Ігор Тинний: «Інвестиції у ВДЕ - вже майже заморожені, адже державна політика - дуже короткозора»

Ігор Тинний: «Інвестиції у ВДЕ - вже майже заморожені, адже державна політика - дуже короткозора»

Зниження інвестиційної привабливості «зеленої» енергетики можна екстраполювати на економіку в цілому, адже погіршення умов для ведення бізнес у сфері ВДЕ впливає на інвестиційний клімат загалом. Більше того, стан справ на ринку електроенергії з його багаторічним та багатомільярдним субсидуванням створює значний вплив на всі галузі економіки. Непрогнозовані кроки держави по відношенню до компаній, які інвестують свої кошти у ВДЕ, змушують бізнес також вдаватися до більш різких висловлювань на адресу можновладців.

Зокрема, оцінку державної політики на ринку електроенергії та її наслідки для всієї економіки в інтерв’ю для агентства ExPro висловив свою думку інвестор у відновлювані джерела, співзасновник «Української асоціації відновлюваної енергетики» Ігор Тинний. Він розкрив своє ставлення щодо питання субсидування на ринку електроенергії, проблем, з якими стикається сектор ВДЕ після зниження «зелених» тарифів, реальної оцінки вартості традиційної та нової енергетики, відмінностей між кредитами від європейських та українських банків та інших питань.

Як ви оцінюєте поточну ситуацію у секторі ВДЕ, боргове навантаження та інвестиційний клімат загалом?

Давайте почнемо спочатку. Я людина економічного підходу, колишній викладач в університеті. Я звик все ж таки все спочатку розкладати на атоми, щоб не було непорозумінь.

По-перше, специфіка електроенергетики полягає у тому, що люди отримують послугу, виробництво якої від них дуже віддалене. Коли ви споживаєте кіловат-години, вони у вас якби безособові, ви не відчуваєте якість цієї послуги. Ось, наприклад, коли ви приходите в ресторан та вам щось не сподобалось, ви голосуєте ногами - йдете звідти і більше не повертаєтесь. З електроенергетикою виходить така ситуація, що люди не усвідомлюють яким чином саме вироблена ця кіловат-година. Люди також не помічають екстерналій, побічних ефектів від виробництва електроенергії. Рано чи пізно ми сплачуємо за всі побічні ефекти, через податки та інші речі.

Нам не повезло, цей уряд - надзвичайно короткозорий, і попередній був такий же. Справа в тому, що де-факто будівництво будь-якого об’єкту – заводу, електростанції, це процес, який триває від 3 до 10 років. Відповідно, те, що ви робите зараз, вплине на подальші дії через багато років. Нам дуже часто закидають, що за часів уряду Януковича ми вибрали модель, де стимулювалося виробництво електроенергії з ВДЕ виключне виключно через тариф.

Якщо б ми обирали символ країни, ми б мали обрати зелену жабу, яка душить людей

Тому, той факт, що стимулювання, яке йде виключне через тариф, для людей неприйнятне – це «жаба давить», бо комусь сплачують за вищою ціною. В багатьох країнах зробили по-іншому, стимулювання йде через, наприклад, компенсацію частини капітальних вкладень, вам одразу компенсують з податків частину CAPEX, щоб проект мав швидшу окупність. Або роблять дешевшим підключення до електромережі, або безкоштовно виділяють землю, або допомагають приєднати інфраструктуру. У нас же це було абсолютно не так. З цього треба почати, це дуже важливо.

Яка наша специфіка у цьому питанні?

У нас було наступним чином:

  • Ти мусиш самостійно оформити землю, з чим пов’язана дуже сильна корупція. Хто вам каже, що це робиться без корупції – бреше!
  • Вам треба було приєднатися самостійно до електромереж та зіткнутися з величезною корупцією при цьому, заплативши власникам приватних обленерго офіційно чи неофіційно величезні гроші.
  • Вам потрібно самостійно вирішувати проблеми з місцевою громадою, ми всі маємо договори соціального навантаження та платимо досить високу орендну плату.
  • Ну і, крім того, у нас в країні надзвичайно дорогий позичковий капітал. Я колись робив такий розрахунок: якщо ви будуєте технологічно найпростіший проект, сонячну електростанцію, то приблизно 45% грошового потоку, що вам сплачують за «зеленим» тарифом, верталося державі у той же перший рік, у вигляді різноманітних податків та у вигляді відсотків за кредитами, які ви платили державним банкам.

Відповідно, тариф є вищим, але й доходи державного бюджету є суттєвими.

Варто зазначити, що є справжня вартість електричної енергії, а є тарифоутворення. На жаль, в нашій країні, ці речі абсолютно не взаємопов’язані між собою. Як мало б відбуватися тарифоутворення. В перехідних положеннях закону «Про ринок електроенергії», які були проголосовані декілька років тому, прямо записано, що в нас забороняється перехресне субсидування в електроенергетиці. Ми тоді всі думали, що якщо це буде проголосовано за попередньої влади, цій владі буде легше, адже це чинний закон, вони його успадкували. Але, насправді, ні. У нас тотально вся енергетика погрузла в перехресному субсидуванні, яке змінюється в ручному режимі. Субсидують всіх - вас, мене, великих металургів, на кшталт Пінчука та Коломойського. І все це за рахунок платників податків. Тобто, в одному місці, без дозволу забирають наші гроші, в іншому місці – віддають. Робиться це в Кабінеті міністрів, НКРЕКП, за прямою вказівкою Офісу Президента, по-іншому нічого не вирішується.

А щодо «зеленої» енергетики?

Потрібно зрозуміти, що є справжня ціна електроенергії. Яким чином НКРЕКП повинна була б встановлювати тарифи? По-перше, взагалі не оглядаючись на вигадану соціальну справедливість та політичну доцільність від Офісу Президента. А оглядаючись на те, які об’єкти треба побудувати, які треба виводити з експлуатацію, на наявність та ціну палива, експлуатацію цих об’єктів, безпеку. Також, НКРЕКП має нормувати рентабельність інвесторів. Ось так має діяти незалежний регулятор, такий як Антимонопольний комітет, Комісія з цінних паперів та НКРЕКП.

Що відбувається зараз? Кожного разу коли ми задаємо запитання в НКРЕКП, нам відповідають: «Так а що? Нам же сказали в Офісі Президента, нам сказали в Кабміні…». Тим самим, вони визнають, що вони - ніхто, вони - залежні. Більше того, законом України НКРЕКП тимчасово підпорядкували Кабінету міністрів, через що особисто прем’єр несе відповідальність, він не може показувати на Офіс Президента. Порядна людина б вказала, що це її рішення і не слухала б Офіс Президента.

Справжня ціна розраховується за показником LCOE (ред. - Levelized cost of energy, усереднена вартість електроенергії). Він мусить бути порахований для кожного з видів енергії, як відновлюваних, так і традиційних. Наприклад, для вугільної енергетики, ціна кожної кіловат-години складає, за моїми здогадками, 10 євроцентів/кВт-год, але обладнання є зношене, воно скрізь у світі забороняється, до нас вже йде підвищення податоку на CO2. Крім того, ці об'єкти майже всі приватизовані та власниками не будувались, тому їм можна встановити граничний термін експлуатації, сказати коли їм закритися. Тому, необхідно їм встановити тариф, який дозволяв власникам би тільки окупити станції, без жодного прибутку.

Якщо ж станція побудована нещодавно, хоча в нас таких нема, то навіть регулятор або уряд може пропонувати компенсацію через закриття такого об'єкту, але ні в якому випадку не стимулювати працювати довше. Чому так? Бо ціна вже дуже висока і для суспільства виникають додаткові екстерналії – забруднення повітря, незрозуміло що робити з шахтами та золовідвалами й так далі. Крім того, подивіться зараз на ціну газу, вона досягла 15-річного максимуму. А що буде далі, зараз нас росіяни почнуть виховувати своїм Північним потоком - 2, і газ стане ще більшою удавкою, ніж було раніше.

Щодо «зеленої» енергетики - я проти того, щоб ми її розглядали як «зелену». Давайте її розглядати просто як нову. Є стара енергетика, є нова енергетика.

Хтось хоче побудувати нову газову електростанцію, я б не проти зараз побудувати газопоршневу чи газотурбінну станцію. В цьому є сенс. Яким чином мене простимулювати? По-перше, я мушу знати, що моя інвестиція захищена, що цей об’єкт буде працювати певний проміжок часу або за заздалегідь визначеною ціною, або він буде потрапляти в ринок і його не будуть примусово вимикати. Перше, що потрібно нам – це стабільність. А все, що робив наш уряд за останній час – це антистабільність.

На 95% вбитий інвестиційний клімат – це через висловлювання таких як Андрій Герус

Це колгоспний економіст, злочинець, він колись сяде у тюрму. Найгірше, що ви можете робити, це кожні 5 хвилин змінювати свою поведінку. В Україні так ставляться до будь-яких інвесторів в останні роки.

З моменту, як запрацювала перша в світі біржа, ми живемо в економіці очікувань. На біржі, 99% торгівлі - це фікція, вона не супроводжується реальними поставками товарів. Торгівля відбувається у режимі очікування того, що відбудеться. Наприклад, очікують, що буде поганий врожай і ціна на продукти злітає вже зараз. Може прогноз і не справдиться, а ціна вже виросла. Саме тому оці всі люди, які працюють на дніпропетровське металургійне лобі, вже почали кричати, що «зелена» енергетика погана. Вони зацікавлені в тому, щоб країна існувала в ізоляції і залишалися поза цивілізованим світом, лишалася поза європейським ринком. Тому всі заяви – це не якась витівка, це заздалегідь спланований злочин.

Вертаючись до тарифів, ви хочете, щоб інвестор побудував будь-яку електростанцію, ви знаєте LCOE й хочете, щоб в це проінвестували. Ви мусите дати банкам фінансові гарантії. Раніше це визначалося фіксовано через «зелений» тариф. Я не вважаю, що він був надприбутковий, бо не так багато і побудували. Інвесторів в дрібну відновлювану енергетику близько 30 тисяч, в велику – декілька сотень.

Тепер нам вже 2 роки обіцяють перейти до аукціонів, але вони ж до них не перейдуть. Ці аукціони не відбудуться і їх не оголошують тому, що інвесторів «кинули». Більше того, аукціони не дадуть низької ціни. Основний закон мікроекономіки дуже простий: «Прибуток пропорційний ризику». Якщо інвесторів кинули, то ризики високі. За таких умов, низький тариф - неможливий.

По-друге, яким чином зробити дешеві тарифи? Пам’ятаєте, я говорив, що з побудованої СЕС 44-45% згенерованих коштів йшло в бюджет держави в перший же рік, це податки і відсотки держбанкам.

В яких фінансових установах ви кредитувалися?

Я кредитувався в ЄБРР, трошки кредитувався в NEFCO і в двох українських банках – «Укргазбанку» і «Укрексімбанк». В нас в країні не існує проектного фінансування, в нас воно заборонено. В Україні є виключно позичкове фінансування. Якщо ви хочете взяти кредит для побудови будь-чого, заводу, електростанції, ви мусити надати власне особисте забезпечення і заставу з коефіцієнтом 120-150% від того, що хочете. Це само по собі вже унеможливлює 90% будь-яких проектів.

Але проектне фінансування дозволено за межами України. Наприклад, я є клієнтом ЄБРР, там я можу взяти проектне фінансування.

Чим принципово відрізняється кредитування європейських банків від українських?

Європейський банк аналізує життєздатність проекту, його повністю перевіряє. Треба підписати з банком угоду, доплатити консультантам. Банк наймає незалежних експертів, незалежного еколога, який перевірить чи правильно отриманні дозволи, або незалежну інженерну компанію для перевірки вартості будівництва та чи правильно все буде працювати. Вони роблять подвійну експертизу вашого проекту і підписують угоду. В цьому випадку не потрібно ніякої застави, ви просто першим вносите свою частку, зазвичай, це 20-30% від вартості проекту. Якщо проект коштує €20-30 млн, то ви першим вносите €2-3 млн та співфінансуєте всіх консультантів.

І ключове – на який термін розрахований цей кредит. Не можна будувати заводи або електростанції з кредитом меншим, ніж на 15 років. Відповідно, і тепер я побудував свою електростанцію, я мушу банку вертати щороку тільки 1/15 від загальної суми кредиту, бо кредит на 15 років. Я не беру високу ставку і не закладав свій власний капітал, і відчуваю себе відносно спокійно.

Інша модель – ви приходите в український державний банк. В ньому ставки вище і там немає проектного фінансування. Максимальний термін кредитування – 6 років.

В цьому випадку, коли нам кажуть, що ми жадібні, бо хочемо високий «зелений» тариф, то це абсурд.

У розмовах з прем’єр-мінстром я кажу: «Чи не хоче уряд нам подовжити термін кредитів? До 10 років. Та знизити ставку». Для нас це ж менш вигідно економічно, ми будемо платити більше за відсотками. А якщо нам лишають кредити на 5-6 років і більше Національний банк не дозволяє, то нам потрібна гарантія покриття. А тариф знижують в односторонньому порядку, то це грабіж, без розмов.

Тобто, європейські банки перевіряють ваш проект з незалежними експертами, упевнюються у тому, що ви матимете виручку з року в рік, а українські – нічого не перевіряють?

Перевіряють, але поверхнево. Їм головне, щоб надали заставу та особисту поруку.

Вони не беруть на себе ризики перевірки проектів?

За законодавством вони зобов’язані перевіряти також. Є така професія – сюрвеєр, він перевіряє чи доцільно під час будівництва використані кошти. Проте як людина, яка кредитувалася і там, і тут, можу сказати, що детальність і складність перевірки відрізняється в 10 разів.

Якщо ще говорити про ціну, з чого складається весь тариф, у нас є чудовий бізнес – обленерго. Це природня монополія, її рентабельність регулюється. Я підтримую RAB-тариф, це правильний шлях. Але питання – скільки завдяки ньому дають заробляти. Давайте відверто, це абсолютна монополія. Кожен, хто приєднувався до мереж, заплатив 2 рази.

Дуже вигідно бути власником обленерго. Ви один раз купили таку компанію і більше в життя ви в ніщо не інвестуєте. Бо всі ваші подальші інвестиції закладаються в тариф поточного року. Хочете поремонтувати лінії – вам підвищать тариф. Хочете когось приєднати – це буде зроблено за його кошт, а у вас ще буде нормативний прибуток.

…. Повертаючись до нашого питання. Як мусило б бути? Спочатку робиться план, дивляться які є електростанції та ступінь їх зношеності, яке споживання в кожному регіоні. І визначають коли будуть закриті зношені станції, бо вони морально, екологічно та технологічно є застарілими та де мають бути побудовані нові потужності. Тобто, робиться перспективний план.

Чим далі виробництво електроенергії знаходиться від джерела споживання, тим більшими будуть втрати. Нам, потрібно стимулювати виробництво, наприклад, на північ від Києва, то тоді уряд спеціально каже: «В цьому місці ми вам за свій кошт робимо під’їзні дороги, даємо безкоштовно землю, безкоштовне приєднання». Це дуже просто, можна простимулювати обленерго, зробити їм невеличку компенсацію. Це зветься адресна політика, уряд проводить аукціон на конкретну місцевість, і там далі можна будувати СЕС, ВЕС, станції на біомасі.

Ось, наприклад, у мене є партнери в північній Італії. В цьому регіоні вони мають 1 ГВт потужностей на станціях на біомасі, отриманої з аграрних відходів. А Україна – аграрна країна, а у нас всього пару прикладів таких станцій, наприклад в МХП. А це ж для країни б мало бути вау-ефект – не потрібно купувати газ, не треба балансувати енергосистему. Але в уряді не можуть нічого зробити. Протягом останніх півтора роки урядовці слугували іншій меті.

Я впевнений, що «зелені» аукціони відтягують, бо не вірять в їх успіх

Люди при владі вміють більше руйнувати. Для того, щоб відбувались конкурентні торги, потрібно виконувати попередньо узгоджені договори, не кидати інвесторів по 3-4 рази на рік, зробити реформу судової системи, ввести проектне фінансування замість позичкового.

А що було у нас? Ось за минулий рік у моїх компаніях було понад 100 перевірок, і це в «ковідний» рік, було відкрито 12 кримінальних справ від СБУ. Який інвестиційний клімат? Ми тільки добудовуємо, що почали, бо просто не можемо не добудувати. Якщо є якісь нові проекти в країні – то це, скоріше за все, будуть нові проекти іноземний корпорацій, які ще не потрапляли в країну.

Тобто, за вашою ідеологією, «зелений» тариф – це тариф на нову енергетику, і, відповідно, він високий, бо у нас високі ризики?

Це перша причина з трьох. Друга причина – тарифи на традиційну енергетику є дуже заниженими. Без нашого дозволу, уряд і НКРЕКП субсидують традиційну енергетику через бюджет і податки. А у ВДЕ субсидій жодних не було. За роки незалежності України з державного бюджету на шахти було виділено прямих субсидій на суму приблизно $11 млрд. Припустимо, що половина цієї суми відноситься до стимулювання коксівного вугілля для металургії, але половина – для енергетичного. Також, у нас завжди дотувалися перевезення цього вугілля «Укрзалізницею». Також, є державні компанії, які час від часу отримують збитки.

Всі українські державні компанія є збитковими, ніколи такого не було, щоб якась компанія було прибутковою 3 роки поспіль. Звідки потім беруться гроші на покриття цих збитків? Без нашого дозволу їх беруть з бюджету. Минулого року «Укренерго» отримало збиток в $1 млрд за рік, «Центренерго» та «Енергоатом» отримали збитки в мільярди гривень. Це буде погашено за рахунок чого? За рахунок євробондів, які просто є відстрочкою, за ними ще треба платити відсотки. Це все буде погашено з наших з вами податків. Я стверджую, що уряд і НКРЕКП заздалегідь встановляють штучно занижені тарифи на всі види електроенергії, покриваючи збитки всіх енергокомпаній за рахунок прямих субсидій з державного бюджету. І це відбувається роками. Це і є найбільш кричуща несправедливість. Якби ці всі компанії були приватизовані роки тому і були самостійними, сплачували б податки, їх ніхто б не субсидував, ми могли б бути в рівному стані.

Давайте подивимося на «Енергоатом». Ця ж компанія є монополістом, ніхто у нас в країні більше не виробляє атомну енергію. В Києві працює 4 інститути, що мають відношення до атомної енергетики, в них працює пару тисяч чоловік – це величезні видатки. А це нікому не потрібно, окрім «Енергоатому». Але чомусь це фінансується окремо з бюджету. Є учбові центри, є державна корпорація «Радон» по зберіганню відпрацьованих ядерних відходів. І це все фінансується з державного бюджету, а не за рахунок «Енергоатому». В нас є «Східний гірничо-збагачувальний комбінат», який виробляє урановий концентрат – все з бюджету.

Десятиріччями тарифи на електричну енергію штучно стримувалися, але ми говоримо, що це субсидії, а, ще окрім субсидій, є відстрочені видатки – це видатки на амортизацію, які потрібно було б накопичувати у фонд на виведення з експлуатації або заміну існуючого обладнання.

Коли ми почали створювати нову енергетику, було дві компанії – держава як корпорація і велика приватна компанія ДТЕК, два роки тому вони сумарно виробляли 97% електроенергії в країні. «Зелені» збільшують свою частку щороку, тому, частка держави і ДТЕК в цьому році знизиться до 89-90%. Ось частка моєї компанії складає 2% у відновлюваній енергетиці, а загальному балансі це мізерні числа. Але нас таких компаній – сотні. І чомусь зараз у цьому мізерному відсотку люди бачать проблему. Та проблема ж в усьому іншому, що старіє, деградує, щороку коштує все більше і більше грошей, зі штучно заниженою вартістю.

Всю цю вищу математику простим громадянам майже нереально зрозуміти. Є значно простіші речі.

Давайте поговоримо про ринок електричної енергії вже за епохи президента Зеленського і прем’єр-міністра Шмигаля. У нас є споживання електричної енергії. Ось, наприклад, мій ресторан купує електричну енергію за ціною вищою, ніж би я знаходився у Варшаві. Хоча там купівельна спроможність є значно вищою, ніж в Україні. В ресторані буде вища собівартість продукції і вища ціна. І те ж саме відбувається з нашою фармацевтикою, легкою промисловістю – з усіма видами бізнесу, які платять надвисоку ціну. Це так відбувається за двох причин. Причина перша – в нас вдома тариф нижчий, ніж вартість передачі, нас вдома усіх субсидують.

Але ми всі різні. Ось я не бідна людина, так чому мені платять вдома субсидію. Чому мій ресторан має платити в 2-3 рази вищу ціну за електричну енергію, ніж я плачу вдома. Чим ці кіловат-години відрізняються – бажанням вкрасти і бажанням перемогти в наступних виборах. В минулому році середньозважена вартість, за якою купували на фіктивних злочинних аукціонах деякі компанії, на кшталт «Юнайтед Енерджі» та «НЕК» була 1,07-1,15 грн/кВт-год, а вдома ми споживали по 1,68 грн/кВт-год, а до перших 100 кВт ще нижче. А для решти бізнесу – ціна надзвичайно висока. Але ж за все в кінці платить споживач, ми з вами платимо. Якщо ви не доплатили вдома, або не доплатив великий експортер електричної енергії та отримав надприбуток, ви це заплатите, купуючи масло в магазині, заправляючи свій автомобіль. Ця ціна електричної енергії вкладається у вартість усіх товарів та послуг. Всі заплатять, але це несправедливо.

Справедливо це робити пропорційно вашому споживанню. Якби ціна було однакова більш менш, то відповідно і люди були б вимушені економити. Ми, напевно, єдина країна світу, крім Венесуели, де йде жорстке субсидування населення, але це цілеспрямований злочин. Насправді ж населення від цього не виграє.

Правильно було б аналізувати на прикладі чиновника. Уявіть собі, що ви президент чи міністр енергетики, ви живете в будівлі і вас субсидують відносно ціни електричної енергії. Я думаю, що це буде десь $300 на місяць. І наскільки треба субсидувати якусь бабусю-пенсіонерку – це буде $10 на місяць. Але тепер уявіть собі іншу історію – ціна вирівнюється для населення, стає ринковою, піднімається приблизно в 3 рази. Хто від цього отримує надприбуток. Згадаємо перший пункт – 90% електричної енергії – від держави та одного великого гравця. І дуже легко з унітарної компанії «Енергоатом» стягнути додаткові податки у бюджет, і виплатити незахищеним верствам населення все це грошима. Ось це справжнє ПСО. Але ж уряд не хоче робити справжнє фінансове ПСО. Це маніпуляція. Є ще одна стара істина – соціаліст в уряді завжди приводить до біди.

Всі технологічно розвинуті країни, такі як Німеччина, Південна Корея, Японія, Скандинавія, не мають субсидованих тарифів на електроенергію для населення. Вони вважають це абсолютним злом. Вони зрозуміли, що все це субсидування – це їх кошти, це недоотримані доходи бюджету і перевитрачені гроші бюджету. Коли ти вдома платиш високу ціну, але з цього сплачуються податки. За рахунок останніх тобі зроблять дороги, все інше. Там давно зрозуміли, що «шара» - це завжди пастка. Там де тобі пропонують «шару», значить в іншому місці без твого дозволу твої гроші вкрадуть.

Що відбувається у нас? Ось останній аукціон на якому компанія «Юнайтед Енерджі» викупила на 4 місяці вперед навантаження Рівненської АЕС. За моїми розрахунками, маржа на цій угоді склала близько $220 млн. Коли нам кажуть, що у нас прибуткові інвестиції в «зелену» енергетику – це смішно. Наші станції далеко не окупилися і з таким підходом, може, і не окупляться ніколи. В мене ГЕС будувалися з окупністю 10-11 років, може я ці гроші ледь-ледь поверну, але це не гарна інвестиція.

Зараз гарна інвестиція – торгувати повітрям

Півтора мільярди доларів з ринку зникло за рік. Це абсолютний злочин на совісті Кабміну, який обрав одну монопольну біржу, розробив правила біржової торгівлі, які дозволили маніпуляції, не звільнив менеджмент «Енергоатому» та «Центренерго», який це продавав. Це все тотальний злочин на рівні Кабміну, НКРЕКП, на який закрили очі всі види правоохоронців. З ринку вкрали півтора мільярди, з яких 800 млн – це гроші відновлюваної енергетики, і 600 млн – гроші державних енергокомпаній, збитки яких тепер покриються з державного бюджету. А решта все – для замилювання очей. Берете з цих грошей, які вкрадено, 15-20 млн і вкидаєте в медіа-машину, яка буде розповідати яка дорога «зелена» енергетика і так далі. Є беззаперечні факти – протягом багатьох років до приходу сьогоднішньої команди в електроенергетиці не було таких збитків, а зараз – це мільярди.

Беззаперечний факт, що всі державні компанії, вугільні шахти, «Центренерго», якому дорікали крадіжками за минулої влади, «Енергоатом», «Укренерго» стали ще в 10 разів збитковими, ніж ті, яким вони дорікали.

Третій беззаперечний факт – прямі іноземні інвестиції стали від’ємними, вони настільки впали, що звідси забирають гроші. А якщо сюди хтось і приходить, то приходить в геть нову сферу. Зараз розвивають концесію портів, я підтримую цю ідею, але в решті секторів? Чи ви бачили, щоб будувався новий завод, будь-що? Стагнація!

Тому, середній громадянин, який дивиться телеканали на кшталт ICTV та «1+1», якому вдень та вночі вбивають у голову, що є дорога «зелена» енергетика, чомусь вважає, що він за неї платить. Насправді – ні. Він платить в ціні товарів за традиційну, дуже дорогу енергетику суттєво більше.

Повертаючись до питання про банки, яка, на вашу думку, частка українських банків у структурі кредитування «зелених»?

Серед українських інвесторів державні банки склали біля 80%. Іноземні інвестори не хотіли кредитуватися в Україні, вони шукали інші джерела за кордоном, я думаю – це половина.

Наскільки складно українським інвесторам отримати доступ до закордонного фінансування?

Майже не реально. У нас ЄБРР фінансує на всю країну декілька десятків людей, вам потрібно пройти особистий integrity check, due diligence, що у вас порядне походження капіталу, що ви не є політично вмотивованим, безліч вимог до проектування, процедури відведення землі. Це дуже-дуже складно.

Чи мають українську інвестори доступ до кредитів комерційних іноземних банків, не банків розвитку?

Громадянам України зараз навіть нереально навіть відкрити рахунок у іноземному банку. Ми – країна третього світу. Якщо ми говоримо про компанію, українським ТОВ взагалі забороняється мати рахунок за кордоном, ми надзвичайно зарегульована країна. Більше того, нам потрібно отримувати індивідуальну ліцензію на будь-яку інвестицію за кордон, у нас все зарегульовано. Ми з точки зору економічної свободи є абсолютно закритою країною. В 2015р почистили банківську систему, але при цьому, майже все заборонили.

Ми багато разів намагалися знайти інші джерела фінансування (окрім ЄБРР та українських банків – ред.), але зазвичай така можливість надається або таким великим компаніям як ДТЕК (вона може зацікавити інвесторів за рахунок масштабу), або компанії, в якій є іноземні партнери (тоді вона не сприймається банками як виключно українська компанія).

Давайте також поговоримо про валютну стабільність. Якщо подивитеся навколо, 80% що ви побачите зроблене за кордоном. Так само в електроенергетиці, 90% того, що ми купуємо – це імпортне обладнання.

У нас є турбіни, гідроагрегати, трансформатори, «Турбоатом», «Електроважмаш»…

Подивіться куди вони продають свою продукцію. Давайте так, для «зеленої» енергетики – це точно нуль. Я мабуть єдиний, хто купував українські турбіни, але це – статистична похибка, дуже мало. Майже все – імпортне, тому для того, щоб залучити інвесторів, нам запропонували тариф прив’язати до євро. За рахунок цього, люди зрозуміли, яка буде окупність інвестицій, навіть якщо буде девальвація.

Інвестор упевнений, що зможе купити іноземне обладнання.

Саме так… Я скажу дивну річ. Уявіть собі дитину, в якої є заможний батько, і вона може не рахувати гроші, а може виписувати векселя, все записувати на татовий рахунок. Така дитина нічим не обмежена, вона буде жити фривольним життям, потім коли тата не стане, їй буде важко в житті.

Я щиро вважаю, що таким країнам як ми протипоказано здійснювати емісію грошей

Один з варіантів ціноутворення на гроші – це прив’язка до іноземної валюти. Були приклади Балтійських країн: вони сказали, що курс їх валюти завжди дорівнює одному євро чи одному долару, це означає, що коли уряд живе не за можливостями, він не може надрукувати більше грошей, аби покривати дефіцит. Він мусить прогнозувати бюджет без можливої опції емісії.

Законом заборонено Нацбанку покривати дефіцит бюджету шляхом емісії гривні.

Як тоді курс з однієї гривні став 27-28? У нас законом заборонено робити крос-субсидування на ринку електроенергії. Підхід, про який я кажу, стимулював би нас жити відповідно до своїх достатків. А так, ми позичаємо, стільки скільки нам дадуть.

Реструктуризуємо… Яка ваша думка, щодо випуску «Укренерго» євробондів?

Більше боргів, більше повернень, більше випадків реструктуризації… Тому випуск «зелених» облігацій (НЕК «Укренерго» - ред.) – це добре, але звідки візьмуться гроші на погашення цих облігацій. Якщо ви стабілізуєте ринок електроенергії, будете виставляти чесні тарифи і припините давати друзям красти гроші, то у нас з’явиться багато інструментів, в тому числі і «зелені» облігації. А якщо «зелена» облігація – це просто інструмент відстрочити неминуче банкрутство, то я - проти.

Дивіться, є сильно хворий пацієнт, він може померти, йому намагаються рану просто закрити пластиром. Треба вилікувати суть хвороби, а не пластир наклеїти. От, «Укренерго» - збитки 27 млрд грн, вони виникли не з їх провини.

Що треба зробити, щоб оздоровити енергетичну галузь в Україні? По-перше, треба ніколи не дзвонити в НКРЕКП, не збирати в себе нарад і дозволити Нацкомісії відповідно до закону і Кабміну самостійно встановлювати тарифи, бо це взагалі не є функцією Офісу президента. Їм це може не подобатися, але це тільки так і працює в цивілізованій країні.

Якби президент США впливав на ціну електроенергії чи на суддів, він би не був президентом. В цьому суть, чому вони – велика країна, а ми плутаємося під ногами

 Тому, перше, треба сказати: «Це не моя справа!». Проте, це фантастика, такого не відбудеться. Тому, переходимо до другого пункту – непокарне зло породжує нове зло.

Протягом 2020р - початку 2021р на ринку електроенергії було вкрадено понад $1 млрд. Непокарані не тільки, хто вкрав, але й ті, хто це допустили. Подивіться на алгоритм ротації членів НКРЕКП, указом президента останніми поставлені на ротацію ті, хто відповідають за електроенергетику – Валерій Тарасюк і Дмитро Коваленко, який мав би сидіти в тюрмі. Я йому кожен раз про це нагаю, він на мене злиться і десь в душі мене ненавидить. Але, саме ця людина відповідає за електроенергетику і стоїть остання в черзі, адже саме з нього почалися всі неплатежі. Він робив невірний прогноз генерації ВДЕ на 2020р.

Але ж прогнози робить Міненерго?

Вірно, Міненерго дало правильний прогноз, а він дав на затвердження в 2 рази менший прогноз і тариф «Укренерго» на 2020р був затверджений в 2 рази менший, ніж потрібно. Ми з цього приводу ініціювали карну справу, яка без руху лежить понад рік.

Якщо тариф на передачу підняти і врахувати всі потреби «зелених», тоді виступлять проти промисловці.

Але регулятор має бути незалежним і визначати справедливі тарифи.

Третє важливе питання – це просвітницька робота серед людей, до них треба ставитися, як до власних дітей. Ви їх любите, але ж ви їм не дозволяєте все, що завгодно, ви їх змушуєте вчитися. Дитина хоче постійно бавиться, ходити брудною, а ви її вчите чистити зуби, гігієні, далі, коли вона стає дорослою – вона отримує вибір. Чим вона доросліша, тим більший вона має вибір. Коли вона маленька, ви не визнаєте, що ця особистість має право вибору.

У нас зараз – з точністю до навпаки, замість того, щоб примусити людей щоб було як скрізь, адже ми хочемо йти до Європи, - ми цього не робимо. Є загальноєвропейський підхід – вдома електроенергія є значно дорожчою, ніж для бізнесу, за рахунок цього у вас розвивається ринок просьюмерів, енергозберігання. У нас же, якщо ти маєш величезний палац і тебе субсидують на електроенергію, навіщо тобі її зберігати, розвивати енергозберігаючі технології.

Я зараз будую об’єкт з геотермальними насосами, мій партнер запитує, навіщо я це роблю, адже це поки економічно не доцільно, я йому відповідаю: «Так не може бути завжди, колись буде справедлива ціна».

Наступне важливе питання. Нам потрібно будувати високоманеврову генерацію – це газопоршневі або газотурбінні станції, гідроакумуляція та батареї. Що з цього повинна і може побудувати держава, а що повинен і може зробити приватний інвестор? Відповідь завжди однакова – держава. При цьому, Україна за 30 років ледь-ледь добудувала підстанцію «Кремінська», декілька ліній, щоб розвантажити АЕС, дай нам Боже добудувати одну ГАЕС. На більше держава взагалі не здатна.

Чому? «Укргідроенерго» активно будує Дністровську ГАЕС.

Так, вони прискорили темпи будівництва, але все одно – це дуже, дуже повільно. Нам потрібно побудувати нову станцію – Канівську ГАЕС, на її місці ще жодну лопату ніхто не ввіткнув, десять років ведуть проектування. Приватний ринок вже б це зробив і забув. Тепер, коли нам по всій країні потрібні газопоршневі, газотрубінні установки і акумулятори, ми говоримо, що це може зробити держава. Не смішіть! Ніколи в житті! Ми можемо згадати лише декілька фабрик та заводів, які побудувала Україна за роки незалежності. Тобто, щось нове може збудувати лише приватний бізнес, а чому він цього не робить? Тому, що його «кинули» попередній раз.

Як було б правильно? Наприклад, нам би сказали «Ми перестаралися з будівництвом ВДЕ, тому ми знижаємо тарифи, але робимо вам послаблення по строкам погашення боргів». Певну реструктуризацію зробили, але в межах 6-7 років, ніхто не дав довші кредити. Але тепер нам треба будувати нову генерацію, наприклад, біоенергетику, газопоршневу генерацію. Натомість, нас намагалися зробити банкрутом, а таких, як я хто (хто багато патякав), ще й повідкривали карні справи.

Ви згадували про LCOE та занижену ціну на е/е від традиційної генерації. Можете, будь-ласка, детальніше розкрити ваш погляд?

Треба порахувати LCOE для кожного виду генерації. Цей показник розраховується в залежності від періоду життя електростанції. Наприклад, якась Одеська ТЕЦ – вона вже давно померла, але ми кажемо, що нехай працює. В той же час, сонячна станція, її строк роботи становить 30 чи 40 років, вітряка – 45 років, ГЕС – 100 років, АЕС – 60 років (з подовженням).

Потім ми беремо всю ціну цієї електрогенерації (починаючи від досліджень, оформлення земельної ділянки, будівництва міста-супутника АЕС), адже справжня вартість включає весь CAPEX, якщо, наприклад, велика ГЕС – це й вартість назавжди затопленої землі, шахта – це вартість будівництва та утримання шахтарського містечка. Далі, ви берете вартість експлуатації і виведення з експлуатації, скільки буде коштувати це все розібрати і привести до приблизно первісного стану. Коли ви дізнаєтесь всю вартість і поділите її на термін, ви отримаєте вартість 1 кВт-год, це і є LCOE - об’єктивний показник.

Далі регулятор має встановлювати різні тарифи на різних етапах життя проекту, враховуючи LCOE. Тобто регулятор буде, наприклад, встановлювати вищий тариф на початку проекту для досягнення прийнятного для інвестора терміну окупності, а далі – вже нижчий тариф. Саме така ситуація з нами: нам зараз дають високий тариф, щоб окупити інвестиції, заплатити банкам, але після цього – у нас, напевно, буде найнижчий тариф, бо у нас немає палива, а у решти воно є. Тобто через 8 років, з 2030 року моя електроенергія буде самою дешевою на ринку.

В той же час наші урядовці, і той же Герус кажуть, що сонячні станції окуповуються за 3 роки.

Я спілкувався з Герусом до його призначення, він сам думав будувати чи не будувати СЕС, він передумав, бо зрозумів, що виходить окупність на рівні 6 років

 А з ризиками зменшення тарифу, дострокового погашення кредиту, вже виходить 9-10 років, а зараз ще акциз введуть.

Погодьтеся, коли ви сідаєте грати в карти з шахраєм, то настрій у вас не дуже… Тому, я думаю, що інвестиції у ВДЕ в Україні вже майже заморожені, перспектив зміни підходу влади до цього питання я не бачу, державна політика дуже проста і короткозора.

Дмитро Сидоров, Дар’я Орлова