Redcliffe Pаrtners: Інвестори очікують перших success stories українських УРП проектів

Redcliffe Pаrtners: Інвестори очікують перших success stories українських УРП проектів

Україна вже близько 15 років намагається залучити великих міжнародних інвесторів у видобуток вуглеводнів через механізм угод із розподілу продукції (УРП). Торік 5 липня уряд затвердив переможців 9-ти конкурсів на укладення УРП, й цьогоріч очікується підписання з ними договорів. Зараз триває переговорний процес між державою та інвесторами. Про його особливості ExPro Gas&Oil розказали представники Redcliffe Pаrtners, юридичної фірми, яка консультує найбільшу кількість інвесторів, що перемогли у конкурсах УРП – партнер, керівник практики енергетики Дмитро Федорук та юрист Владислав Законь.

Як ви особисто та Redcliffe Pаrtners пов’язані з угодами про розподіл продукції?

Д.Ф.: Я супроводжував процес укладання першої УРП в Україні, консультував компанію Vanco International (ред. наразі Van Dyke Energy Company) у зв'язку з укладенням УРП щодо глибоководної ділянки поблизу Криму. Після цього я представляв інтереси Сhevron при укладенні УРП щодо Олеської ділянки. Зараз Redcliffe Pаrtners представляють інтереси багатьох інвесторів-переможців конкурсів на укладення УРП. Ми також надавали консультації учаснику УРП-конкурсу із розробки ділянки «Дельфін» на шельфі Чорного моря, який не відбувся. Тож з-поміж українських юридичних компаній ми, напевно, маємо найбільшу кількість клієнтів серед УРП-інвесторів. Працюючи із Сhevron у 2013р, я брав участь у розробці нормативної бази, а тоді як раз вносилося багато змін до закону про УРП та велику кількість інших нормативних актів.

В.З.: Ми також активно беремо участь у процесі удосконалення законодавства для інвесторів, входимо до багатьох робочих груп, дискутуємо на платформах при Американсько-українській діловій раді (USUBC), Американській торговій палаті (АСС) тощо.

Як загалом оцінюєте механізм УРП, чи може він бути ефективним в Україні?

В.З.: Великі капіталоємні проекти потребують інвесторів відповідного рівня, котрі мають доступ до технологій та значних коштів. Таким інвесторам у свою чергу потрібна висока стабільність проекту, серйозні гарантії на державному рівні, особливо в Україні, де часто відбуваються політичні потрясіння. У цих умовах механізм УРП підходить набагато краще, ніж спеціальні дозволи на видобуток, він дає набагато вищий рівень захисту інвестицій. Тож не дивно, що усі нафтогазові гіганти, такі як Chevron, ExxonMobil, Shell, які розглядали можливість інвестування в Україні, хотіли працювати на умовах УРП. Перші проекти УРП так і не було реалізовано.

Чому так відбулося?

Д.Ф.: З різних причин. У справу з «Ванко Прикерченська» (дочірня компанія Vanco International - ExPro) втрутилася політика. Хоча ми знаємо, що Vanco – це був реальний інвестор, вони справді збиралися працювати, заздалегідь зарезервували бурову платформу (бо це не так просто і швидко зробити), оскільки розраховували на угоду.

В.З.: Chevron пішов з УРП на розробку Олеської площі після політичних подій 2013-2014рр. Але й була інша, не менш вагома причина – згортання його діяльності у Центрально-Східній Європі. У 2014-2015рр вони вийшли з подібних проектів щодо видобутку сланцевого газу (саме його поклади вони збиралися розробляти) в цьому регіоні. ENI з Electricite de France залишили проект через анексію Криму, поблизу якого розташовувалася ділянка на шельфі, яку їм віддавали під УРП. Через Крим пішов і ExxonMobil, однак серед інших причин його виходу з України називають те, що уряд та ExxonMobil не змогли дійти згоди щодо істотних умов угоди, зокрема права, яким вона мала регулюватися.

Однак, напевно, ці перші нереалізовані проекти зіграли і позитивну роль на майбутнє?

Д.Ф.: Звісно, адже у процесі їхньої підготовки було здійснено масштабну роботу. Приміром, у Chevron умовою введення в дію угоди було внесення змін у підзаконні акти, зокрема на рівні інструкцій Нацбанку тощо, й дуже багато тоді було зроблено. 

З Chevron взагалі цікава ситуація, адже до його проекту в Україні не було прецедентів видобутку сланцевого газу, й відповідно, не було релевантної законодавчої бази. Завдяки його ініціативі у законодавчій базі закріпили особливості видобутку з нетрадиційних колекторів. Тож ті нереалізовані проекти тепер допоможуть, аби наступні вже відбулися.

Чи можна дати оцінку умовам поточних УРП, на яких вони пропонуються інвесторам?

В.З.: Якщо говорити про структуру розподілу продукції та розмір інвестицій, ми розуміємо, що держава встановлює мінімальні вимоги, інвестори ж дають свої покращені пропозиції. З приводу цього аспекту питань в принципі немає, схема прозора і в неї закладено певну економічну модель, зрозумілу для бізнесу. А як триває зараз переговорний процес з переможцями конкурсів, є якісь особливості?

Д.Ф.: Великий позитив порівняно з попередньою системою роботи у процесі узгодження договорів – залучення юридичного радника держави.

Якщо раніше кожне міністерство та відомство окремо надсилало свої зауваження, які іноді суперечили одне одному, то тепер професійні юристи консолідують та узагальнюють усі побажання, готують mark-up угоди (зміни до редакції угоди), й надсилають інвесторам. Це полегшує роботу.

Що, на Вашу думку, має бути зроблено для залучення більшої кількості інвесторів, зокрема, іноземних?

Д.Ф.: Сьогодні всі очікують пілотних проектів. Коли з’являться перші success stories, тоді це стане сигналом для інших.

А взагалі, уряду було б доцільно винайняти такого собі промоутера для просування серйозних проектів – людину західного зразка, яка працювала у західних компаніях, якій довірятимуть інвестори. Було б логічно створити такий інститут у сфері УРП, на кшталт інвестиційного радника у процесі приватизації.

Коли, за вашим відчуттям, може бути укладено угоди, хоча б якусь частину з них?

Д.Ф.: Узгодження подібних договорів – складний тривалий процес, правками можна обмінюватися у кілька етапів. У випадках Vanco та Chevron переговорний процес тривав до 1,5 роки. Як ви ставитесь до участі державних компаній у конкурсах УРП?

Як ви ставитесь до участі державних компаній у конкурсах УРП?

В.З.: По суті, в цьому немає нічого поганого. Звісно, УРП – це механізм залучення насамперед приватних інвестицій, до того ж переважно з-за кордону. Проте УРП може об'єднувати і приватні інвестиції та технології, і участь державної компанії. За схожим механізмом працюють УРП-проекти в Азербайджані, там апріорі певна частина проекту закріплюється за державною корпорацією. Є варіант за аналогією з Олеською та Юзівською площами, на яку претендували Chevron і Shell та які виставлялися за так званою carry-схемою, тобто державна НАК «Надра України» отримувала частку в проекті без зобов’язань вкладати кошти протягом перших 5 років.

Яке, на вашу думку, майбутнє ділянки «Дельфін»?

Д.Ф.: Сподіваємося, що її буде повторно виставлено на конкурс. Це ідеальний проект для середніх компаній. Великі компанії, принаймні шістка «мейджорів», навряд чи підуть на політичний ризик, який пов'язаний із «Дельфіном».

А проекти із розробки Юзівської та Олеської площ – життєздатні?

Д.Ф.: Цілком. Обидва можна перезапустити, хоча за різними схемами. За проектом на Юзівську площу договір діє, Shell просто передав свої права іншому інвестору. Щодо Олеської площі, то там ситуація дещо інша з юридичної точки зору, однак суті це не змінює. Головне – бажання інвестора працювати. Проект цікавий, ділянка величезна, й необов’язково займатися саме сланцевим газом, як першочергово планувалося. Геологія там складніша, ніж на Юзівській ділянці, однак проект так чи інакше привабливий.

В.З.: Нам здається, що в ці проекти Україна має шанси залучити потужних інвесторів. Їх просто слід правильно презентувати серед цільової аудиторії інвесторів. Відомо про кілька нових законодавчих ініціатив щодо зміни законодавства про УРП.

Що з них вже затверджено, і що ще необхідно?

В.З.: Серед важливих змін – виключення вимоги щодо необхідності узгодження УРП з місцевими владами та усунення неточності формулювання у законі, що передбачав проведення оцінки впливу на довкілля тексту УРП. Стосовно самих операцій за УРП, ця вимога залишилася. Усі ці зміни значно полегшать роботу інвесторів. Окрім того, нещодавно було ухвалено дуже важливу зміну до процесуального законодавства, яка виключає можливість блокування конкурсів у судовому порядку. З іншої сторони, ця зміна ще не була протестована судами.

Ми неодноразово чули про ініціативу створення примірної редакції УРП. Що ви про неї думаєте?

Д.Ф.: Типова редакція УРП може відлякати поважного інвестора. От, приміром, Chevron, коли заходив в Україну, зазначав, що ні в якому разі не погодився б працювати за типовою угодою. Такі учасники хочуть мати більш гнучкі умови, а не нав’язані ззовні. Чиновникам в Україні завжди складно щось змінювати, брати за це відповідальність, тож за наявності примірної редакції УРП вони навряд чи погодилися б відступити від шаблону, піти на якісь поступки інвестору. Це ми бачимо на прикладах інших сфер, зокрема на приватизаційних конкурсах.