Андрій Загороднюк, генеральний директор Discovery Drilling Equipment

Андрій Загороднюк, генеральний директор Discovery Drilling Equipment

Discovery Drilling Equipment - єдиний виробник бурових в Україні

Генеральний директор єдиного в Україні виробника бурових установок ТОВ «Діскавері-бурове обладнання (Україна)» Андрій Загороднюк розповів про ситуацію на ринку, а також про те, що чекає українських виробників нафтогазового обладнання в майбутньому.

Discovery єдиний виробник бурових в Україні. Коли і у кого виникла ідея виробляти бурові установки? Чому саме на заводі в Стрию?

Ідея виникла в 2005 році. Нас було двоє, я і британець Марк Фленері, який раніше обіймав посаду віце-президента NOV (провідний світовий виробник бурового обладнання). Через Марка ми потрапили на міжнародний ринок. Це був у чистому вигляді startup. Спочатку ми купили завод, як об’єкт нерухомості. Сам завод працював з 1885 року і виробляв бурові установки. В той час це була Австро-Угорщина, у нас у архіві залишився каталог датований 1906 роком. З нього відомо, що завод постачав бурові установки за канадськими технологіями у Індонезію, Ефіопію, Іспанію і Персія. Тобто у Стрию був завод з міжнародними ринками збуту. Тобто ми купили завод з історією. Хоча в 1967 році завод переїхав на новий майданчик в тому самому Стрию. На початку 2000х це вже був застарілий пост-радянський завод, який виробляв неконкурентне за світовими стандартами обладнання.

З чого ви починали? Що змінилося з того часу?

Спочатку ми думали, що можна щось модернізувати на старому заводі, але в результаті нам майже нічого не підійшло. Світові стандарти на бурове обладнання кардинально відрізнялися від радянських. Це стосувалося і конструкторських розробок, і процесів та процедур та вимог до обладнання та персоналу. Тоді на заводі процвітали всі вади пост радянського депресивного виробництва – крадіжки, алкоголізм, нехтування технікою безпеки, низька якість та застарілі технології. Його продукція цікавила лише деяких українських замовників, майже не сприймалася замовниками з СНД та взагалі не сприймалася на решті світового ринку. З тією продукцією яку він виробляв не можна було нікуди виходити. В результаті ми змінили 90% персоналу і викинули майже все обладнання. Зачинили старі процедури та креслення у архіві. Фактично ми залишили тільки стіни. Все інше побудували з нуля. На щастя тоді після помаранчевої революції був підйом оптимізму щодо України і до нашого стартапу зайшов американський венчурний фонд. Коли ми прийшли на такий завод в 2005-му, і ще не мали ні інвестора, ні нової команди, ми сказали що через пару років він буде виробляти продукцію, яка буде постачатися в розвинені країни та на ній будуть бурити свердловини для світових компаній, таких як Shell та BP.

Спочатку з нас всі сміялися, і казали, що це утопія. Ніхто не вірив, що це взагалі можливо в Україні, а особливо на такому виробництві. Але вже через два роки ми вже постачали продукцію для компаній-підрядників BP і Chevron. Зокрема вже в 2007 році на наших станках бурили на об’єктах Chevron у Польщі, ця бурова була збудована за стандартами API. Ще через рік ми вже випускали станки що зараз бурять і на BP и на Shell і на інші найвибагливіші компанії. Все виявляється можливим якщо дуже захотіти. Тепер, коли до нас приїжджають іноземні інженери та інструктори вони попадають в ту лексику, термінологію, процеси і процедури які прийняті в зарубіжних країнах. Це все було привнесено західними спеціалістами. Наприклад, у 2008р на заводі одночасно працювало 45 іноземних спеціалістів. Систему якості нам налагоджував спеціаліст, який зокрема був членом правління API, але людина, яка реалізовувала цю систему була з України, з Києва. Все інше нам налагоджували іноземці, зокрема зварку, підготовку, розміщення виробництва, систему lean manufacturing яка була також впроваджена, закупівлі, систему складського обліку тощо. Наразі, на заводі працює лише один іноземець, а все інше роблять наші спеціалісти. Крім того, у нас є один інженер в Х’юстоні і один інженер в Великобританії. Вони працюють над інноваційним розвитком і зокрема з новими технологіями буріння.

Який обсяг інвестицій в завод за час існування, хто вкладав кошти?

Початкові інвестиції $15 млн вкладав венчурний фонд, безпосередньо в завод, в інжиніринг. Далі ми вже реінвестували.

Які основні роботи виконуються зараз на заводі?

На заводі виготовляються металоконструкції, точне механічне обладнання і всі інженерні роботи. А також остаточне збирання. Інжинірингова частина незабаром переїде до Львова, бо у Стрию вже не вистачає кадрів (їх давно не вистачає і вже не вистачає тих хто готовий зі Львова їздити до Стрия більше години кожний день на роботу). Це рішення визрівало давно. Взагалі головний актив, який ми змогли створити за час існування – це інжинірингова база, технологія та процеси, бо на самому заводі нема ніякого особливого унікального обладнання.

Також у нас було більше 10 проектів в яких ми збирали станки на території замовника. Ми зрозуміли, що є така вузька ніша, і за рахунок цього ми випереджували наших конкурентів. Тобто нема необхідності звозити все обладнання в Україну, а потім все разом везти замовнику на інший кінець світу. Можна везти одразу в країну замовника і там збирати бурову установку.

Зокрема, ми збирали установки в Польщі, Нігерії, Індонезії, Росії, Кувейті, Омані, Саудівській Аравії, Казахстані, Колумбії тощо. За рахунок цього ми економимо на логістиці. Наприклад, якщо доставляти бурову установку з України в США (чи навпаки), то це буде коштувати $1 млн.

Яка цінова політика компанії? Хто є Вашими конкурентами? Можна порівняти вартість бурових установок Discovery з іншими виробниками?

Нашими конкурентами є всі виробники бурових від малих до великих. Взагалі у світі існують три великі групи виробників. По-перше, європейсько-американські виробники, по-друге китайці, по-третє виробники колишнього радянського союзу, які працюють в основному на свій внутрішній ринок. Ми працюємо у європейсько-американському ринку і з ними конкуруємо. Але ми дешевші від них. Наприклад, зарубіжні виробники створюють стандарті станки, а у разі якщо вони виробляють індивідуальні речі custom built, то це вже дуже дорого. Ми створюємо custom built станки за конкурентними цінами.

Що стосується китайських виробників, вони виробляють дуже різну за якістю продукцію. Так, китайська бурова установка може бути вдвічі дешевша американського чи європейського аналога, однак вартість володіння (TCO – total cost of ownership) китайською буровою може бути з часом значно вищою. Американська бурова буде справно працювати багато років, натомість китайська зазвичай дешевша, нижчої якості, швидше виходить з ладу і дорожча в обслуговуванні. Можна провести аналогію з автомобілями.

Чи існують проблеми з державними органами?

Раніше, за часів Януковича, у нас були величезні проблеми з державою. Приходила податкова і накладала великі штрафи просто так. Хотіли щоб ми з ними домовлялися, платили хабарі, ми категорично були проти. Потім стався Майдан і у нас велика кількість людей туди поїхала. Зараз з нас зняли всі обвинувачення і нас ніхто не чіпає та навіть допомагають чим можуть.

Треба сказати, що існують і інші проблеми не з держорганами, а скоріше з відсутністю державної політики з підтримки виробництва. Розвиток виробництва пов’язаний з інвестиціями у технічне переозброєння. Це безперервний процес. Процес, який потребує постійних капіталовкладень. В Україні це все дуже важко як з питань фінансування так і з питань оподаткування капіталовкладень. Закордоном є потужні програми кредитування заміни засобів виробництва, оперативного лізингу. Наприклад, приходиш в Siemens або General Electric тобі пропонують варіанти фінансування, зокрема різні види лізингу. У нас всі операції йдуть за власний рахунок. І це фактично стримує всю промисловість в Україні.

Що сьогодні відбувається на ринку буріння і бурового обладнання у світі?

Для наземного буріння є один живий регіон – Близький Схід. Там працює всього пару десятків підрядників. Він розвивається і буде розвиватись. Крім того, є США за рахунок видобутку сланцевих вуглеводнів. Але вони наразі не купують нового бурового обладнання. Зараз йде період відновлення колишніх потужностей, що декілька років простоювали. Більшість невеликих компаній в США та Канаді, з якими ми починали у 2006р вже давно збанкротували. У Канаді також закрились чи змінили профіль роботи майже всі незалежні виробники бурового обладнання. Хтось зміг перепрофілюватись, але більшість закрилось. Фактично канадський ринок не стагнує, а просто вмер. Китайці проте досить активно працюють. Європа працює, і зокрема німецька компанія Bentec з якими ми маємо партнерські стосунки.

Як ви оцінюєте стан українського ринку бурових установок?

У нас є «Укргазвидобування» і всі інші. В «Укргазвидобування» відбувається різкий сплеск і це подія помітна навіть на загальносвітовому ринку. В минулому році «Укргазвидобування» була найбільшим покупцем бурового обладнання серед всіх компаній у світі – 20 бурових установок. Але як буде розвиватись ситуація далі я поки не знаю, тому що це залежить від майбутньої політики компанії на період після 2020р.

Якщо, казати про інші компанії України, то ринок буде існувати та розвиватись. На ринок будуть заходити б/у техніка і вона буде конкурувати з новою технікою. Розвиток ринку все одно прив’язаний до загальної ситуації в економіці та інвестиційній привабливості нафтогазового видобутку. Якщо в Україну будуть заходити маленькі видобувні компанії то сервісний ринок буде рости, якщо ні, то ні.

З України пішли після початку війни практично всі великі нафтогазові гравці. Початок війни – це був дуже зручний привід піти, хоча він співпав також із різким падінням цін на нафту. І наскільки я знаю, поки вони не збираються повертатися. З іншого боку, в Україні створені належні умови: тієї корупції в галузі яка була вже нема, знижені податки на видобуток і плюс в нас є ринок газу. Але все одно на заході нас сприймають як державу, яка є в зоні великого ризику. Преса в західній пресі про Україну здебільше негативна, постійно пишуть про повільних рух реформ та корупцію. Це дуже стримує інвесторів.

Як ви оцінуєте програму оновлення бурового обладнання в «Укргазвидобування»?

Програма дуже амбіційна і дуже добре, що вона є. Крім того, перехід України на світові технічні стандарти це дуже позитивно і в історичній перспективі це буде мати велике стратегічне значення.

В програмі «Укргазвидобування» ми також приймаємо участь. Ми робимо низку обладнання, яке буде встановлено на майбутніх установках «Укргазвидобування». Перші поставки бурових установок це вересень 2018р і потім кожні два-три місяці будуть наступні.

Як ви оцінюєте можливість глибокої модернізації установок «Уралмаш», яких в Україні дуже багато?

Модернізацію можна проводити, в міжнародній практиці таке теж існує. У деяких випадках модернізація це більш перспективний ринок ніж нове обладнання так як часто компанії впродовж років проводили часткову заміну обладнання.

За міжнародною неписаною практикою, нова установка вважається новою, якщо у неї новий «вишко-лебідковий» блок. Залежно від комплектації це становить 20-25% вартості. Дуже мало компаній можуть дозволити собі капітальні вкладення в купівлю нових верстатів, і все більше компаній йдуть по шляху їх модернізації і поступового заміщення обладнання в міру виходу його з ладу або моральної застарілості. І така тенденція буде ще довго. У деяких компаній багато верстатів виробництва 80-х років. Зокрема на Близькому Сході. Але якщо подивишся на них ближче, то видно, що з 80-х там тільки мачта та основа, а все інше поміняли. Потім змінюють мачту та основу (лебідку та кабіну бурильника) і вона стає різко новою. Адже верстат це не автомобіль, це як конструктор LEGO.

Але це все верстати, які робили по API стандарту. В радянських верстатах все набагато складніше. Там змінюють лебідку, всю циркуляційних систему і переводять на електропривід. Результативність установки зростає, але все одно вона не така, як у сучасної установки за стандартами API.

У ситуації, коли немає грошей (чи вони пішли на закупівлю техніки як в УГВ), модернізація може бути виходом, але тільки якщо є програма в кінці кінців «замінити все». Дана заміна може зайняти і 10 років в залежності від кількості установок. В «Укргазвидобування» залишилося багато старих установок. Потихеньку буде проходити модернізація старих верстатів, і рано чи пізно, вона зі старих верстатів отримає нові. Технічно це можливо.

Яка перспектива освоїти обладнання для розробки морських родовищ?

Ми брали участь у розробці морських проектів. Наприклад, виготовили одну установку для «Чорноморнафтогазу». Це проект 2013р. Невелика установка вантажопідйомністю близько 150 тон, яка могла і бурити, і робити КРС, причому її можна було знімати і переносити на землю для сухопутних операцій. Абсолютно унікальний та індивідуальний дизайн, повністю відповідний західним стандартам та сертифікований за API. Вона на превеликий жаль так і залишилася в Криму. Нам пропонували її обслуговувати, але ми звичайно відмовилися. Що з нею зараз відбувається ми не знаємо. Також ми робили проект в Індонезії. Там ми робили величезну вишку вантажопідйомністю 1000 тон на баржу для мілководного буріння і потім монтаж.

Умовно, морські бурові платформи складаються з двох великих частин. Перша це надбудова - бурова частина, яка складає десь 20% вартості плавучої бурової платформи. Друга частина – сама платформа, яка становить відповідно 80% вартості. Друга частина це вже не нафтогазове машинобудування, а суднобудування, що відбувається в основному на верфях в Сінгапурі, Кореї, Китаї, а також традиційно в Шотландії, Техасі, Луїзіаніі так далі.

Стосовно виробництва такого обладнання в Україні, то думаю робити звичайно можна, але питання чи є ринок і економічна доцільність. Створювати виробництво заради однієї такої платформи немає сенсу. А побудувати надбудову бурову, проблем немає взагалі. Незадіяних морських бурових платформ у світі величезна кількість, тому логічно їх купити, відновити і працювати. Робити з нуля скоріше за все немає сенсу.

Крім проекту Bentec для виробництва 5-ти бурових для «Укргазвидобування», що ще виготовляє Discovery сьогодні?

Незабаром в Україні з'явиться новий важкий верстат. Ми закінчуємо установку для «Укрбурсервісу» вантажопідйомності 450 тон. На даний момент вона чекає збірки. Заводські роботи завершені в кінці минулого року. Нещодавно завершили проект з модернізації бурових установок які ми виготовили в попередні роки і які зараз працюють в Кувейті. Ми виготовили надскладну систему переміщення, у вертикальному стані бурових 550 тон вантажопідйомністю: платформу з колесами для швидкого переміщення бурових. Виробників величезних, до 3,5 метри в діаметрі коліс ми знайшли в Україні, в Дніпрі. Замовники дуже задоволені нашою роботою, як і завжди.

Що на Ваш погляд необхідно змінювати, щоб машинобудування в Україні розвивалося?

Важливо відзначити, що Україні як державі необхідно терміново вживати заходів щодо підтримки машинобудування. Всі країни у світі підтримують своїх виробників, крім України. В деяких випадках навіть «занадто» підтримують. Ось, наприклад, китайці дуже часто демпінгують на ринку, бо держава їм компенсує багато речей, зокрема, вартість доставки.

В Україні часто складається парадоксальна ситуація. Наприклад, у нас по законодавству, якщо ви берете участь у тендері як українська компанія, то ви укладаєте контракти в гривні, і кредити в банку берете в гривні, а це інші валютні ризики і інша ставка, неприйнятна для нормальної машинобудівної продукції, де є велика частина комплектуючих в тому числі імпортних. Якщо ви іноземна компанія, то ви працюєте в валюті. Так само, при поставці українські компанії на внутрішній ринок постачають з врахуванням ПДВ, який вони мають самостійно фінансувати. Ось приклад фактичної незапланованої дискримінації вітчизняних компаній.

Підтримка експорту це окрема ситуація. В інших країнах, скажімо в США, Німеччині є експортні банки, які підтримують своїх виробників. Надають кредити для переоснащення виробництв новим автоматизованим обладнанням, кредити для виконання робіт, фінансування під акредитиви та банківські гарантії, також допомагають з наданням гарантій на участь в тендерах (bidbond) та виконання робіт по виграним тендерам (performancebond). Якщо в нашій країні в терміновому порядку не будуть зроблені відповідні заходи з підтримки українських машинобудівників, то ми будемо свідками зникнення цілої галузі, і це не тільки нафтогазове машинобудування. Ми також бачимо, що виробництво конкурентне на світових ринках легше розвивати за кордоном ніж у нас вдома. Нам, наприклад, набагато простіше було б займатися виробництвом на Близькому Сході де є постійний ринок в тому числі ринок дешевого капіталу.

Хоча в будь якому разі в Україні залишиться інжиніринг, який в свою чергу, на мою думку, може врятувати Україну, бо в нас дуже кваліфіковані інженери і це актив, який має величезний потенціал.

Ще є дуже вражаюча і водночас цікава тенденція - це активна роботизація виробництва. Повністю автоматизований апарат  для зварювання в Китаї коштує $20 тисяч. Ви завантажуєте креслення, і він зварює. Якість ідеальна і окупність всього пару років. Швидкість розвитку роботизації та автоматизації виробництва може бути настільки ж стрімка, як перехід на мобільні телефони зі стаціонарних. В результаті ми всі будемо свідками процесу решорінгу виробництва (reshoring – процес протилежний перенесенню виробництва до країн з дешевими трудовими ресурсами, offshoring). Наприклад машинобудівні заводи з Китаю будуть повертатися в США та Європи, з’являтися на Близьскому Сході, адже вони будуть економити на логістиці і вигравати за рахунок близькості до споживача.

Україні лише потрібно налагодити адекватну державну політику в цій сфері. В Україні чудові спеціалісти та місцезнаходження. Не треба ніяких незворотних субсидій, не треба локалізації та обмеження конкуренції, потрібна просто адекватна політика схожа на політики європейських країн яка б підтримувала капіталовкладення та експорт. Але наразі таких тенденцій немає. Якщо вони не виникнуть у найближчі пару років, ми можемо побачити незворотні процеси в цілому по галузі.  При цьому ми, як компанія, звикли виживати у будь-яких умовах і для себе нічого не просимо. Ми виживемо за будь-яких умов із будь-якою державною політикою. Проте не факт, що в такому випадку, через декілька років це вже буде українське машинобудування.