Ярослав Мудрий: ціна газу в Україні може зрости на $50-60 за тис куб м через здорожчання транспортування

Ярослав Мудрий: ціна газу в Україні може зрости на $50-60 за тис куб м через здорожчання транспортування

Компанія «Енергетичні ресурси України» (ЕРУ) першою в Україні за участі польського партнера PGNIG законтрактувала американський LNG, який після регазифікації має досягти українського кордону в середині листопада. Здійснивши поставку пілотної партії у 90 млн куб. м, компанія розраховує відпрацювати ще один альтернативний канал надходження газу до України.

Чи економічно доцільно купувати американський LNG, чи зберігає «ЕРУ» позиції провідного імпортера газу до України, чому українські компанії не експортують газ за високих цін до ЄС та що буде з цінами на газ на внутрішньому ринку цієї зими? Про це видання ExPro Gas поговорило з керівним партнером групи компаній «Енергетичні ресурси України», директором ТОВ «ЕРУ Трейдінг» Ярославом Мудрим.

Важливо бути підготовленим у слушному місці у слушний час

«ЕРУ» на сьогодні – один з найбільших продавців газу в Україні, але історія компанії почалася з іншого?

Створення компанії відбулося в період глобальних структурних трансформацій в Україні у 2014р. Після зміни влади та умов функціонування економіки ми побачили перспективи того, що люди з компетенціями в енергетичному секторі мають шанс зробити щось своє.

Група «ЕРУ» виникла у світлі планів уряду України щодо приватизації енергогенеруючої компанії «Центренерго», в той момент влада цю ідею дуже активно просувала, запрошувала інвесторів. Майбутні засновники – Андрій Фаворов, Дейл Перрі та я – побачили можливість створення компанії в Україні для залучення європейських і американських інвесторів. Ми повинні були виконувати роль місцевого партнера, який знає ринок, має досвід, може бути management team для цих іноземних партнерів, на той час не знайомих з українським ринком електроенергії.

Важливу роль на цьому етапі відігравав Дейл Перрі, який свого часу в Казахстані пройшов практику роздержавлення активів у генерації та перебудови їх на ринкові рейки. Перрі був топ-менеджером американської AES – вона викупила Екібастузьку ГРЕС, що знаходилася в жалюгідному стані. AES, наскільки я знаю, отримала цей актив досить дешево, зобов’язавшись забезпечити проходження зими. Врешті вони реалізували надзвичайно успішний проект, протягом 10 років інвестували понад $200 млн і потім продали цей актив приблизно за $2 млрд, дуже добре заробили.

Тож ми вважали, що можемо залучити значні інвестиції, зробили велику роботу у цьому напрямі і були близькі до того, щоб взяти участь у приватизації. На жаль, цього не відбулося, тому що не відбулося самої приватизації.

Коли ми побачили, що процес гальмується, постало питання – а що далі? Адже компанія створювалася за рахунок коштів засновників, ми були просто командою однодумців і власного капіталу вистачало, аби лише виплатити зарплати кільком співробітникам. Ми взяли на себе відповідальність, хтось залишив престижну високооплачувану роботу… Тож поки Андрій (Фаворов – прим. ExPro) займався питаннями приватизації, я, як партнер, що мав досвід у трейдингу, почав розвивати цей напрям. Ми стартували з імпорту вугілля, реалізували дві угоди. Вони дали перший капітал, який забезпечив функціонування компанії. Потім здійснили експорт вугілля. Тобто на початку була досить різноспрямована діяльність, так звані ad hoc угоди, певні можливості, які ми намагалися використати, аби щось заробити для подальшого розвитку.

Після цього перейшли до торгівлі газом. Спочатку ми купували невеликі обсяги в Україні і поставляли їх споживачам із якоюсь мінімальною маржою. Згодом перейшли до імпорту. У серпні 2015р почалася співпраця з Gas de France, з якими я налагодив певну співпрацю ще за часів роботи в ДТЕКу. Наша компанія змогла пройти compliance, що не так просто для новачка. Перша угода була збиткова, але коли ми її здійснили, стали першими, хто після тривалого часу відновив імпорт газу до України. І коли у вересні 2015р виник дефіцит газу, точніше, дефіцит дешевої пропозиції (оскільки у «Нафтогазу» були високі ціни), і споживачі почали шукати альтернативи, то ми були першими, хто був готовий задовольнити попит за рахунок імпорту, і саме з цього почалася історія трейдингу газом в «ЕРУ». За кілька місяців на ринку вже працювала низка імпортерів, але ми, маючи фору, були на крок попереду, тож змогли зробити ривок уперед, заробити певний початковий капітал. Тобто для успішного бізнесу важливо бути підготовленим у слушному місці і в слушний час, і мати можливість починати працювати, а не готуватися.

Які зміни на українському газовому ринку, за Вашою оцінкою, відбулися з того часу, як «ЕРУ» почала на ньому працювати?

Він став надзвичайно конкурентним та прозорим. Якщо спочатку ми по суті були єдиним імпортером, то потім кількість імпортерів зросла в рази. Ціноутворення на ринку сьогодні досить зрозуміле. Поступово впроваджуються прогресивні речі.

Зокрема, надання трейдерам можливості зберігання газу у ПСГ у режимі митного складу – величезний крок уперед, який дає змогу імпортерам оптимізувати фінансовий потік і отримати додаткові вільні кошти для закачування газу. З поточного року даний механізм нарешті де-факто запрацював. Для багатьох європейських компаній це було ключовою умовою для ухвалення рішення щодо зберігання газу в українських ПСГ.

З яких напрямів ви імпортуєте ресурс?

З усіх – Польща, Словаччина, Угорщина. Купуємо обсяги і в українських видобувників. Ми присутні в усіх сегментах, для нас – це питання ціни і надійності партнера. Немає різниці між українським чи європейським газом.

Чи не плануєте придбання власних газовидобувних активів?

Ми моніторимо декілька проектів, але поки більше нічого не можемо сказати.

Газ сьогодні – найдешевший за останні 10 років, тож ключові учасники глобального ринку зацікавлені у зростанні цін

Наприкінці жовтня НКРЕКП оприлюднила проект тарифів на послуги оператора ГТС, за яким вони зростуть у кілька разів. Ви вже підраховували, як вплине на ціну газу запровадження нових ставок?

Цьогоріч плата за точку входу в ГТС подешевшала вдвічі, але після затвердження нових тарифів ми очікуємо, що вона підвищиться втричі. За нашими розрахунками, тільки через здорожчання транспортних послуг ціна газу для кінцевого споживача збільшиться на $50-60 за 1 тис/куб м.

При цьому зміна вартості транспортування жодним чином не вплине на стимулювання видобутку українського газу. Якщо в момент запровадження плати за вхід/вихід у 2016р. українські видобувники не платили вартість входу, то зараз вони муситимуть платити 90 грн./тис. куб. м, а з січня, за умов «нульового транзиту», тариф на вхід складе 320 грн/тис. куб. м.

Чи обґрунтоване таке підвищення тарифу оператора ГТС? За відсутності транзиту російського газу трубу треба буде за щось обслуговувати. Навіть у разі підписання нового контракту з росіянами, транзиту у 100 млрд куб. м на рік вже точно не буде, у росіян просто немає необхідності прокачувати такі обсяги. Тому якщо транзит впаде до 30-50 млрд куб. м, то Україна втратить величезну суму коштів, які «Газпром» платив за прокачування. Тож тарифи оператора суттєво зростуть у будь-якому разі.

Інше питання – чи є там можливості для оптимізації плати за вхід/вихід? Напевно що є, особливо коли ми говоримо про впровадження різних коефіцієнтів при замовленні потужності та компенсацію збитків минулих періодів, які де-факто створені конкретними суб’єктами, що і повинні нести відповідальність. Там є дуже багато різних питань, і ми вважаємо, що НКРЕКП треба детально з ними розібратися. Брати коефіцієнт, наприклад 2, і мати в структурі тарифу 17% на компенсацію збитків – це вже занадто, оскільки й без цього вже заклали багато складових.

Припинення транзиту російського газу (хоча б тимчасове) – основна подія, яка може вплинути на цінову ситуацію на газовому ринку як України, так і Європи. Наразі в європейських ПСГ знаходиться багато російського газу, Україна також накопичила рекордні обсяги. Європейський ринок на сьогодні – перенасичений, а тепла погода, яка зберігалася до початку листопада, не сприяла збільшенню попиту, тож ціна газу зараз досить низька. Ваш прогноз розвитку подій на найближчі кілька місяців?

Висока вірогідність того, що транзиту у січні 2020р. не буде. Газ сьогодні – найдешевший за останні 10 років, тож ключові учасники глобального ринку зацікавлені у зростанні цін.

Прогноз подорожчання газу базується на динаміці вартості ф’ючерсних контрактів, це індикатор ринку. На початку листопада ф’ючерси на грудень на європейських хабах були на 5 €/МВт дорожчими за спотові контракти (а це майже на 50%), і згодом очікування ринку щодо зростання ціни виправдалися – «спот» почав дорожчати.

Якщо транзиту російського газу на початку 2020р не буде, за Вашою оцінкою, чи достатньо потужностей для забезпечення поставок газу до України з ЄС?

Це питання постане досить гостро. З боку Угорщини потужності для реверсу – мінімальні, якщо вони взагалі будуть. За словацьким напрямом, гадаю, можемо розраховувати на певні обсяги, як і з боку Польщі, особливо якщо наші польські колеги просунуться в розвитку трубопровідної інфраструктури.

Якщо порахувати вартість імпортного паритету, то зараз газ в Україні коштує дешевше, ніж у ЄС. Кілька компаній (і «ЕРУ» зокрема) вже здійснило тестові експортні операції, але експорту як такого ще не було. Чим це можна пояснити?

Україна – дефіцитна країна щодо газу, тож він не може коштувати дешевше, ніж за кордоном. Просто сьогодні у нас склалася тимчасова ситуація, яка виникла стосовно невеликого обсягу газу. Декілька гравців, зокрема і приватних, терміново потребували оборотних коштів, та ще й знаходилися під емоційним пресингом через падіння цін (останнім часом на ринку так відбувалося, що всім, хто не продавав ресурс перед місяцем постачання, а вичікував, доводилося в кінці місяця продавати його суттєво дешевше). Тож деякі учасники ринку реалізовували газ навіть із дисконтом до нідерландської TTF.

Насправді, ситуація з вартістю ресурсу листопада та грудня – типова для України, коли досить сильно «провалюється» короткострокова ціна, оскільки це – період, коли аграрії, цукрові заводи закінчують відбір газу, а сильних холодів ще немає, і споживачі не починають суттєвий відбір. Це створює певний тиск на ринок, і частина трейдерів, видобувників починає торгувати з дисконтом до європейських ринків. Але такі обсяги продажів – дуже обмежені і, на мою думку, їх уже на ринку майже немає. Зустріти дисконт від ф’ючерсу на наступний місяць на TTF – важко.

Але якщо є змога купити дешевий газ в Україні, так би мовити, «з оказією», чи є економічний інтерес його експортувати?

Коли взяти до розрахунку спотові ціни (Day Ahead) у ЄС, навіть якщо закачати і викачати газ, на грудень, певно, це буде цікаво, і на перший квартал наступного року – також (не беручи до уваги очікувані зміни вартості входу/виходу). Тут українські ПСГ відіграють дуже важливу роль, тому що вони – економічно привабливі на цей час.

Інше питання – щодо технічної можливості. Ми успішно здійснили тестову поставку на експорт влітку, однак у жовтні повторити таку операцію не вийшло – наскільки ми розуміємо, угорський оператор ГТС її заблокував. Поки не маємо юридичних пояснень, але факт залишається фактом. І така ситуація не тільки у нас, але й у інших трейдерів. Хоча саме Угорщина є найбільш цікавим ринком для реекспорту, там є свої особливості.

Досить багато гравців, які зберігають імпортний газ в українських ПСГ, розглядали питання реекспорту. Але чи зможуть вони його викачати? В першу чергу це питання подорожчання плати за вхід/вихід. Сергій Макогон (директор ТОВ «Оператор ГТС України» – прим. ExPro.) ініціював питання застосування практики так званих short hauls (де можна без зайвого фінансового навантаження зберігати європейський газ, призначений для європейських же споживачів). Очікувалося, що їх вводитимуть паралельно з підвищенням плати за вхід/вихід (яка розрахована з огляду на протяжність усієї ГТС), але цього механізму ще ніхто не бачив. Ми підтримуємо такі ініціативи, спрямовані на розвиток потенціалу ГТС України, і загалом у структурі Оператора ГТС є багато людей, які готові впроваджувати необхідні для ринку механізми. У них є прогресивні ідеї, але, на жаль, вони не завжди можуть їх досить швидко реалізувати.

Україна йде шляхом створення газового хабу, який має унікальний обсяг газосховищ, але якщо у нас вхід коштуватиме $17, а вихід - $45 (за тис. куб. м), то ми цей процес заблокуємо, оскільки користуватися ПСГ буде економічно невигідним.

Яке найближче майбутнє українського газового ринку, за Вашим прогнозом? Зараз внутрішні ціни – досить низькі, конкуренція – висока, ліцензії на постачання газу мають близько 600 компаній. Можна очікувати структурних змін?

Те, що ринок буде поступово очищуватися – факт, і це – нормальний здоровий процес. Сьогодні переважна більшість трейдерів – просто «сплячі» компанії. Багато з них обслуговує якогось одного споживача. Люди часто вважають, що на газовому ринку велика маржинальність, і вони можуть бути конкурентними за рахунок якихось знайомств, але з часом рожеві окуляри доводиться знімати.

Чимало компаній вже зникло після минулорічного сезону. Бо дуже багато з них закачало газ в ПСГ за закупівельної ціни у 13 тис. грн/тис. куб. м, а потім газ не подорожчав, а подешевшав, у листопаді-грудні ціна у 10 тис. грн/тис. куб. м вважалася дуже привабливою. Згодом відбулося ще більше падіння, і всі, хто не встиг продати, «вилетіли в трубу» – я знаю декілька компаній, які досі тримають газ із закупівельною ціною у 13 тис. грн/тис. куб. м.

Згубна сама концепція, коли сьогодні ми закачуємо і чекаємо на подорожчання завтра. Це – лотерея: можна виграти, а можна – ні. В тому то і ринок, що все не настільки очевидно. Цьогоріч влітку газ був дорожчий, ніж зараз, в листопаді. Звісно, гадаю, до кінця листопада ми побачимо більш-менш суттєве зростання ціни, воно вже спостерігається.

Наприкінці жовтня «ЕРУ» продала на Українській енергетичній біржі рекордний обсяг газу (15 млн куб. м за одні торги) за досить привабливою ціною у 6 180 грн/тис. куб. м з ПДВ із відстрочкою платежу на два місяці. На умовах передоплати тоді продавали набагато дешевше – від 5 300 грн/тис. куб. м, але навіть за такими цінами на нього майже не було попиту. Чим поясните такий вигідний продаж?

Як я наголошував, дешевого газу вже немає, його розпродали на початку місяця. Імпорт у листопаді, гадаю, скоротиться в рази порівняно з вереснем, ця тенденція вже спостерігається. А потреба у газі є – і на листопад, і на грудень, – навіть з урахуванням наявних в ПСГ обсягів.

Тож під час ціноутворення варто орієнтуватися на імпортний паритет, на австрійський хаб CEGH VTP. Не забувайте ще про тариф на вихід із системи, з напрямку Словаччини він зріс до €1,8 за МВт-год.

Плюс питання фінансування. Якщо ми фінансуємо цю закупівлю, то не орієнтуємося на банківські відсотки. Хто працює з банками, прекрасно розуміє умови отримання кредиту: оформлення, надання застави (причому закуплений газ зазвичай банк не влаштовує). І якщо в мене є можливість отримати фінансовий ресурс, то я краще закачаю і продам його в грудні, з огляду на сьогоднішню динаміку, ніж реалізую за низькою ціною зараз, із дисконтом від TTF. На умові відстрочки платежу до кінця грудня в цьому немає ніякого економічного сенсу.

Тож ми протестували ринок, наскільки він дефіцитний, і побачили, що попит є.

Американський LNG – додатковий фактор збільшення конкуренції на українському ринку 

В середині листопада очікується надходження до України першої партії американського LNG, законтрактованого вами через польську PGNiG. Чи будуть ці постачання регулярними і яка економіка такої діяльності?

LNG – це такий самий газ, як і інший, він на рівних конкурує на ринку з ресурсом з інших джерел.

Ми змогли організувати контракт на постачання американського LNG лише завдяки співпраці з польським партнером PGNIG. Ми брали на себе ризики, вони – надавали свою експертизу, присутність в інфраструктурі, свої контакти з американськими компаніями, аби ця угода була економічно доцільною. Працювати безпосередньо з контрагентами в США для України взагалі нереально.

Підписати довгострокові контракти на постачання LNG до України – це як мінімум дуже ризикова історія, бо все-таки ціноутворення у нас не є настільки усталеним, прогнозувати складно. Тож говорити зараз про закупівлю якихось значних обсягів LNG – складно, економіка залежить від оперативної ситуації на нашому і зовнішніх ринках.

Головне, що ми відпрацюємо цей напрямок. Це був цілеспрямований пошук контракту на закупівлю саме американського LNG, не своп абощо. Якби не було нашого контракту, судно до Польщі не надійшло би. Це – додатковий спотовий обсяг, законтрактований спеціально для нас.

У Європі ціна LNG зазвичай прив’язується до котирувань на TTF, але її розрахунок у різні періоди трошки інакший, ніж газу з інших джерел. І для нас його закупівля – ще одна опція для прийняття рішень під час контактування, можливість додаткового варіанту ціноутворення (окрім ціни з Угорщини, Словаччини та Німеччини через Польщу). Це – додатковий фактор збільшення конкуренції на українському ринку.

Поки що ми здійснюємо одну поставку і продовжуємо знаходитися з нашими партнерами у постійному діалозі з цього питання. LNG – глобальний ринок, на нього впливає позиція Китаю, який скорочує попит, тоді як нові виробничі потужності продовжують вводитися. Кожен виробник вирішуватиме окремо, чи продавати за цінами, які складуться на ринку, чи зупиняти виробництво. Тож з огляду на оперативну ситуацію ми будемо робити розрахунки і визначати, чи є в закупівлі економічний інтерес.

А дозволить пропускна спроможність ГТС Польщі доправити в Україну додаткові обсяги газу?

На сьогодні вона дійсно невелика. Влітку це трохи більше 4 млн куб. м, взимку – понад 6 млн куб. м на добу. Але поляки відповідально ставляться до розбудови своєї інфраструктури. Чи будуть вони дотягувати інтерконектор до нашого кордону залежить від української сторони. І це – не питання гучних заяв. Є так званий open season, який оголошують системні оператори, і на нього заявляються всі зацікавлені у нових потужностях учасники. Так оператор визначає, чи є взагалі сенс у будівництві газопроводів. Декілька років тому такий open season вже оголошувався, але, на жаль, ніхто з українських компаній не вийшов. У такому разі поляки, очевидно, можуть зробити висновок, що нам розширення потужностей не потрібно.

Найближчим часом Польща матиме достатньо неросійського газу. У цьому сенсі вона буде перспективним джерелом постачання палива до України…

Безперечно. До того ж, вони взяли стратегічний курс і йдуть ним. Я вважаю, що з Польщі як раз слід брати приклад у тому, як необхідно забезпечувати енергетичну незалежність, як реалізовувати стратегічні проекти.

Але наше завдання – розвивати всі можливі варіанти для імпорту газу. Румунія – теж перспективний партнер, найближчим часом там очікується багато ресурсу, країна багато зробила для розвитку власного газовидобутку. Але і там потрібно вкладати деякі кошти в інфраструктуру. Інвестиції – не такі великі, але прогресу поки немає, треба цим займатися.

Побутові споживачі – привабливий сегмент, але досі не врегульовано процес переходу споживачів

Повернемося до внутрішніх питань – як оцінюєте досвід роботи у якості постачальника газу на виробничо-технічні витрати «Укртрансгазу»?

Те, що було зроблено за останні кілька років – впровадження тендерів на закупівлю цього ресурсу – це колосальний рух уперед для українського ринку. Була зрозуміла, конкурентна ціна, шалена конкуренція, «УТГ» отримувала сотні мільйонів доларів фінансування просто під зобов’язання заплатити, і не від «Нафтогазу», а від приватних компаній, в тому числі міжнародних.

Те, що відбулося цього року, я вважаю великою помилкою, яка завдала шкоди як «УТГ», так і ринку, українським споживачам. Довіру до «УТГ» просто перекреслили. Всі закупівлі проходили за переговорною процедурою і єдиним постачальником виступив «Нафтогаз». Тендери «УТГ», звісно, оголошували, ми одного разу навіть вийшли, але більше ніхто на них не з’явився. І причина не в розстроченні оплати на 6 місяців, а в рівні довіри до контрагента, невпевненості в тому, що закупівлі будуть прозорими. До речі, деякі компанії ще постачають «УТГ» невеличкі обсяги за попередніми контрактами, і показово порівняти їхні ціни з цінами постачання «Нафтогазу».

Вартість газу для населення наближається до ринкового рівня, однак лібералізації цього сегмента ринку ще не відбулося. Чи розглядаєте можливість роботи з домогосподарствами?

Так, Україна поступово наближається до ринкової ціни в побутовому сегменті, наскільки ми розуміємо, це – глобальна позиція уряду. Побут, звичайно, цікавий сегмент, обсяг ринку – великий. Але ми поки вичікуємо, оскільки розуміння, як там працювати, ще немає. Вихід у ритейл для постачання населенню – це великі інвестиції в ІТ-системи, обладнання, персонал, регіональні філіали. Основне питання – легкий перехід споживачів до нового постачальника, як це відбувається в промисловості.

«ЕРУ» також торгує електроенергією. Наскільки в цілому для вас цікавий цей ринок, особливо з огляду на його лібералізацію 2019р?

Ми розуміли, що рано чи пізно ринкові відносини в електроенергетиці встановляться, тому заздалегідь до цього готувалися. «ЕРУ» почала експортувати електроенергію та працювати як постачальник за нерегульованим тарифом ще у 2017р.

Сьогодні ситуація є гнучкою. Поки ми імпортуємо електроенергію (з Білорусі). Імпорт тримався на нетипово низькому курсі гривні й високих цінах на ринку «на добу наперед» (РДН). Але у грудні побачимо його різке скорочення. Прибутковість впала через зниження цін на РДН, а також обмеження системного оператора. Якщо б не було цінових обмежень на РДН, імпорт сприяв би зниженню цін (це, власне, і відбувалося спочатку певною мірою). Зрозуміло, ми виступаємо за скасування price caps (які не тільки обмежують ріст ціни, але і не дають їй опуститися нижче встановлених меж тоді, коли для цього є передумови), оскільки вони створюють неринкову ситуацію, із викривленням сигналів для учасників ринку.

Довідка ExPro

Ярослав Мудрий з 2015р є керівним партнером групи компаній «Енергетичні ресурси України» (ЕРУ). Відповідає за трейдинговий напрямок компанії, взаємодію з партнерами, розвиток бізнесу в Україні та інвестиційні проекти. У 2011–2015рр. працював в енергохолдингу ДТЕК, де відповідав за всі експортно-імпортні операції з електроенергією, газом, вугіллям і СО2 з оборотом понад $1 млрд, вів переговори про перші реверсні поставки газу з Польщі та Угорщини до України.

До приходу у ДТЕК Мудрий працював в міжнародній компанії ContourGlobal, де займався угодами M&A і розвитком нових проектів у країнах СНД, включно з вугільними електростанціями, вітростанціями і ТЕЦ, що працюють на біомасі.