Управління ризиками на організованих товарних ринках – це дуже важливе питання розвитку біржової торгівлі в Україні. Особливо актуальним це питання стало у березні цього року, коли ряд компаній - покупців електроенергії в чергове допустили невиконання договорів перед генеруючими компаніями, завдавши чималих збитків виробникам.
Олексій Дубовський Голова Біржового комітету "Української енергетичної біржі"
Дефолти за контрактами у березні
Тривогу на ринку викликали події, коли багато покупців, які придбали у генеруючих компаній обсяги електроенергії з постачанням у березні цього року, відмовилися виконувати свої договори. Таким чином, покупці електроенергії допустили дефолти за договорами купівлі-продажу електроенергії. Вони припинили відбирати обсяги електроенергії, оскільки у березні ціна на ринку "на добу наперед" (РДН; сегмент ринку, де можна купувати-продавати обсяги з постачанням у наступну добу) значно знизилася, що зробило невигідним для цих компаній перепродаж придбаної у генерації на ринку двосторонніх договорів електроенергії на сегменті РДН.
За даними АТ "Оператор ринку", індекс базового навантаження у березні на РДН становив 5 150,78 грн/МВт-год, а індекс такого ж навантаження на ринку двосторонніх договорів (майданчик "Української енергетичної біржі") – 5 611,1 грн/МВт-год. Тобто, ціновий показник базового навантаження на РДН був нижчим за ринок двосторонніх договорів на 8,2%. Для більшості днів березня була характерною тенденція, коли індекс базового навантаження на РДН був нижчим за ціни контрактів АТ "НАЕК "Енергоатом", як найбільшої генеруючої компанії в Україні і найбільшого продавця базового навантаження. В деякі дні різниця перевищувала майже 1 500 грн/МВт-год.
Така ситуація на ринку виникає не вперше. Вона мала місце у 2022-2024 роках, наприклад, в кінці зими – на початку весни (у лютому-березні), а також у червні 2024 року або інші місяці (в залежності від року).
Проте, ситуація березня цього року викликала особливу стурбованість. У 2022 році за подібних умов дефолт допустили 3 компанії, у 2023 році – не відомо про жодну, у 2024 році – один учасник торгів. У березні цього року це явище набуло загрозливого характеру, оскільки кількість покупців, які допустили дефолт за договором сягнула 13 компаній. Відповідно нормативної процедури, ці підприємства були внесені до списку виключень, тобто, позбавлені доступу до ринок двосторонніх договорів строком на 6 місяців. Однак, це не змінило факту, що у березні чверть контрактів державної генерації, які були укладені на ринку двосторонніх договорів, були не виконані.
Варто зауважити, що крім суто економічної, також до причин дефолтів за контрактами можна віднести той факт, що для входу на ринок електроенергії (відкриття або придбання нової компанії) не треба дуже багато коштів. На сьогодні учасник ринку може придбати ТОВ із усіма необхідними ліцензіями для здійснення торгівлі електроенергією за ціною 2 500 – 3 000 доларів. Більше того, компанії "під ключ" вільно продаються в галузевих Telegram-каналах. Тобто, певний гравець на ринку може допустити дефолт одного ТОВ, потім купити наступний і вже з ним йти на нові торги генеруючих компаній. Варто зазначити, що на європейських ринках з боку енергетичних регуляторів діють значно жорсткіші ліцензійні умови входу на ринок, що гарантує участь в ньому благонадійних учасників реального сегменту бізнесу.
Важливим аспектом, який дає простір для дефолтів за контрактами, є відсутність можливості контролю виконання договорів.
Вирішення проблеми
У відповідь на події березня, 18 квітня був зібраний Аукціонний комітет до складу якого входять представники Міністерства енергетики, Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП), Міністерства економіки, дорадчий голос мають представник Антимонопольного комітету та виробники електроенергії (АТ "НАЕК "Енергоатом", ПрАТ "Укргідроенерго", ДП "Гарантований покупець", ПАТ "Центренерго" та ін.). Згідно Постанови КМУ №499 від 5 червня 2019 року, саме цей орган здійснює моніторинг аукціонів на предмет дотримання учасниками Регламенту організації та проведення відповідних аукціонів, за необхідності комітет ініціює зміни до цього документу.
Аукціонний комітет прийняв рішення запровадити новий інструмент, який дозволив би не лише гарантувати підписання договору після завершення торгів на біржі, але й забезпечити його виконання протягом усього строку постачання електроенергії. Для цього, було прийняте рішення запровадити обов'язковий для покупців електроенергії гарантійний внесок для забезпечення виконання двосторонніх договорів купівлі-продажу електроенергії. Зобов'язання щодо внесення такого гарантійного внеску було запроваджене для участі в аукціонах, які проводилися з 21 квітня.
Суть нового гарантійного інструменту
Головним чином, умови внесення гарантійного внеску не змінилися. Постанова КМУ №499 і до цього передбачала, що максимальний відсоток гарантійного внеску продавців становить 25%. Тепер же запропоновано розділити цю ставку на дві:
- ставку гарантійного внеску для забезпечення виконання двостороннього договору, яка становить 5% від стартової вартості електроенергії;
- ставку гарантійного внеску для забезпечення укладання договору, розмір якої вказує продавець та яка, відповідно, не може становити більше 20%.
Застосування ставки внеску у розмірі 5% пояснюється тим, що саме на такий відсоток (в середньому протягом 2024 - 2025 років) ціна базового навантаження на РДН була вищою за ціновий показник ринку двосторонніх договорів.
Покупець електроенергії отримає можливість вносити до 50% такого внеску у вигляді банківської гарантії, а іншу половину - коштами. Варто зауважити, "Українська енергетична біржа" веде активну з банками, щоб вже найближчим часом надати можливість надання банківських гарантій для забезпечення гарантійного внеску для забезпечення виконання зобов’язань. Біржа має досить успішний досвід співпраці з багатьма банками у цьому питанні й на інших товарних ринках, зокрема, на ринку деревини, де схожі механізми гарантування виконання договорів дозволили підняти рівень виконання контрактів з 35-40% до 95-98%. Застосування банківської гарантії стане можливим впродовж місяця, оскільки для цього "Українська енергетична біржа" має акредитувати не менше двох банківських установ. Загалом, відповідно п. 9.4.1. Регламенту, під вимоги до банків для їх акредитації біржею потрапляють не менше 17 банків, що зможуть надавати гарантії.
Варто зазначити, що сумарне максимальне значення двох гарантійних внесків (на укладання договору і його виконання) для покупців електроенергії не змінюється у порівнянні із попередньою редакцією регламенту. Адже гарантійний внесок для забезпечення укладання договору за результатами аукціону, який діяв до цього, залишається і його максимальна ставка знижується до 20% від вартості електроенергії. Таким чином, гарантійний внесок для забезпечення укладання договору (до 20%) і внесок для виконання договору (5%) у сумі становлять 25%, що відповідає попередньому значенню внеску для забезпечення укладання договору. Ставка 5% гарантійного внеску для виконання угоди – фіксована, вона не може бути змінена продавцем електроенергії. Розмір ставки внеску для укладання угоди залишається на вибір продавця електроенергії (ініціатора аукціону).
У випадку порушення договірних зобов'язань з боку покупця, внесок на виконання угоди перераховується продавцю. Наприклад, це може статися, якщо покупець не оплатив придбані обсяги або розірвав договір або не вніс належну інформацію до програмного комплексу MMS, який обслуговує роботу всього ринку електроенергії України. За таких обставин, внесок перераховується продавцю не пізніше трьох робочих днів з дня прийняття Біржовим комітетом такого рішення. Якщо ж покупець дотримався умов договору і повністю його виконав, тоді, після строку постачання, внесок розблоковується і ці кошти стають доступними для їх використання покупцем. Завдяки такому алгоритму, гарантійний внесок буде компенсувати втрати продавця від невиконання контракту покупцем та необхідності перевиставлення обсягів на інші сегменти ринку, що буде додавати впевненості генеруючим компаніям, що довгостроковий двосторонній договір буде виконаний та вони отримають законтрактований грошовий потік. Це важливий інструмент зменшення ризиків на даному етапі розвитку ринку електроенергії України.
Для забезпечення симетричності відповідальності сторін, "Українська енергетична біржа" за дорученням Аукціонного комітету опрацьовує питання вдосконалення механізмів управління ризиками для уникнення невиконання договорів і з боку продавців. Проте це питання потребуватиме змін до Постанови КМУ №499 від 5 червня 2019 року, Варто зауважити, що досі до біржі не надходила інформація від покупців щодо невиконання договорів продавцями.
Звісно, УЕБ не виключає факт існування ризику, що банк може не виконати вимогу щодо розкриття гарантії. В цьому випадку біржа приймає на себе ризики, адже однаково повинна буде перерахувати штраф продавцю. З метою можливості компенсації таких платежів біржею буде розглянуто створення фонду солідарної відповідальності, що формуватиметься за рахунок надходжень від зберігання гарантійних внесків на рахунках.
Рух у європейському напрямку
Запровадження нових інструментів, які зменшують ризики невиконання договорів - це невід'ємний процес розвитку товарного біржового ринку. На розвинутих європейських ринках ця проблема вирішується, в тому числі, за рахунок функції центрального контрагента (ССР), тобто установи, яка приймає на себе всі фінансові ризики невиконання контракту. Вона купує товар у продавця, віддаючи йому кошти, та продає його покупцю, отримуючи кошти.
Безперечно, така функція біржі – це орієнтир і для українського ринку, проте належні умови для такого переходу ще мають скластися. Навіть, деякі біржові ринки на уже розвинутих ринках електроенергії європейських країн досі не мають центрального контрагента, адже у разі набуття такого статусу вони будуть підпадати під вимоги Регламенту Європейського парламенту та Ради №648/2012 від 4 липня 2012 року про інфраструктуру європейського ринку (так званий EMIR, англ. European Market Infrastructure Regulation). Цей документ вимагає від ССРта учасників торгів застосування інших інструментів прозорості, хеджування ризиків, наприклад, варіаційної маржі, внеску у дефолтний фонд, які значно збільшують фінансове навантаження на гравців ринку. Багато європейських ринків досі вибирають моделі non-EMIR clearing house (кліринговий дім без функції центрального контрагенту), хоча і вони навряд будуть фінансово посильними українським учасникам ринку на даному етапі розвитку.
Із запровадженням таких моделей, учасники торгів будуть змушені "заморожувати" значно більший капітал, ніж на українському ринку. Також запровадження функції центрального контрагента буде потребувати змін у законодавство. Саме з цих причин, в деяких країнах дуже обережно підходять до питання запровадження функції центрального контрагента. Україна прагне і рухається на шляху до впровадження кращих практик і стандартів розвинутих європейських біржових ринків, але це треба робити поступово та зважено, адже міжнародні стандарти рекомендують, що перед запровадженням центрального контрагента слід оцінити переваги та витрати, пов'язані з цим.
Україна вже робила велику кількість спроб запровадити ССР, наприклад, з останнього, варто пригадати роботу декілька років назад в рамках Меморандуму між Урядом, Мінекономіки, Мінфіном, НБУ, НКЦПФР, ЄБРР, ACC, USAID, яка завершилась резюме про економічну недоцільність створення ССР на українському ринку.
В звіті Світового банку, який був опублікований в кінці січня 2022 року, зазначається, що ССР вимагає певного рівня розвитку ринку. Модель центрального контрагента виявилися ефективною інфраструктурою лише в розвинених країнах з відносно високим і стабільним доходом і ліквідними ринками. Іншим ринкам слід шукати альтернативні шляхи управління кредитними ризиками контрагентів і розробити власну стратегію підтримки розвитку ринку до того моменту, коли ринок отримає вигоду від створення місцевого або міжнародного центрального контрагента. Також, у звіті Світового банку згадується і досвід створення ССР на українському ринку капіталу з наступним висновком: діючий ССР наразі не є життєздатним рішенням для українських ринків, адже відсутні деякі передумови для ССР (наприклад, правова база потребує подальших реформ). Крім того, обсяги ринку не забезпечують ефективність взаємозаліку, і вони занадто низькі, щоб забезпечити надійні ціни для функції управління ризиками ССР тощо.
На сьогодні, інструмент гарантійного внеску на виконання договорів дозволить підвищити надійність виконання укладених угод та зменшить ризики для генеруючих компаній, які потребують передбачуваного грошового потоку для виконання ремонтних робіт, закупівлі палива в рамках підготовки до наступного опалювального сезону.
Партнерський матеріал