У травні Міністерство енергетики України внесло зміни до статуту НЕК «Укренерго» — ключової структури енергетичної системи країни. Одним із нововведень стало правило кваліфікованої більшості для ухвалення окремих важливих рішень наглядовими радами, зокрема щодо призначення керівників. Раніше такі рішення ухвалювалися простою більшістю голосів.
Ці зміни викликали певну реакцію з боку міжнародних партнерів, серед яких і Європейський банк реконструкції та розвитку. Банк закликав до перегляду внесених змін. При цьому сама наглядова рада ЄБРР приймає рішення про призначення чи звільнення керівників за аналогічним принципом кваліфікованої більшості, тобто аналогічно тому, що впровадило Міністерство енергетики.
Рішення Міненерго слід оцінювати не тільки з точки зору формальних процедур та права робити такі зміни, але й з погляду логіки воєнного часу та управлінських ризиків, з якими Україна стикається щодня і, найімовірніше, продовжить стикатися в найближчій перспективі.
Стабільність - ключ до безпеки
Україна перебуває у стані повномасштабної війни, де навіть окремі управлінські кризи можуть призводити до системних наслідків. Компанії на кшталт Укренерго відповідають за функціонування систем передачі електроенергії, які постійно зазнають нападів з боку РФ. Забезпечення стабільного, прогнозованого та ефективного державного управління в подібних структурах є питанням не лише економічного розвитку, а й національної безпеки.
Попередні роки показали, що робота наглядових рад не завжди гарантує оперативність, яким би типом більшості вони не приймали рішення. Якщо навіть залишити за дужками питання оцінки ефективності роботи компаній, то є низка інших проблем: вакансії на ключові посади залишалися незаповненими місяцями, конкурсні процедури затягувались, а іноді — взагалі зривались. Не оминула ця проблема Укренерго та ОГТСУ.
У подібній ситуації впровадження кваліфікованої більшості може бути засобом підвищення залучення представників держави до управлінських процесів, коли держава, як єдиний акціонер цих компаній, отримає механізм, який забезпечить її участь у прийнятті стратегічно важливих рішень.
Між незалежністю та державними інтересами
Занепокоєння міжнародних партнерів зрозуміле: прозоре та незалежне корпоративне управління — одна з передумов співпраці з міжнародними фінансовими інституціями. Наглядові ради, принаймні теоретично, мають відігравати ключові роль у забезпеченні прозорості та незалежності управління.
Однак кваліфікована більшість — це не скасування незалежності, а її балансування. Така модель не усуває незалежних членів, не скасовує конкурсів і не передає повноваження виключно державним представникам. Вона лише встановлює правило: без підтримки хоча б одного представника держави, рішення не можуть бути легітимними. У контексті безпрецедентних загроз, які постійно виникають перед Україною — це, на мій погляд, обґрунтований компроміс.
Подібна логіка — не українське ноу-хау. У багатьох європейських країнах держава зберігає контроль за ключовими рішеннями у стратегічних компаніях, особливо в енергетичній сфері, як-от в оператор системи передачі у Франції RTE або оператор передачі в Ірландії EirGrid.
Крім того, варто пам'ятати, що наявність іноземців у наглядових радах не є універсальним вирішенням усіх проблем. Не дарма ж депутати Верховної Ради України у квітні 2022 року ухвалили закон, який дозволяє звільняти членів наглядових рад державних компаній і банків, якщо вони не перебувають на території України.
Формально тоді таке рішення обґрунтовували необхідністю прискорення ухвалення рішень під час воєнного стану, адже відсутність членів наглядових рад ускладнювала ефективне управління підприємствами. Реально - іноземних членів певних рад в умовах початку широкомасштабної агресії просто не могли зібрати в Україні через їхній острах за своє життя та здоров'я в умовах російських ракетних ударів.
Баланс в умовах війни
Очевидно, що ключовим завданням для уряду є пояснення та аргументування своїх дій та контексту, в умовах якого ці рішення приймаються. Міністерство має забезпечити відкриту комунікацію з кредиторами, роз’яснити юридичну логіку змін, своє право вносити такі зміни та надати запобіжники від зловживань. У свою чергу, наглядові ради повинні продовжувати дотримуватись принципів професійності, незалежності та прозорості.
Якщо ці умови буде виконано, зміни до статутів будуть свідчити про прагнення України знайти моделі управління, які найкраще відповідають тому стану та викликам, перед якими держава знаходиться сьогодні. Збереження балансу між незалежністю та відповідальністю перед акціонером є нелегким завданням. Однак у реаліях війни це баланс набуває особливої значущості.
Словом, підвищення значення держави під час форс-мажорних умов в стратегічно важливих держкомпаніях є прагматичним кроком до підвищення ефективності їх управління зокрема та загальної управляємості загалом.
Олександр Куриленко