Після руйнівних ударів російської федерації по інфраструктурі український енергетичний сектор потребує нових рішень задля посилення безпеки енергопостачання та стабільної роботи усієї економіки. Мала газова генерація – одне із таких рішень, до яких активно долучається приватний бізнес.
В ExPro Electricity поспілкувались з засновником Caspit Group Євгенієм Воробйовим та директором компанії «Далорт» Володимиром Воробельом. Про те, чи йдуть банки на зустріч інвесторам у малу газову генерацію, чи є обладнання закордоном та за який час реально встановити станцію, читайте далі в інтерв’ю.
Засновник Caspit Group Євгеній Воробйов
На початку вересня компанія завезла до України когенераційну установку Jenbacher JMS 620 GS-N.LC потужністю 3,3 МВт, яку вже незабаром планують встановити у Броварах. Але, як вказують інвестори, труднощі виникають на кожному етапі, від закупівлі до підключення.
Наскільки важко зараз знайти обладнання для малої газової генерації?
Обладнання знайти дуже просто. Звертаєтесь до виробників, вони виготовляють обладнання, дають хорошу ціну, ви платите аванс та приходите через рік-півтора.
Це проста схема, якщо ми необмежені у часі. Є можливість розроблення концепції, проєктних рішень, отримання дозвільної документації. Після цього ви звертаєтесь до виробника, який виготовить все під ваші потреби і ви отримаєте робочу установку. Таким шляхом йти було доцільно і, мабуть, правильніше та простіше. Але тут мова про один або навіть два роки. Рік ми готуємо концепцію, площадку, документацію тощо. Другий рік - замовляємо, оплачуємо.
В нашому випадку ми розуміємо, що це потрібно як і нам, так і загалом країні, в найбільш стислі терміни.
І якщо є якісь установки в наявності у виробників з виготовленням в цьому році - ми їх всі розглядаємо та контрактуємо. От зараз ми знайшли в ближньому зарубіжжі установку в наявності і одразу ж її законтрактували. От з першого нашого контакту щодо неї та вже моменту, як її привезли, пройшло близько трьох тижнів. Далі ми повинні шукати подібні історії.
Директор компанії «Далорт» Володимир Воробель
Ви ці установки привозите під когось чи як власний проєкт?
Це наша власність, і це наш такий бізнес кейс. Ми беремо в оренду ділянку, встановлюємо на цій ділянці когенераційну установку. Далі електричну енергію продаємо на ринку, а теплову – комунальному підприємству, що розташоване поряд.
Це виключно бізнесова інвестиційна історія. Ми беремо на себе всі ризики. Ну і, звісно ж, в даному випадку, умовно з боку чиновників, з боку держави, ми отримуємо спрощені умови реалізації: можна завезти обладнання без митних платежів та ПДВ за прискореною процедурою. Це дійсно так. Без них ми просто б цей проєкт в такому форматі не вели. Ми б йшли по довгому шляху, на 2 роки. Держава це теж розуміє, тому і спростила умови. Чи спростило нам це реалізацію проєкту? Ні, ускладнило, але зробило його реальним.
З точки зору технічної, інженерної реалізації – все складніше. Умовно будувати в полі, не маючи повноцінного проєкту, кошторисів, досить складно. У нас це будуть нові приєднання до газової мережі, до електричної мережі. Це потребує певного часу.
А яка ситуація з виведенням валюти закордон для оплати обладнання?
Коли ми купуємо валюту, банки проводять перевірку контракту (фінансовий моніторинг) і вказують, що «ось ви дорого купуєте установку», адже умовно на ринку ціна близько 600-650 тисяч євро за 1 МВт, «а ви її купуєте необґрунтовано дорожче».
І банкам складно пояснити, що ми готові купити за 600 тисяч, але покажіть де ми можемо знайти таку пропозицію з наявністю на складі. Така ціна дійсно може бути, але це по передоплаті на заводі, та з терміном виробництва від півроку до двох років.
Навіть якщо ви потрапляєте напряму до виробника, і в них є готове обладнання, то ціна під замовлення та ціна по наявності відрізняються.
Було питання по валютних платежах. На жаль, банки мають навіть різну швидкість роботи, перевірки. Наприклад, Укргазбанк не поспішає: ми їм дали документи на оплату за обладнання, вони нам цілий тиждень «морочили голову», і так і не випустили гроші. А Сенс банк розглядав подібний контракт добу.
На мою думку, на сьогодні банки, митниця, обленерго, облгази працюють на 60% від своєї можливості. Вони можуть проводити перевірку швидше. Швидше, якісніше, прозоріше. Не задавати мільйон повторних питань, а, розуміючи, що завтра не буде електричної енергії, швидше робити свою роботу та приймати відповідні рішення.
Чи вдалось вам отримати фінансування від банків?
Банкам дозволили видавати кредити на пільгових умовах за підтримки європейських фондів та за програмою 5-7-9. Але далі виникає такий нюанс, коли банк швидше і простіше узгоджує кредит для проєктів сонячних електростанцій з лімітами до 5 млн.грн. Так, звичайно, кіловат є кіловат. Так відбувається, тому що банки вже знайомі з такими проєктами, вони для них зрозумілі. Стосовно ж маневрової газової генерації, що працює на піках, то такі проєкти поки лишаються мало вивченими банками, а тому недофінансованими чи такими, що повільно аналізуються.
Який відсоток зараз можуть закрити банки?
Спочатку у Президента вони казали, що можуть забезпечити фінансування на рівні до 90% від вартості проєкту. А зараз ми спілкуємось з банками, то і 70% участі банку виглядає як неймовірний успіх проти власної участі заявника у 30%. Додатково крім обладнання, що купується, вони хочуть ще і іншу заставу. Або взагалі вимога може бути додатково провести оцінку незалежного оцінщика нової установки…а це все час та додаткові витрати по проекту, які зменшують участь (відсоток) банку.
А якщо це, умовно, нова компанія?
Якщо нова компанія, то їй отримати схвалення по запиту на кредит майже неможливо. Бо виникає когнітивний дисонанс коли декларується «Кредитуємо стартапи!», а вимагається від заявника «...довести наявний профільний досвід».
Те, що банки заявляють на президентських нарадах і те, що в реальності відбувається – це взагалі два різних процеси. Сьогодні ми спілкуємось з Укргазбанком, Сенс, Ощадбанком, OTP, Укрексімбанком. Державні банки за виключенням «новоприбулого» Сенс банку дуже повільні та забюрократизовані. Наприклад, навіть маючи поточну кредитну історію в Укргазбанку пов’язаної компанії, отримати швидко рішення по запиту на фінансування когенераційних установок для іншої компанії групи майже нереально. А в Сенс банку рішення вже майже «на виході». Також OTP не пасе задніх.
Щойно розмитнена установка Jenbacher JMS 620 GS-N.LC
Це саме під ваші проєкти по генерації, так?
Так, під наш бізнес кейс, про який я вже згадував. Ми навіть запропонували банкам розглядати спрощений сценарій: коли ми спочатку витрачаємо власні кошти, завозимо установку, а далі передаємо її в заставу у забезпечення за кредитною лінією. Відповідно, банки видаватимуть кошти вже під наявне обладнання. Тобто ми братимемо ризики по угоді з поставки обладнання по суті на себе в повному обсязі, не зважаючи на те, що банками декларується участь для заявника у проєкті в розмірі 30% та їх готовність фінансувати придбання обладнання на етапі його контрактування або виготовлення.
І ще момент: частіше банки дають гроші саме на обладнання, а не на вартість всього проєкту.
Наприклад, ми завозимо цю установку з перерахунку на вартість 1 МВт приблизно за 800 тисяч євро. А весь проєкт з підключенням та запуском – понад мільйон.
І який відсоток річних дають банки?
13,5 % + додаткова комісія. Сумарно, може вийти 14,5-15%.
Якщо держава не включиться, і банки не стануть більш гнучкими, то у нас буде 2-3 установки, і ми просто зупинимось, адже проєкти з більшою кількістю установок неможливо запускати без пільгових ставок та поділу ризиків з банками, як співінвесторами.
Чи є у вас контакт з Міністерством енергетики, з іншими державними органами щодо розвитку малої газової генерації?
Ми маємо тільки підтримку на рівні місцевої влади. Більше нам ніхто не допомагає.
Яка ситуація з приєднанням до облгазу та обленерго? Бюрократія?
Ні, бюрократія якраз зменшилась, бо держава спростила пакет документів, термін видачі технічних умов і так далі. Але все одно треба прокладати мережі. Якби оператори працювали цілодобово, як це мало б бути, можливо б це за місяць і можна було б зробити. Оскільки оператори працюють в звичайному режимі, то на це у нас піде десь 2 місяці. Обленерго і облгаз кажуть нам, що будуть сприяти в усьому, але все ж реалізовуйте власними силами, із залученням підрядників, тому що вони не можуть гарантувати найшвидший термін реалізації. І в цьому є правда. У операторів є процедура, тендери, реалізація запроектованого займає час.
Ми ж зацікавлені запуститись швидше. Просто тоді потрібно заплатити дорожче підрядникам, вони це виконають подібні замовлення у прискорені терміни. А нам в будь-якому випадку платити, чи підряднику чи обленерго. З підрядником буде дорожче, але швидше.
Яка вартість підключення зараз вийде?
Поки ми оцінюємо ще, та орієнтовно – до 100 тисяч доларів еквівалент приєднання до газової труби, 150 тисяч – приєднання до електромереж, на 1 МВт. Тут нюанс, що ми не знаємо фінальної вартості, тому що для її оцінки потрібно розробити проєкт, врахувати кошторис, затвердити, підписати договір. Ми ж це все будемо робити паралельно, і ось тут також інвестор бере на себе ризики, що він не знає фінальну вартість реалізації проєкту.
Якою вийде окупність?
Є ряд факторів, які нам знову ж поки невідомі. Капітальні витрати по проєкту – це одна складова. Наступна ж вагома складова – це сервісне обслуговування і операційні затрати на підтримку роботи. Станом на сьогодні маємо рамкові параметри та регламент щодо витрат на сервіс, але час покаже.
За нашими розрахунками повернути кредит (70% від вартості проєкту) можна за десь п’ять з половиною років. Це на умовах, що ми тепло продаємо комунальному підприємству та на даних прогнозу по вартості ціни на газ.
Ще значна проблема, що ми можемо за власні кошти зробити одну-дві установки, але якщо банки не включаться та не почнуть швидко реагувати на запити та включатися в аналіз, змінювати бюрократичні підходи до забезпечення, я не бачу взагалі перспектив «нового гігавату». Я не думаю, що в Україні бізнес сьогодні готовий самостійно брати на себе всі ризики по проєкту і фінансувати все за свої гроші.
Яка вартість за мегават приблизно виходить?
Близько одного мільйона євро. З урахуванням підключення, робіт. До речі самі роботи по встановленню – це досить дорого. Ми рахували одну вартість, а вийшло в півтора-два рази більше.
У цій історії є певний позитив, але є й певний негатив. Позитив в тому, що дійсно якісь спрошення для реалізації проектів маневрової генерації відбуваються. Було б несправедливо не визнавати.
З іншого боку, ми розуміємо, що дефіцит електроенергії в країні з нами навіть, якщо сьогодні закінчиться війна, він буде з нами ще роки три. Приведення енергосистеми до нормального стану займе значний обсяг часу. Відновлення триватиме десятками років.
Щойно розмитнена установка Jenbacher JMS 620 GS-N.LC
Яким чином ви будете здійснювати продаж електроенергії, через трейдера?
Ми ще до цього етапу не дійшли. Попередньо ми розуміємо, що це можуть бути або двосторонні договори з місцевими виробництвами, або через вільний ринок. Усі сегменти, які нам будуть доступні.
Працювати з трейдерами мабуть простіше, але тут є нюанс. З точки зору трейдера, він зацікавлений в тому, щоб працювати з нами більше, ніж ми з ним, скажімо так. Нам продавати електроенергію без різниці кому. Трейдер, коли він розуміє, що він на певні години гарантовано може включити установку, йому простіше вести свою діяльність.
Також під питанням режим роботи в умовах відключень мережі. Технічно це вирішується, а от бюрократично не врегульоване. Хто та за якою процедурою купуватиме електричну енергію в таких випадках незрозуміло.
Ви розглядаєте роботу базовим навантаженням? Чи на піках?
Враховуючи, що це все ж маневрова генерація, то розглядаємо роботу у пікові години. Ми будемо оцінювати ціну та загалом ситуацію на ринку.
Поки що, по моделі те, що ми дивилися, якщо нам вдасться продавати тепло, то в осінньо-зимовий період це буде ближче до базового навантаження. Тобто ми швидше будемо працювати 24 на 7, можливо по 20 годин з урахуванням технічного обслуговування. Тому що взимку ціна на ринках вища, та є можливість видавати тепло.
Яка ситуація з доставкою та пошукам підрядників для встановлення?
Пошук підрядників – це теж проблемно, тому що ті, які мають досвід, вони вже співпрацюють з тими, хто йде по державних чи грантових програмах для власного споживання.
Окремо знаходити, хто продасть, окремо хто змонтує – дещо проблемно. Не скажу, що їх взагалі немає, ми опрацьовуємо варіанти.
Ми купили установки Jenbacher австрійського виробництва, галузевий стандарт газової генерації. Представник в Україні завантажений. Тобто він не може виконати будівельно-монтажні роботи. Та ми зараз спілкуємось з ним, пропрацюємо, щоб нам виконали шеф-монтаж, щоб був представник від виробника, аби зберегти гарантію на обладнання, сервіс.
Чи є проблема з доставкою з-закордону?
Ні, ми не стикнулись. Ми доволі швидко пройшли.
А з виділенням землі?
Місцеві громади, навпаки, дуже сильно сприяють цьому процесу. Тому що для них це питання виживання.
От наприклад, Коцюбинське. В них дві чи три котельня на все містечко. Якщо там запустити когенерацію, як ми плануємо, то це буде для міста значна енергетична незалежність. Також, плануємо ще в Броварах такі обʼєкти, приблизно на 32 МВт.
На якій стадії зараз ці обʼєкти?
Одна установка вже приїхала, чекаємо на інші. А так шукаємо обладнання, фінансування. Якщо банки так довго будуть приймати рішення, так працювати з документами, як зараз то відбувається, то результату точно не буде.
Цей проєкт ви ж розглядаєте як перспективу заробітку коштів на ринку?
Перспектива, але з певним негативним фоном. Тому що руйнування енергосистеми і створили цю перспективу.
Теоретично бізнес-модель може існувати?
Скажу через три роки. Поки ми беремо на себе багато ризиків, які важко оцінити.
Але ми бачимо можливість.
Яка сумарна потужність ваших проєктів малої газової генерації? Яка географія?
Бровари, Буча, Ірпінь. Загалом Київська область. Потужність – 50 МВт. Ми ще достеменно вивчаємо можливості. Наприклад, от один проєкт ми розглядали, думали на 1 МВт. І вже згодом пропрацювали по підключенням, утилізації тепла тощо і розуміємо, що можна буде ставити 2,5 МВт.
Далі, якщо вдасться знаходити фінансування, то будемо розглядати можливості і в інших регіонах.
Яка собівартість генерації?
Аналіз на фактичних середніх цінах попередніх 12 місяців (13 тис. грн за куб м газу в середньому) виходить 4 гривні за кВт*год. Далі, якщо ми знаходимо можливість продавати тепло, яке там коштує, припустимо, 1,5-2 гривні, то це значно покращує модель. Це вже половину собівартості генерації покриває. І при собівартості роботи 2,5 гривні, грубо в 2 гривні, вже можливо і доцільно працювати на базовому рівні.
Чи не буде проблем з пошуком тим, хто робить сервісне обслуговування?
В нашому випадку є кілька заводів-виробників. Більшість з них має сервіси в Україні чи сервісних представників. Така можливість є і вони готові йти на зустріч.
За який проміжок часу реально виконати проєкт, від самого початку до кінця?
Якщо в максимально вузьких термінах та за єдиний пріоритет вважати терміни реалізації, то це півроку для виготовлення проектної документації.
Тобто, півроку з урахуванням того, що з готовністю витратити більше грошей?
Так, з готовністю витратити більше грошей за швидкість. Далі можуть називатися різні терміни.
Якщо, наприклад, якийсь завод хоче поставити собі установки для власної енергонезалежності, тут терміни можуть бути коротші, якщо в них є готові приміщення, є підключення до газу, електроенергії.
Спілкувалась Дар’я Орлова
Дар'я Орлова