Андрій Сергієнко: «На сьогодні законодавство не створює умов для 100% локалізації виробництва вітроустановок»

Андрій Сергієнко: «На сьогодні законодавство не створює умов для 100% локалізації виробництва вітроустановок»

Андрій Сергієнко, перший заступник генерального директора управляючої компанії «Вітряні парки України» (до складу групи входить ТОВ «Фурлендер Віндтехнолоджі» - єдиний в Україні виробник вітрових турбін) переконаний, що майбутнє альтернативної енергетики залежить від прогнозованої інвестиційної політики держави, а виробництво українських вітрових турбін можливе за умов спільної кооперації компаній; в інтерв’ю для ExPro він розповів про плани щодо будівництва у цьому році найбільш потужних в Україні вітроустановок та прокоментував чому на сьогодні для бізнесу не має економічного сенсу підвищувати рівень локалізації до 100%.

Коли компанія розпочала свою діяльність?

Група була заснована в 2009 році. В той час був прийнятий закон про «зелений» тариф. Саме тоді акціонери вирішили створити компанію, яка б займалася вітровою енергетикою. Спочатку група придбала вже діючу Новоазовську ВЕС, потім були збудовані нові станції. В 2010 році було засновано ТОВ «Фурлендер Віндтехнолоджі» - перший в Україні завод з виробництва вітроенергетичних установок. Варто зазначити, що в початковій редакції закон передбачав обов’язкову вимогу локалізації генеруючого обладнання; стратегія групи є довгостроковою, у зв’язку з чим інвестори вже на початковому етапі були націлені виконати цю вимогу закону, саме тому була започаткована кооперація з німецькими партнерами у напрямку власного виробництва турбін.

Ми збудували перший вітропарк в Україна на основі вітротурбін мультимегаватного класу, потім на ринку з’явилися інші гравці.

Ваша компанія єдиний виробник вітрового обладнання в Україні?

Поки що єдиний. Турбіни ми почали виробляти в 2011-2012 роках. Спочатку виробництво було сконцентроване на окремих елементах, на сьогодні воно має більш глибокий рівень локалізації та участі українських інженерів і конструкторів.

Яка на сьогодні загальна потужність об’єктів компанії?

Біля 300 МВт, якщо рахувати з проектом, який ми збудували у Казахстані.

Які плани на цей рік?

Для нас 2018 рік був перехідним, ми завершили плановий монтаж турбін серії 3,0-3,3 МВт і в 2019 році плануємо збудувати 7 турбін потужністю 3,5 МВт та 15-20 турбін серії 4,5-4,8 МВт. Якщо говорити в мегаватах, у нас виходить 2018 рік – це плюс 15 МВт, в цьому році – 90-100 МВт. Але все залежить від інвестиційного клімату та прогнозованого законодавства в Україні.

Зазначу, що 2014-2016 роки – були для групи періодом стабілізації ситуації; ми не розвивали нові проекти. В 2013-2014 роках в умовах АТО ми лише завершували проект монтажу ВЕС в Ерейментау в Казахстані; здійснювалась поставка обладнання з Краматорська до Ерейментау. Зважаючи на ситуацію, все пройшло добре, без пригод. За ці два роки нам вдалося стабілізувати положення; в 2017 та 2018 роках поступово відновили виробництво, і на 2019 рік ми сформували певний портфель замовлень. Це досить нелегко робити, адже цикл поставки турбін займає біля року, до цього має бути цикл девелопменту; відповідно, я вважаю, що ми досить швидко вийшли на суттєвий обсяг і я сподіваюсь, що цей рік буде успішним для групи в цілому.

Що ви можете сказати про нові турбіни потужністю 4,5 та 4,8 МВт?

Це нова технологія, ВЕУ такого типу ще не спороджувалася в Україні. Раніше ми встановлювали турбіни потужністю серії 2,5 та серії 3,0 МВт, вони мали суттєвий протестований період роботи в Європі. Коли технологія апробована часом – це має свої переваги, але також і недоліки, адже вона швидше стає застарілою. Виробники йдуть вперед і пропонують обладнання з новими показниками продуктивності.

Згодом акціонерами було прийняте рішення концентруватися на виробництві турбін серії 4х (4,5-4,8 МВт). Компанія прийняла рішення робити ставку на новітню технологію, яка також впроваджується світовими гігантами. Зараз це перспективна базова потужність Siemens, General Electric та Vestas тощо. Будемо сподіватися, що старт буде успішним і наша турбіна добре себе покаже.

Ця турбіна буде виробляти більше електроенергії?

Безумовно, через збільшення потужності турбіна буде демонструвати більший обсяг виробітку. Ми очікуємо досягти виробітку на рівні 15-17 млн кВт-год в рік. Але в даному випадку не треба забувати про питання економіки і співвідношення капітальних витрат (скільки ми витрачаємо з розрахунку на 1 МВт потужності) до вартості виробітку електроенергії та окупності вкладених коштів. За нашими розрахунками, турбіни серії 4х будуть більш цікавими для інвестора і ми розраховуємо, що вони стануть більш рентабельними.

Турбіни серії 4х будуть більш цікавими для інвестора і ми розраховуємо, що вони стануть більш рентабельними

Чи приймали участь в проектуванні нових турбін українські конструктори?

Безумовно. Наші конструктори постійно знаходяться у співпраці з німецькими партнерами. У нас на заводі є конструкторське відділення, яке безпосередньо та щоденно взаємодіє з німецькими партнерами. Європейське конструкторське бюро є основним розробником, допомагає нам проходити атестацію, отримувати сертифікати та підтверджувати технологію, але ми намагаємось дедалі активніше брати участь саме у моделюванні і розробці прототипів турбін разом з партнерами.

Виробництво яких елементів вітроустановки локалізоване в Україні, а які елементи імпортуються?

Імпортуються всі високотехнологічні, запатентовані, складні інженерні вузли: редуктори, трансформатори, електроніка (перважно Siemens). Все що має умовно просту конструктивну долю виконання (рами і вали, частково електроніка) ми вже успішно виробляємо в Україні. Ми виготовляємо самостійно також башту, пластик гондоли, основний вал гондоли, анкерний кошик, також в Україні виконується багато операцій з переробки, зборки та тестування.

А лопаті?

Лопаті виготовляють декілька світових виробників, в основному це Китай. Є ідеї організувати виробництво лопатей, але для цього потрібно розуміти навіщо це робити, адже це потребує значних інвестицій.

Необхідний значний пакет замовлень?

Необхідні законодавчі передумови. На сьогодні ми маємо наступну ситуацію: за локалізацію 30% виробництва ми отримуємо 5% надбавки до тарифу, за локалізацію 50% - це 10% надбавки. Саме ці плюс 10% ми отримуємо на сьогодні. Для досягнення 50% достатньо локалізувати два основних компоненти турбіни. Якщо локалізувати третій компонент (наприклад, раму) ми досягаємо 70%, але бонус все одно залишається на рівні 10%. Незважаючи на це, всі нові турбіни потужністю серії 3 та турбіни 4,5 – 4,8 МВт будуть мати рівень локалізації не менше 70%.

Якщо локалізувати лопаті, за законом ми отримаємо відсоток локалізації 100%, але при цьому ніякого бонусу та державної підтримки не отримуємо. Якби законодавець збільшив бонус за локалізацію 70% та 100% - у такому випадку у цьому був би певний сенс для виробника, який можна порахувати в коштах. В такому випадку виробництво навіть невеликих партій могло б мати свою економіку.

Якщо локалізувати лопаті, ми отримаємо локалізації 100%, але держава має створити для цього передумови 

Тобто на сьогодні невигідно підніматися вище 50% локалізації виробництва?

Ми досягли 70% і нижчої локалізації не плануємо (в планах навіть розширення кооперації з метою поглиблення локалізації і зниження собівартості), але для зеленого тарифу це не матиме впливу. Башта і гондола вже дають 50% локалізації виробництва та 10% бонусу, наступний елемент вже не варто не локалізувати. Все це досить серйозна робота, оскільки Торгово-промислова палата перевіряє кожен етап виробництва, перероблення, тестування, зборки та дефектації. Для того, щоб отримувати сертифікати, що ВЕУ є українського походження і є достатній обсяг виробничих та переробних процесів – було пройдено складний шлях та витрачено чимало часу.

Який буде ступінь локалізації в нових вітроустановках потужністю 4,5 та 4,8 МВт?

70%. Лопатей (українського виробництва – ред.), які є останнім елементом локалізації, виробляти поки не плануємо. Будуть замовлятися та привозитися з Китаю.

Також варто протестувати технологію…

Вона буде протестована успішно, є така впевненість.

Чи виготовляєте ви комплектуючі ВЕС для інших компаній?

Ми робили багато пропозицій для виробництва башти чи інших елементів, в тому числі для загальновідомих компаній, але такі пропозиції поки що не знайшли підтримки у партнерів. Турбіни ми продавали в Казахстан, вони вже встановлені, працюють і досягають високих показників ефективності в місцевих погодних умовах (від -50°С до +50°С).

Які українські підприємства задіяні в циклі виробництва вашого обладнання?

Оскільки наш офіс знаходиться в Краматорську, ми поглиблюємо кооперацію з краматорськими заводами. Ми співпрацюємо із «Старокраматорським машинобудівним заводом», НКМЗ («Новокраматорський машинобудівний завод» - ред.), також наші замовлення розміщуються на «Енергомашспецсталі» (лиття, кування), на «Краматорському заводі важкого станкобудування» (вони виготовляють для нас башти). Серед партнерів українські перевізники, виробники металу, також ми працюємо з українськими цементними підприємствами, з заводом «Південкабель» та «Запоріжтрансформатор».

Звичайно ми співпрацюємо з представництвами Siemens, Schneider Electric та ABB. Також ми постійно користуємося послугами наших будівельних компаній, проектних інститутів та інших підрядніків. Завдяки локалізації виробництва, ми створюємо суттєвий мультиплікатор для суміжних сфер (колись рахували, що з однієї гривні в ціні нашої продукції суміжні сфери отримують до 4 гривень в цінах товарів та послуг, які ми замовляємо).

А кран для збірки вітроустановки?

Є дві українські компанії. Одна з Маріуполя, інша з Краматорська. Вони використовують стандартний кран, але нова турбіна потужністю 4,5 МВт буде вимагати нової кранової техніки. Для наших потреб буде завезено один такий кран, в Україні поки такі крани не роблять, але самі компанії, які будуть їх експлуатувати – це українські компанії.

Яка позиція щодо зміни законодавства та запровадження системи аукціонів?

В нашій країні всі складні механізми (в т.ч. аукціони що пропонуються) з купою підзаконних актів та участю різних органів влади – інвестору важко спрогнозувати. В той же час, механізм «зеленого» тарифу простий, розкладений по поличкам і тільки завдяки цьому з 2008 по 2018 роки цей механізм працював практично в автоматичному режимі. Коли ми перейдемо до аукціонів, а я впевнений, що це рано чи пізно трапиться, ми зробимо цей механізм тарифоутворення складним і це може загальмувати розвиток галузі. Якщо ви хочете привести ціну до якогось значення, будь ласка, сядьте, порахуйте, що може сприйняти ринок та інвестори і знижуйте її кожен рік до цільового значення, але механізм («зеленого» тарифу – ред.) не чіпайте, нехай він залишиться. Це моя власна думка.

Якщо аукціони введуть, чи варто залишати місцеву складову?

Звичайно, її треба залишати у складі аукціонної ціни, даючи тим самим конкурентні переваги тим компаніям, які локалізують виробництво в Україні. Ціна аукціону для таких виробників має бути підвищена, це буде підтримка національного товаровиробника. Якщо ви прибираєте з ціни аукціону місцеву складову, ви ставите національного виробника на один рівень з імпортерами, а нам ще зарано це робити.

Все-таки ідея аукціонів має багато лобістів, ймовірно вона буде прийнята. Що ви пропонуєте в такому разі?

Я вважаю, що це спричинить гальмування розвитку ВДЕ, але скоро ми отримаємо аукціони. Питання тільки у часі іх впровадження. Я б запропонував залишити невеликі обсяги генерації як допорогове значення на перехідний період або до 2030 року. Ми пропонували біля 30-40 МВт для вітру, на сьогодні для вітру є більш-менш узгоджене значення 20 МВт, а для сонця – 10 МВт.

«Вітер» має більш довгий період девелопменту, проектування та будівництва ніж «сонце». Виробнича програма триває мінімум один рік. До того треба рік проводити вітровимірювання та девелопмент. У нас багато проектів знаходиться на стадії розробки і сказати зараз «стоп» - це не зовсім правильно. Тому треба як мінімум перехідний період: 2023-2025рр – початок старту аукціонів для післяпорогових значень, не раніше. Для допорогових значень – залишити можливість будувати 20-30 МВт без аукціону на основі обґрунтованого «зеленого» тарифу.

Також я хотів би підкреслити, що будувати великі об’єкти – це не дуже добре для енергосистеми. Ми знаємо позиції Міністерства та «Укренерго», що наша мета – розподілена генерація і треба цього прагнути. Ми працюємо в різних регіонах і нам мережеві компанії завжди говорили: «Ваша генерація нам допомагає, непотрібно перевантажувати мережі, створювати перетоки і ви тут покриваєте споживання». Але тут мова йде про ВЕС/СЕС в десятки МВт, не сотні...

Які зараз справи в прогнозуванні вітрогенерації, адже у новій моделі ринку у альтернативної генерації поступово виникне відповідальність за небаланси?

Є багато складнощів. Обов’язки з прогнозування будуть створювати технічні труднощі, адже важко прогнозувати не маючи інструментів та інфраструктури. В Європі є прогнозування вітрової енергетики, але там створена інфраструктура, база і є суб’єкти, які цим займаються. Компанії створюють бази даних за прогнозування, замовнику залишається лише використати ці дані, оплативши послуги з прогнозування. Компанії несуть суттєву відповідальність за достовірність цих даних. Страхові компанії страхують таку відповідальність.

Застосування європейської моделі прогнозування вітрових потоків нажаль поки неможливе в Україні, адже у нас інший напрям вітру, ніж в ЄС. Вітер в Україну дме з Кавказького передгір’я, з Росії, а в Європі вітри дмуть з Атлантичного океану. Переважно всі ВЕС в Україні знаходяться на морському узбережжі, відповідно в Росії та на Азово-Черноморському узбережжі треба розміщувати всю вітровимірювальну інфраструктуру. Це неможливо з ряду загальновідомих причин. Крім того, такі заходи потребують чималих інвестицій.

Може вітрогенеруючим компаніям варто об’єднатися і створити таку інфраструктуру?

Доречна пропозиція. Проте поки активної роботи в цьому напрямі немає. Але об’єднуватися можна не лише вітрякам, в новій моделі ринку можна об’єднуватися з різними типами генерації і діяти як одна балансуюча група і давати загальний прогноз в рамках всієї групи. Сподіваюсь в найближчий час рішення будуть знайдені.