Олексій Хабатюк: Головне - це максимізація дивідендів для акціонера

Олексій Хабатюк: Головне - це максимізація дивідендів для акціонера

Олексій Хабатюк – заступник начальника департаменту енергоефективності НАК «Нафтогаз України» - про готовність споживачів і постачальників до припинення дії ПСО (від англ. PSO (public service obligations) - спеціальні обов’язки для забезпечення загальносуспільних інтересів) з 1 липня. А також про невирішені проблеми.

- Учасники ринку готові до скасування ПСО?

- Готовими на 100% не можна бути ніколи. Завжди будуть якісь нюанси, зони ризику. Так було завжди, при запровадженні будь якого ринку, але треба розуміти, що відміна ПСО зараз - це завершення дії постанови Кабміну №867. Її востаннє продовжили до 1 липня 2020 року для населення, а для ТКЕ – до 1 травня наступного року. Завершення дії ПСО автоматично відкриває ринок газу для населення. Зараз до такого ринку готується чотири групи гравців. Три перших групи об’єднує поточне ПСО. Перша група - це компанії групи Нафтогаз. Друга - це компанії, об’єднані в РГК (Регіональна газова компанія). Третя - це ті, хто не в Нафтогазі, і не в РГК, але виконують ПСО. Ну і четверта - це ті компанії, які працюють з промисловими підприємствами, з юридичними особами і хотіли б вийти на ринок поставок газу населенню. Три перші - операційно готові.

- Що ви маєте на увазі?

- У них є інфраструктура: білінг (автоматизована система розрахунків), налаштовані операційні процеси, кол-центри, центри обслуговування. В четвертої групи цього всього немає, в цьому сенсі вони не готові, але вони зацікавлені!

- Чим?

- В першу чергу тим, що ці компанії можуть вийти в новий перспективний великий сегмент ринку. Це як європейські компанії, так і українські, які хочуть зайти на ринок фізичних осіб. Ще роки 2 тому у нас була зустріч в рамках одного з європейських проектів з представниками всіх чотирьох груп. І представники четвертої групи зазначили, що теж хочуть на цей ринок, але не розуміють, коли це стане можливим. На той момент вже кілька разів ПСО мали скасувати, а компаніям треба було розуміти, коли це станеться, адже потрібно інвестувати в побудову операційних процесів, в білінг, в кол-центри тощо. Одна справа постачати газ навіть сотні юридичних клієнтів, а зовсім інша - кільком десяткам чи сотням тисяч домогосподарств. Це зовсім інші бізнес-процеси, це знову таки кол-центр, який ще треба організувати, навчити людей як спілкуватися з клієнтами, прописати їм інструкції. Окрім того, треба акумулювати фінансовий ресурс, або мати кредитну лінію, потрібні фінансові гарантії, щоб законтрактувати газ.

В держави на той момент не було послідовного плану відкриття ринку, уряд чекав «кращих часів».

- Зараз уже підходящий час, чи ще не настав?

- Як на мене, то час чудовий! Основні гравці, РГК, всі великі постачальники вже вибудували бізнес-процеси. Диверсифікували джерела закупівлі газу. Постачання газу населенню зараз відбувається не тільки з ресурсів Нафтогазу, газ також купується на ринку.

- На біржі купують…

- Щодо біржі - там же об’єми вкрай малі… До того ж у нас поки немає повноцінної біржі. Є електронний майданчик, в назві якого є слово «біржа» та який зводить продавців та покупців, але він не виконує базові функції біржі. Великі гравці самостійно імпортують та купують газ в Україні. Тобто, вони працюють, але хочу підкреслити, що саме ПСО їм заважає робити це нормально на регульованому сегменті ринку.

- А в чому саме проблема?

- В тому, що всі чудово розуміють: в діючій моделі ПСО ціна на поставлений ресурс (газ) з’являється в кінці місяця, як правило, 23 числа. В залежності від того, як випадають робочі дні, може так трапитися, що ціна з’явиться і 25-го. І дізнатися про ціну 25 числа, коли ви вже місяць поставляли ресурс, це, м’яко кажучи, не бізнес… Але так склалося, так виписали урядову постанову – беремо європейські спотові ціни за 21 день місяця поставки. Тож гравці ринку, працюючи в поточних умовах, готові, як на мене, до припинення дії ПСО. Проте є питання, чи сама інфраструктура ринку до цього готова?

- І в чому тут проблема?

- Залишається питання постачальника останньої надії (ПОН). Цей учасник ринку має бути свого роду рятівним жилетом для споживача, щоб убезпечити його від ситуацій, коли він може залишитися без газу. Постачальник останньої надії має «підхопити» споживача, якщо у його постачальника виникли якісь проблеми.

- Які можуть бути проблеми?

- Різні. Наприклад, те що прописано в законодавстві – в постачальника забрали ліцензію, виникли проблеми з транспортуванням. Щоб виконати договір постачання, у компанії має бути фінансове забезпечення і ресурс.

Якщо у постачальника немає або газу, або фінансів, то ризики для споживача - високі. Зняти такі ризики зможе постачальник останньої надії.

- Таке можливо?

- Ринок має бути готовим до різних сценаріїв. Почати потрібно з проведення конкурсу на постачальника останньої надії. Це відповідальність Кабінету міністрів. Потрібно також прописати умови роботи ПОН, оскільки є ряд критичних питань, що мають бути враховані. Наприклад, деякі постачальники обслуговують цілі області – а 300 тис клієнтів і більше. Якщо такий постачальник не зможе виконувати свої зобов’язання, то зараз цих клієнтів потрібно відключати. Так прописано в кодексі. Проте відключення такої кількості абонентів одномоментно нереально навіть з технічної точки зору. Не кажучи вже про доцільність: їх же потрібно буде знову підключати.

- Можна встигнути до 1 липня?

- Можна. Це питання Міністерства енергетики і Кабміну. Та повторюся, сьогодні основне питання в механізмі, прописаному в підзаконних актах. Він не передбачає масового переходу до ПОН. Він розрахований на сотні, може тисячі клієнтів, він «не витягне» навіть десяток тисяч, про сотні тисяч навіть не йдеться. Окрім того, в процедурі закладений заявочний принцип. Тобто споживач має самостійно звернутися до ПОН.

- Модель зорієнтована на те, що проблеми виникли не в постачальника, а в клієнта...

- Механізм взагалі складний і потребує певної адаптації. Постачальник може повідомити клієнта, що в нього виникли проблеми, і тоді клієнт звертається до ПОН, той оформлює йому договір. Якщо така проблема виникає в одного з газзбутів, в місті на 10 тисяч населення, ПОН не зможе якісно виконати свою функцію. Тому питання в тому, як цей процес організувати. Ці ініціативи донесені до уряду та регулятора для доопрацювання існуючих нормативних документів.

- І які у вас пропозиції?

- Я для себе це називаю – «автоматичний ПОН». Тобто, процес побудований так, що при настанні певної події, наприклад, анулювання ліцензії чи іншій об’єктивній події, яка унеможливлює постачальником виконання своїх зобов’язань перед клієнтом, відбувається набір автоматичних дій через платформу оператора ОГТСУ: клієнти з реєстру постачальника «виймаються» і «підкріплюються» в інший – в реєстр ПОН. Тобто, в часі нема розриву. Такий підхід дозволяє забезпечити безперервне постачання газу. Проте є одне «але» - оплата.

ПОН не може працювати безкоштовно. Яким чином зібрати з цих людей гроші?

- А в чому проблема?

- ПОН бачить цих клієнтів у вигляді EIC-кодів. Це набір цифр в реєстрі. І виникає питання: яким чином виставити рахунок. Оце потрібно вирішити.

- Якщо я користуюся сервісами 104.ua, то я ж ідентифікований?

- А де саме ви ідентифіковані? Як відбувається обмін даними між різними учасниками ринку? Для оператора ідентифікатором є EIC-код. А хто є клієнтом відповідно до законодавства? Як індентифікувати фізичну особу відповідно до Цивільного кодексу? За законом потрібні прізвище, ім’я, по батькові і далі набір реквізитів. Окрім того, тип, група приєднання і ще набір даних, які записані в заяві про приєднання. В ситуації, коли проблеми виникають у старого постачальника, у нас єдиною точкою, де є вся ця інформація, залишається оператор ГРМ, тому що він взаємодіє з клієнтом фізично, тому що клієнт під’єднаний, до його труби.

- Облгаз…

- Так. І, відповідно, тільки оператор ГРМ може надати ПОН платіжну інформацію, щоб виставити рахунок клієнту і забезпечити збір коштів. Це основне питання. В кабінеті 104.ua облгаз ділиться даними про клієнта тільки з афільованим газзбутом.

- Щодо процедури зміни постачальника, чому вона була важлива?

- На сьогодні, щоб змінити постачальника, треба виконати низку дій. Зокрема, звернутися до старого постачальника і отримати довідку про відсутність заборгованості. Тільки після цього можна йти до нового постачальника. В результаті, з 2015 року виникла ситуація, коли в законі написано все правильно: клієнт може обирати собі постачальника газу. А практика така, що у нас за 5 років кілька сотень побутових споживачів змінили постачальника. Як на мене, це говорить про два моменти. Перше - відсутність мотивації входити в складну процедуру зміни постачальника. Це прямий наслідок дії ПСО, бо ціна у всіх однакова, який сенс переходити? Гіпотетично, ще одним фактором може бути якість обслуговування. Але аналіз показав, що в тій же Європі, в Німеччині, з їхнім рівнем зарплат, в першу чергу, люди змінюють постачальника через фінансову мотивацію. Потім уже ідуть сервіси, пакетні пропозиції…

- Ціна – вирішальний фактор…

- Людина шукає, де дешевше. Друге, що стримувало людей від зміни постачальника, – складність процедури. Навіть люди, котрі з якихось міркувань, не фінансових, вирішили все-таки змінити постачальника, у них, наприклад, ідеологічні протиріччя…

- Олігархів не люблять?

- Так. Вони не люблять олігархів або ще щось. От вони їдуть в центр обслуговування, там їм повідомляють, що треба особисто написати заяву на отримання довідки про відсутність заборгованості. Кинути її он в ту скриньку, а за два тижні, прийти та забрати. Через два тижні виявляється, що довідка ще не готова, заявка не в ту скриньку потрапила чи довідками хтось інший займається і треба йти не в ЦОК, а в центральний офіс. Далі клієнт махне рукою і скаже, та ну його… і нікуди не поїде. Як наслідок, ми маємо пару сотень споживачів, яким вистачило часу і натхнення змінити постачальника. Тому, для становлення ринку і захисту прав споживача, вкрай важлива адміністративна простота зміни постачальника. Якщо подивитися аналіз європейської практики, рекомендації Ради європейських регуляторів, Єврокомісії - процедура повинна бути максимально простою і новий постачальник має бути зацікавлений разом з клієнтом пройти шлях зміни. Зрозуміло, що старий постачальник ніколи не буде з клієнтом на цьому шляху, тому що у нього протилежний інтерес. А от новий постачальник є найкращим суб’єктом в цій моделі для клієнта, який хоче перейти, - він його вірний супутник.

І якраз та нова процедура, яка прийнята та почне працювати з 1 липня , - це спроба таку модель побудувати. Тобто, єдиною контактною особою для клієнта буде новий постачальник.

-Тепер довідки буде збирати новий постачальник?

- Тепер логіка процесу інша. Клієнт пише заяву, як йому зручно, в електронному чи паперовому вигляді, постачальник пересвідчується, що це саме та особа, в спосіб передбачений законодавством. І далі все робить новий постачальник. Переводить з одного реєстру в інший, укладає договір і т.д.

- А як з боргами?

- Борги в нормальній моделі не можуть бути перешкодою для зміни постачальника. - Цікаво. Наробив боргів і пішов собі геть? - Все не настільки погано, як можна інтерпретувати. Поясню чому. Давайте поглянемо на банківський сектор. Чи є там заборона взяти кредит в одному банку, не розплатитися, а піти в інший і взяти там кредит? Ні.

- В банківській сфері є така річ як Бюро кредитних історій, з недобросовісними позичальниками ведуть, образно кажучи, роботу…

- Правильно! Тепер повернемося до питання, чи є аналог бюро кредитних історій на газовому ринку? Чи воно врегульоване? Учасники ринку разом із державою будуть вимушені вибудувати модель, при якій умовний клієнт, не розплатившись з умовним постачальником, не отримає газу від нового постачальника, або отримає його з такою націнкою і з такими умовами, що буде вигідно швиденько розплатитися з попереднім постачальником, або в принципі не прирощувати боргів. Чому? Фінансова мотивація! І бажання отримати доступ до газу і його споживати. З банками так само. І завдання держави - це правильно прописати правила.

- Зараз погашення боргів виписано в законодавстві? В Андрія Коболєва нещодавно навіть пост був на фейсбуці про скасування боргового рабства…

- Зараз в правилах постачання з 1 липня немає зобов’язання клієнта отримувати будь-яку довідку про відсутність заборгованості у попереднього постачальника.

- А яким чином попередній постачальник отримає свої кошти?

- У постачальника все як було, так і залишається. Зокрема, право працювати з клієнтом всіма законними методами. В разі крайньої необхідності – звертатися до суду.

- Колектори?

- Формально колектори у нас не узаконені, хоча і не заборонені. Тому суд, переговори з клієнтом, ну і відключення від газопостачання.

- А там вже інший постачальник…

- Секунду! Дивіться, от іде процес постачання газу, це безперервний процес. У клієнта прирощується заборгованість. Три роки не платив. Постачальник нічого не робив з тим клієнтом. Не вимагав заборгованість, не подавав до суду. Чому він того не робив? А тому, що постачав не свій ресурс! Йому байдуже, чи клієнт розплатився в принципі. Газ, який береться в Нафтогазу по ПСО, він же не відпускається по передплаті. Тобто можна наростити будь-яку заборгованість, і газзбути зараз 24 млрд грн винні НАКу. І при цьому їм нічого не буде, їм дадуть нову порцію газу. Нова процедура не погіршує ситуацію.

З боргами можна переходити, але це не означає, що про борги можна забути. У попереднього постачальника залишаються всі права по стягненню, а у споживача залишаються всі зобов’язання щодо погашення боргу до моменту, поки сторони не проведуть розрахунки відповідно до договору. Інше питання - спірні обсяги споживання газу. Є нарахування, а люди не погоджуються з ними. Є питання з нормами споживання. Нинішні постачальники клієнтам їх навіть ще не виставляли до сплати, а вже ведуть якісь перемовини з урядом, з НКРЕКП. В.о. міністра енергетики Ольга Буславець заявила про важливість питання норм споживання, але зараз, мовляв, не готові запровадити - необхідна комплексна програма. Розумію важливість комплексності, але проблема є тут і зараз. Буквально на початку місяця апеляційний суд підтвердив рішення суду першої інстанції про скасування окремих положень урядової постанови №143 про норми споживання і де-факто тоді виникають правові підстави виставляти рахунки за нормами 1996 року – 9,8 куб м. Це в 3 рази більше, ніж попередня норма. Питання потребує нагального вирішення.

Проблема існує вже п’ятий рік. Постійні судові позови.

- Якщо ПСО скасовують, то УГВ теж буде мати можливість продавати газ населенню? По якій процедурі це буде відбуватися? Через біржу? Що необхідно зробити, щоб компанія могла ефективно працювати і реалізовувати кінцевому споживачу?

- А як ДТЕК продає газ?

- У ДТЕК видобуток приблизно відповідає споживанню по групі SCM/ДТЕК. Колись у них споживання було більше, то вони досить багато імпортували газу…

- Але все це в інтересах акціонера.

- Звісно, а як інакше?

- Вигода може проявлятися по-різному, але ми виходимо з того, що головне - це максимізація дивідендів для акціонера, тобто для держави. Дуже часто доводиться чути, що УГВ монополія, що вона видобуває 70% газу. І в мене виникає питання, а як цей ринок взагалі живе без «Укргазвидобування», яке зараз повністю постачає газ по ПСО? От є РГК, була і знов відродилась «Метіда», - вони імпортують газ. Продають. І їм це не заважає жити. Завезти газ в Україну з Європи - не проблема. І ще стосовно монополізму. Перший пункт в методиці аналізу монопольного становища - це визначити межі ринку.

Так от питання, де наші межі ринку? Точно не Україна. Вони набагато ширші, вони включають Європу.

- УГВ буде в Європу продавати?

- Буде продавати туди, куди буде найбільш вигідно для акціонера групи Нафтогаз, а це, нагадаю, народ України в особі уряду. Все буде залежати від кон’юнктури ринку.

- Побутові споживачі як сегмент ринку цікаві для групи Нафтогаз?

- Так. Інтерес є. Нафтогаз хоче бути драйвером ринку, лідером змін. Політикам вже давно потрібно позбавитися навіть натяків на те, що вони встановлюють ціну газу. Державі необхідно займатися своїми безпосередніми обов’язками.

- І чим саме?

- Правилами! Не тільки прописуванням правил, а й контролем їх виконання. Бо просто написані і не доведені до виконання норми, це не правила, а просто папірець.