Перші кроки до страхування воєнних ризиків: Важливі зміни щодо початку компенсації пошкодженого майна
Ольга Савченко, партнерка Altelaw & Sempra, спеціально для ExPro
28 листопада 2025 року Кабінет Міністрів України ухвалив постанову №1541, якою вперше запровадив державний механізм компенсацій для бізнесу за знищене або пошкоджене майно внаслідок збройної агресії Російської Федерації. Для енергетичного сектору, який системно зазнає руйнувань, документ є важливим сигналом: держава переходить від декларацій до створення юридично оформленого інструменту відшкодування воєнних збитків. Водночас рамки та фінансова місткість цього механізму чітко вказують, що він поки що не розрахований на покриття великих втрат енергетичної інфраструктури. Його первинна мета — створити базовий, але дієвий інструмент підтримки малого та середнього бізнесу, включно з енергетичними компаніями, які володіють локальними об’єктами генерації чи невеликими виробничими активами.
Механізми страхування
Постанова встановлює два паралельні механізми: компенсацію вартості знищеного або пошкодженого майна та компенсацію страхових премій за договорами страхування від воєнних ризиків. Однак ключовим обмеженням є те, що компенсації надаються лише за збитки, завдані після 1 грудня 2025 року. Це означає, що значний масив пошкоджень енергетики, яких країна зазнала у 2022–2025 роках — у тому числі знищення генеруючих потужностей, підстанцій, мереж та систем обліку — не підпадатиме під відшкодування в межах цієї програми. Такий підхід свідчить про те, що уряд позиціонує механізм не як компенсацію “історичних” збитків, а як інструмент стримування та пом’якшення майбутніх втрат.
Обсяг компенсації також є обмеженим: максимальна сума для одного суб’єкта господарювання разом із пов’язаними особами становить лише 10 млн грн. Для енергетичного сектору — з його високою капіталомісткістю — це радше символічна сума. Десять мільйонів гривень можуть покрити ремонт трансформаторної будки, закупівлю облікових систем або відновлення невеликої покрівлі на інверторному контейнері, але точно не відновлення ПС 110/150 кВ чи заміну знищеного вітрового або сонячного обладнання. Таким чином, програма не здатна компенсувати реальні масштабні збитки, яких зазнали ОСП, ОСР та великі девелопери ВДЕ. Але для малого та середнього бізнесу, що має локальні об’єкти генерації або інженерні будівлі, механізм уже сьогодні може стати інструментом швидкого відшкодування частини втрат без судових процедур.
Важливо й те, що програма охоплює не лише традиційні активи бізнесу, а й енергетичну інфраструктуру — від будівель та споруд до внутрішніх мереж, обладнання, трансформаторів, кабельних ліній, систем електропостачання й обліку. Це дозволяє залучити до програми не лише класичний виробничий сектор, а й операторів локальних мереж, енергетичні кооперативи, приватні СЕС і ВЕС, а також підприємства, що мають критичні для роботи енергетичні об’єкти.
Другий механізм — компенсація страхових премій — має не менше значення для енергетики. В умовах, коли ризики повторних обстрілів є прогнозовано високими, можливість отримати часткове відшкодування страхової премії стимулює бізнес активно страхувати інфраструктуру від воєнних загроз. Однак і тут компенсація має верхню межу — до 1 млн грн на рік. Для великих енергетичних компаній це не зменшує суттєво фінансове навантаження, але для невеликих об’єктів ВДЕ або підприємств, що мають один-два енергетичних активи, механізм може бути відчутною підтримкою.
Участь у програмі
Участь у програмі є добровільною, але платною: бізнес сплачує внесок у розмірі 0,5% від суми ймовірного збитку (для механізму компенсації майна) або 5000 грн за кожну заяву (для компенсації страхових премій). Водночас компенсація надається виключно у межах прямого збитку, підтвердженого технічними документами, оглядовими актами та звітами про оцінку. Попри фінансову обмеженість, постанова №1541 є важливим сигналом і першим значущим кроком у формуванні державної політики відшкодування воєнних збитків в енергетиці. Вона створює основу для подальших, масштабніших механізмів компенсації, які мають бути орієнтовані на великі інфраструктурні втрати. Але вже сьогодні документ забезпечує базову підтримку малому та середньому бізнесу, зменшує їхній ризиковий тягар і дає можливість прискорити відновлення зруйнованих об’єктів без судових процедур і багаторічних позовів до Російської Федерації.
Це не рішення проблеми руйнувань енергетики — але це початок системної відповіді на виклики, з якими галузь зіткнулася внаслідок війни. І це інструмент, який допоможе зберегти роботу малих енергетичних виробників і підприємств, що мають критичні для своєї діяльності енергетичні об’єкти, доки країна працює над повноцінним міжнародним механізмом репарацій.
Партнерський матеріал