Денис Морозов: «У нас немає здорового ринку електроенергії, у нас сьогодні ринок монополістів»

Денис Морозов: «У нас немає здорового ринку електроенергії, у нас сьогодні ринок монополістів»

Новий ринок електроенергії багато змінив у роботі енергетичних компаній, але також він вплинув і на споживачів, особливо великих. Одним із таких є електрометалургія, зокрема українська промислова компанія Interpipe. Вона є активним учасником дискусій щодо регулювання ринку та неодноразово критикувала такі рішення НКРЕКП та влади, як підняття нічних price caps, заборону імпорту, розподілення фінансового навантаження «зеленої» генерації на споживачів через тариф на передачу та ін.

В інтерв’ю для агентства ExPro директор з фінансів та економіки Interpipe Денис Морозов також розповів про доцільність поняття «зеленої» електрометалургії, вплив цін на електроенергію на виробництво сталі, на експорт продукції компанії за кордон та інші питання.

Що змінилося після запуску нового ринку електроенергії з 1 липня 2019р, яке загальне враження як для великого споживача?

Перше, що ми відчули, – це ріст ціни. Ціна зросла на 25% і одразу сягнула price cap. Якби не price caps, які ввели в останній момент (початкова концепція ринку була взагалі без price caps), то взагалі незрозуміло, якою була б ціна.

Чесно кажучи, ринок електроенергії у нас в Україні на сьогодні не є ринком у класичному розумінні, тому що великі гравці, назвемо їх монополістами, визначають саму політику. І саме від їх поведінки та їх ролі буде формуватися ціна на електричну енергію. Звичайно, всі вони зацікавленні у максимальній ціні, тому вони й грають в цю гру.

В перший місяць, а то й більше, ми просто побачили, що ціна збільшилась на 25%. Була така цікава колізія, що де-факто тариф на електричну енергію не збільшився, але збільшилася така стаття витрат, як тариф на передачу. Коли з ними рахуєш, ріст виходить на 20-25%. Але нам у пресі апелювали, що тариф не змінився. Через таке непорозуміння, а точніше маніпуляцію фактами, це певний час грало роль, поки НКРЕКП та уряд не розібрались і почали приймати якісь заходи.

Десь з жовтня 2019р, коли відкрили імпорт, ціна більш-менш пішла вниз та стала нижче price caps, до цього 2 місяці поспіль ціна трималась на price caps. Надалі ціна почала зменшуватися. Таке зниження корелювало з ціною на енергоресурси. Взимку тариф став більш-менш відповідати рівню цін у Євросоюзі, але далі, починаючи з березня 2020р, ціни повернулися до зростання, коли влада почала застосовувати різні заходи, які всі мали на меті одне - збільшення тарифу.

В результаті, сьогодні (станом на вересень 2020р – ред.) ми бачимо, ціна вище ніж у країнах Європи, у наших конкурентів. Ми порівнювали тарифи на е/е з різними конкурентами, і скажу чесно, ціна у нас сьогодні вище. Тому, ринок електроенергії в Україні якби є, але сьогодні він не є повноцінним ринком в тому розумінні, як він повинен бути, і сьогодні, всупереч зниженню цін на енергорсурси у світі, відбувається зростання ціни на електроенергію.

Сьогодні імпорту з Білорусі та Росії в ОЕС України немає. Як ви думаєте, чи повинен бути імпорт, щоб була можливість купувати електроенергію з інших країн?

Ми ніколи не імпортували, ми купуємо на ринку, але наявність імпорту, який був мізерний, показує індикатив, за якою ціною сьогодні продається електроенергія в країнах навколо України, і це змінює ринок. Виникає додатковий конкурент, який дає на український ринок певний сигнал, тому ціна знижується до конкурентного з іншими країнами тарифу от і все. Це ж насправді мізерний відсоток 1-2% максимум, ми ж не говоримо про 5-10%.

Але факт того, що ціна імпорту була нижче ніж українська, про що це каже? Про те, що навколо України ціна нижче. А це ж наші конкуренти, ті ж самі росіяни, білоруси, поляки, Балтійські країни. Як ми можемо з ними конкурувати на світових ринках?

Зараз компанія приймає участь на усіх сегментах ринку? На ринку двосторонніх договорів, ринку «на добу наперед», внутрішньодобовому ринку та балансуючому ринку?

Так, на усіх. Чому? По-перше, неможливо точно запланувати споживання до МВт або кВт, виникають різні нюанси, наприклад, планові та позапланові ремонти, аварії, тощо. Все це разом складається у велику картину, де споживання змінюється. Тому ідеально спрогнозувати майбутнє й ідеально закупити під нього необхідні обсяги на ринку двосторонніх договорів (РДД) неможливо.

По-друге, на РДД нам зазвичай надають такий графік, який нагадує «цеглину» (рівномірний добовий графік споживання кожної години), тобто споживання вночі та зранку на одному й тому ж рівні, але так виробництво не працює. Ми намагаємось вночі більше працювати, адже вночі менший тариф, вдень ми намагаємось менше працювати. Але «цеглину» неможливо споживати, тому ми завжди будемо докуповувати на інших сегментах, балансуючи ці додаткові години.

Яка частка РДД в закупівлях Interpipe?

У нас десь 25-30% на двосторонніх, все інше – це РДН.

У вас велика частка на РДН. Вас не бентежить, що він такий нестабільний?

Я не бачу, щоб він піднявся, а потім впав. Давайте чесно, в короткій перспективі він зростає.

Ми маємо на увазі, що сьогодні ціна одна, завтра на 20 грн вище, післязавтра знову нижче…

Це ж ринок, так само як з нафтою й усім іншим. Для нас це не так важливо, ми оперуємо середнім значенням за період. Для нас ці стрибки не принципові, ми не будемо, грубо кажучи, чекати день з низькою ціною і запускати виробництво, а потім його вимикати… Ми працюємо в будь-якому випадку, тому нас цікавить середня ціна, ми її беремо як критерій. І ця середня ціна зростає, так бувають невеликі зниження, але тенденція одна й та сама – ціна йде вгору.

При цьому, що ціни на енергоресурси падають… Газ подешевшав, нафта також, проте, електроенергія залишається дорогою.

Як компанія оцінює те, що «Енергоатом» почав більше продавати за прямими договорами на аукціонах «Українській енергетичній біржі»?

Загалом, це дуже позитивний крок. Але є ряд чинників, які, на жаль, спотворюють основну ідею аукціонів – надати промисловим споживачам доступ до прямих закупівель електроенергії. Давайте поговорим про кожен вид аукціону окремо.

Давайте спочатку про спеціальні аукціони.

Ті обсяги, які сьогодні виставляються на спецаукціони, не можуть задовільнити потреби усіх великих промислових споживачів. За нашими розрахунками, потрібно збільшити обсяги продажу на спеціальних аукціонах з 5% до 15%. Крім цього, аукціони мають цілу низку обмежень. По-перше, не можна перепродавати надлишкову електроенергію. Якщо на виробництві сталася незапланована зупинка і завод не використав закуплені обсяги, це наші прямі збитки.

По-друге, сумарний обсяг електричної енергії, що придбає покупець, не може перевищувати 90% обсягу його споживання за аналогічний період минулого року. Тобто, якщо цього року у нас знизилося виробництво через коронакризу, то у разі його зростання наступного року, ми не зможем подати заявку на аукціон на більший обсяг. Чому, наприклад, не підняти відсоток з 90 до 120%?

Що стосується аукціонів УЕБ. Ви там можете купувати електроенергію?

Фактично, ні. Там виставляють великі лоти, які можуть купувати лише дуже крупні трейдери. Останній аукціон наглядно це продемонстрував. Ми подавали заявку, як й інші учасники ринку. Але наші заявки навіть не розглядали. "Енергоатом" сбільшив об'єм лоту і продав одному покупцю весь обсяг за ціною 1120 грн/МВт, попри те, що були заявки з ціною -  до 1300 грн/МВт. Якби "Енергоатом" продав десять лотів з вищою ціною, він би додатково заробив біля 100 млн. грн. Хто у виграші від цього аукціону? Звісно не держава і не промислові споживачі.

Що треба змінити в умовах аукціону, щоб зробити працюючий механізм?

Необхідно дозволити купувати не весь виставлений на продаж обсяг разом, а також і окремі лоти, обсяг яких не перевищує 10 МВт. Аукціон має проводитися засобом зниження ціни з певним кроком.

Вас цікавить навантаження «Укргідроенерго», його піки, його продукти?

Так, ми купуємо в них також за двосторонніми договорами. Я взагалі вважаю, що усі повинні виходити на ринки двосторонніх договорів, це нормально.

Біржа запровадила блочні заявки, для зручності великих споживачів, щоб у різні години можна було придбати різне навантаження. Наприклад, «Енергоатом» так продає нічні години.

Ви праві, але у нас нестандартний графік, відповідно до якого у нас поки не виходило купувати. Є або рівний графік, або нічні години, іншого я поки не знаю. Якщо якийсь інструмент з'явиться, то ми будемо його вивчати.

Вночі електроенергія дешевша, ніж у денні години?

Так, вона завжди була дешевше у нічні години.

Сьогодні деякі денні години бувають дешевше, ніж нічні. Це - повний парадокс

Але це у минулому ринку все було зарегульовано, ціна була відома і у нічні, і в денні години. Сьогодні треба намагатися сформувати нічний пакет, щоб він був дешевший.

Якщо ми купили на РДД, це було на рівні з тим, що ми купували на РДН, але нещодавно НКРЕКП суттєво підвищила нічні price caps (29 липня НКРЕКП підняла нічний price cap на РДН та ВДР в ОЕС України на 28,1% - до 1228,9 грн/МВт-год – ред.). В результаті цього, сьогодні деякі денні години бувають дешевше, ніж нічні. Це - повний парадокс.

Виходить нас простимулювали працювати вдень? Ми ж навпаки працювали вночі, щоб систему балансувати, коли є маленьке споживання і зайва енергія. Тепер нам іноді буває вигідніше працювати вдень, тому ця постанова НКРЕКП просто спотворила систему.

Як взагалі ви дивитесь на price caps? На якому рівні вони повинні залишатись для нічних та денних годин?

Я вважаю, що справедлива ціна сьогодні повинна бути 1,10-1,20 грн/кВт-год (середньозважена ціна на РДН в ОЕС України – ред.). Зараз у нас 1,5 грн/кВт-год. Тому, моя думка, що нічні price caps були справедливі до підняття, а денні повинні бути на рівні 1,7-1,8 грн/кВт-год. Це моє розуміння.

Тобто, не 2,048 грн/кВт-год як наразі?

Ні, якщо усі денні години будуть по 2,048 грн/кВт-год, а усі нічні – по 0,9 грн/кВт-год, виходить що середнє значення буде 1,5 грн /кВт-год. Я ще раз кажу, у всьому світі сьогодні ціни нижче, ніж в Україні.

Ви маєте на увазі дешевше на біржі? Чи дешевше у кінцевому рахунку (з урахування податків, передачі, розподілу і т.д.)?

На біржі дешевше - це очевидно. Є публічні біржові котирування, крім того, ми спілкуємось з нашими конкурентами, партнерами. Ми розуміємо, яка ціна в Європі для промисловості - у Німеччині, Франції, Бельгії, тощо. Так от, у деяких європейських заводів електроенергія у три рази дешевше, ніж у нас сьогодні, у деяких - у два рази, у деяких на 30%.

Але такого, як в нас, немає ніде. Коли ми розповідаємо нашим партнерам про наші ціни, вони говорять: «Ну хлопці, у вас ціна вище, ніж взагалі можливо, у вас ціна неадекватно висока для промисловості». На жаль, сьогодні у наших конкурентів, наприклад, у французької компанії Vallourec ціна нижче.

Але, ж у Франції інша модель генерації…

Все одно, там тариф для промисловості значно нижче, ніж для населення. Там промисловості допомагають, і в кризу ніхто тарифи не підіймає. В них є спеціальні механізми, щоб промисловість напряму купувала атомну енергії за конкурентною ціною, яка покриває витрати і генерує прибутковість для атомної генерації.

Не можна у часи кризи розподіляти навантаження «зеленої» генерації на усіх – це доб'є промисловість 

У нас ще є така особливість на ринку, як виплати за «зеленими» тарифам (за прогнозами Міненерго, у 2020р ця сума становитиме понад 52 млрд грн), чого немає у Франції (в такому навантаженні на бюджет). Дані виплати треба якось збирати з усіх споживачів? Як ви дивитесь на баланс між виплатами «зеленій» генерації і ціною е/е для великих споживачів?

Я не знаю, адже не бачу усю модель. Але моя думка, що «зелений» тариф в Україні один з найбільших у світі, і це підтверджують різні порівняння, при чому вище у рази - у 2-3 рази.

Я розумію, що є енергобаланс, проблеми з окупністю, є залучені кредитні кошти. Але розумієте в чому парадокс: у ситуації, коли споживання знижується через скорочення виробництва, навантаження «зеленого» тарифу на загальний бюджет зростає ще більше. Наприклад, впало споживання на 30%, тариф збільшився на ті ж 30%. Чим більше падає виробництво, тим більше зростає тариф, потім знову і знову так відбувається, це нескінченний тренд. Що ж нам взагалі зупинятися тепер?

Повинні бути якісь розумні механізми, адже неможливо зробити так, щоб цей фонд для «зеленої» генерації розподіляти на усіх. Треба шукати інші інструменти, кредитні програми, тощо. Неможливо у кризу, розподіляти такі великі фонди на споживачів, бо ми доб'ємо промисловість остаточно!

Ви проти того, щоб виплати для «зеленої» генерації включати у тариф на передачу?

Так, я проти того, щоб ми цей фонд ділили математично (на усіх споживачів), адже впало споживання. Тому потрібні інші механізми, щоб у майбутньому, коли відновиться економіка і буде більше споживання, навантаження буде менше на 1 кВт-год. І тоді, можливо, це можна буде запровадити, але наразі ж, коли споживання впало, навіщо це робити?

Нещодавно була прийнята норма про «зелену» електрометалургію. Interpipe підпадає під цю норму. Ви її зараз використовуєте?

Ні, тому що треба пройти багато процедур. Критерії дуже не прості: треба показати, що у підприємства викиди СО2 не перевищують 250 кг на 1 тону сталі. При цьому звичайна мартенівська та доменна піч дає 2 тони викидів СО2 на 1 тону сталі. Це не просто довести, що у нашого підприємства лише 250 кг.

Для металургії це дуже низький показник?

Звичайно, це у 8 разів менше, ніж домене виробництво! І якщо брати ЄС, який поставив собі за мету знизити викиди майже на 70% - до 2050р (тобто з нинішнього показника 700 т СО2 на 1 тону сталі до 250 т СО2 на 1 тону сталі), то тільки заводи, які виробляють сталь електродуговим засобом виробництва підпадають під європейські вимоги (оскільки в нас них викиди нижче 250 т СО2), всі інші виробництва - майже не проходять.

У Європі діє простий механізм: у кого багато викидів СО2 - той і сплачує «зелений» тариф. Тобто гроші, які сплачують за викиди, направляють на виплату зеленим генераціям, а у кого немає значних викидів СО2 – той не сплачує. Таким чином, стимулюється модернізація виробництва сталі. В Європі підприємства думають, чи платити їм за викиди СО2, чи інвестувати і модернізувати виробничі потужності. Ми заздалегідь інвестували в завод, який має мінімальні викиди СО2. Ми закрили мартен, інвестували в проекти з екології, що призвело до зниження у 2,5 рази викидів в атмосферу. Зовсім нелогічно, що ми маємо платити зелений тариф нарівні з іншими ? Чим ми не «зелені»?

«Укренерго» заявило про наміри підняти тариф на передачу електроенергії у 2,7 разів. Interpipe може уникнути необхідності сплачувати по підвищеному тарифу…

Я хочу сказати одне: це все одна велика маніпуляція та брехня. По-перше, тільки 40% від усіх об’ємів споживання е/енергії групи Interpipe припадає на наш електросталеплавильний завод Інтерпайп Сталь. Саме цей завод буде претендувати на пільговий тариф. Усі інші заводи, що виробляють сталеві труби та залізнодорожні колеса (Інтерпайп НТЗ, Інтерпайп НМТЗ та Інтерпайп Ніко Тьюб), платять «Укренерго» за передачу е/енергії по звичайному тарифу, як і інші підприємства в Україні.

По-друге, навіть Інтерпайп Сталь зараз також сплачує звичайний, а не пільговий тариф. Тобто, з 1 листопада уся група Interpipe (як і інші споживачі в Україні) отримає зростання тарифів Укренерго у 3 рази. Усе інше – масштабні маніпуляції та відверта брехня у ЗМІ.

Представники зелених генерацій не поділяють вашу думку?

Взагалі мені дивно чути від власників зеленої енергетики, які мають рентабельність біля 400% та окупність інвестицій 4-5 років звинувачення на адресу споживачів електроенергії, які за все це платять. Ми вклали понад 1 млрд. дол. США у новий завод з рентабельністю 10-15%, з періодом окупності більше 15 років.

При нинішній ціні на електроенергію, нам було б вигідніше працювати на брудних «мартенах»

Ви просуваєтесь в питанні отримання статусу «зеленої» металургії?

Так, але це не просто, там є жорсткі критерії, яким треба відповідати.

Я вважаю, що Україні сьогодні треба займатись викидами СО2, тому що це світова тенденція. Можу розповісти парадокс: при нинішній ціні на електроенергію, нам було б вигідніше працювати на «мартенах», які викидають значні об'єми СО2 у повітря. Це було б дешевше. От такий тариф у нас сьогодні! Так що, нам знову «мартен» запускати?

У вас сьогодні тільки електродугова плавка?

У нас одна електродугова піч, але вона дуже швидкісна. Один процес плавлення займає часу близько 45 хв, тому вона може робити багато операцій на добу. В рік ми можемо виплавляти 1,32 млн т сталі, але через зниження споживання у світі ми виплавляємо біля 700 тис т в рік.

Коли завод використовує електроенергію для виплавки сталі, то вуглекислий газ не виділяється. А при традиційному виробництві спалюються мазут та газ, відповідно виділяється багато вуглекислого газу. Зараз Європа намагається перейти на водень, адже при його згоранні утворюється пар. Вони намагаються замінити вугілля та газ на водень, але для України це поки що досить дорогий варіант.

Як йдуть закупівлі електроенергії на балансуючому ринку? «Енергоатом» потрапляє зі своїми обсягами на балансуючий ринок, здавалось би, це значне джерело дешевої електроенергії?

Це не зовсім так. Балансуючий ринок – це математика, ми на ньому не купуємо. На цьому ринку «Укренерго» вираховує небаланси і виставляє комусь «плюс», комусь «мінус». Якщо споживач заявив електроенергії більше, ніж спожив, він її повністю оплачує по законтрактованому тарифу, а йому повертають кошти по тарифу нижчому на 45%, тому він втрачаєте. Якщо споживач не заявив, а спожив, він оплачую електроенергію з додатковим переплатою. Для Interpipe балансуючий ринок не є вигідним, ми в будь якому випадку втрачаємо.

Ви випадаєте на балансуючий ринок?

На жаль, всяке буває. Планування не завжди дозволяє адекватно показати картину. Це ж виробництво – стався якийсь збій, нема вчасного постачання сировини, завжди є якісь перекоси. Зараз ми прогнозуємо споживання із відхиленням в день на 8-10%, а коли починали працювати на новому ринку, то відхилення становили і 20%, і 30%. Яку частку витрати на електроенергію займають у собівартості виробництва сталі? Це залежить від вартості сталі на ринку. Складова електроенергії була і 30%, і 20%, в такому діапазоні. Цей відсоток залежить від вартості металолому, вартості переробки та інших складових. Колись було й менше 20%, коли був дорогим металолом, було й 18%.

Ціна на електроенергію вплинула на наш експорт 

Як цінова ситуація на ринку електроенергії України вплинула на експортні поставки компанії?

На сьогодні у світі йде торгова війна, практично усюди, куди ми постачаємо продукцію, були введені мита, які дуже сильно знижують нашу дохідність. На додаток - логістика, адже труби треба довести, а тут ще й ціна електроенергії, тому наша дохідність дуже зменшується. Якби у нас була ціна на електроенергію нижче, ми були б більш конкурентними. Тому так, ціна на електроенергію впливає на наш експорт.

В умовах антидемпінгових розслідувань і торгових війн, ціна на електроенергію погіршила ситуацію?

Вона посилила негативний ефект. Наша дохідність, яка була низькою, стала ще нижчою. Для нас – це був сильний удар.

Які були б ваші пропозиції як споживача щодо подальшого реформування ринку? Можливо, щоб збільшувався відсоток вільного продажу «Енергоатому», «Укргідроенерго»?

Це правильно, їх треба випускати у вільний ринок. Окрім цього, я вважаю, що price caps мають бути динамічними, вони мають бути прив’язані до вартості енергоресурсів. Має бути формула, яка прив’язує граничні обмеження цін до вартості вугілля, газу і нафти. Щоб була якась кореляція: коли ціна значно міняється на енергоресурс, то й price caps мають змінювати своє значення. Такий підхід не дозволить монополістам, не дивлячись на зниження цін енергоресурсів, утримувати високу ціну на електроенергію. Це б не допустило ситуації, коли ціна на вугілля впала, а на електроенергію – ні.

Price caps мають зберігатися чи їх варто прибрати з часом?

У нас здорового ринку електроенергії немає, у нас сьогодні ринок монополістів тому. Якщо ви усунете price caps, ціна буде будь-якою. Хто буде заважати підняти ціну?

Антимонопольні розслідування?

Звичайно, ви праві, але це займає час. Антимонопольний комітет буде розслідувати рік-два, а нам що робити в цей час? Стояти чи працювати?

Розкажіть трохи про ситуацію на світовому ринку металопродукції? Мабуть, відбувається падіння через пандемію коронавірусу?

Всюди по-різному, але криза – всюди криза. На ринку США суттєво падають обсяги буріння, тому там споживання труб знижується. Таке ж відбувається в Україні та СНД, але на Близькому Сході – навпаки. В цьому регіону зараз вдається навіть якісь обсяги продаж наростити за рахунок нових ніш. В Європі ситуація більш-менш стабільна, навіть є невеликий ріст, оскільки деякі європейські заводи зупинилися через коронавірус, і у нас є можливість трошки більше продати та компенсувати втрати. Якщо брати галузь загалом – це звичайно суттєве зниження.

Як ви дивитеся на приєднання української енергосистеми до європейської (ENTSO-E)? Чи підтримуєте ви такий крок?

Звичайно, так. Це теж саме, що імпорт. Ми – за імпорт, адже невелика доля імпорту відіграє стабілізуючу роль і не буде монополії.

На сьогодні державні генеруючі компанії, зокрема «Укргідроенерго», заявляють про необхідність укладати прямі контракти без аукціонів на «Українській енергетичній біржі». Чи ви підтримуєте такий крок?

Я б їх відпустив, вважаю, що це правильна задача. Нехай держкомпанії продають максимально у вільному ринку, нехай буде найбільш ліберально і я б не робив обмежень за ціною. Якщо, «Енергоатом» може продавати більше з нормальною рентабельністю, навіщо йому встановлювати нижню планку (нижня границя середньої ціни продажу за місяць, передбачена постановою КМУ – ред.)?

Це було зроблено для того, щоб ЕА не продавав свою електроенергію задешево будь-кому.

А чому будь-кому? Є ж ринкові механізми біржі, інші, які не дозволять зробити ціну неадекватною. Проблема на сьогодні в чому? Завантаження «Енергоатома» - мінімальне, мабуть, за всю історію України. Якби дати йому право продавати, він би продавав би більше і більше виробляв би електроенергії, в нього був би більший прибуток. Коли йому дають мінімальну ціну, можливо, тому він і не може більше продати.

Ви купуєте багато електроенергії на РДН. Пропозиція на цьому сегменті ринку значною мірою формується завдяки тому, що НКРЕКП наклала зобов’язання на генеруючі компанії продавати частку виробітку на цьому сегменті…

Так, це правильно. Якби не було таких зобов’язань, була б змова постачальників та потрапляння обсягів на балансуючий ринок. Ми б лише на балансуючому ринку працювали.

Ви не підтримуєте, щоб НКРЕКП зняла ці зобов’язання для генерації?

Ми принципово проти такого рішення. Інакше на біржі не буде пропозицій.

Тобто, не варто очікувати, що пропозиція на РДН буде формуватися природнім чином, без рішень комісії?

Якби у нас було 100 постачальників електроенергії, тоді б був би ринок, а нас їх не 100, у нас їх можна порахувати на пальцях однієї руки.

Ви вважаєте, що РДН залишає за собою функцію індикатора ціни, адже обсяги торгів значно впали?

Так, це індикатор, адже 90% договорів, які не укладаються на РДН, вони все одно прив’язані до ціни РДН. В контрактах так і пишуть: ціна РДН + 2%. Тому ціноутворення на ринку України орієнтується на РДН.

Дмитро Сидоров, Віталій Корнієнко