, хоча б на рівні 200$ за тис м куб, дають привід для стриманого оптимізму для всієї нашої галузі.