Олексій Фелів: «Альтернативна енергетика відкрила міжнародним інвесторам дорогу в Україну»

Олексій Фелів: «Альтернативна енергетика відкрила міжнародним інвесторам дорогу в Україну»

Впродовж останніх років в Україні спостерігається потужний розвиток проектів «зеленої» генерації. Технічні роботи – це лише один бік будівництва вітрової чи сонячної електростанції. Інший, не менш складний – це юридичний супровід проектів.

Про особливості роботи юридичного радника у сфері відновлюваних джерел енергії (ВДЕ), поточні тенденції в альтернативній енергетиці, перехід від «зеленого» тарифу до системи аукціонів, залучення іноземного фінансового ресурсу під ринкові процентні ставки, перспективи розвитку офшорної вітроенергетики та «зелені» облігації, в інтерв’ю для ExPro розповів керуючий партнер юридичної фірми INTEGRITES Олексій Фелів.

Олексію, відновлювана енергетика – це один із фокусів INTEGRITES?

Так, INTEGRITES – це одна з небагатьох юрфірм в Україні з більш як 10-річним досвідом у галузі. Особисто я спеціалізуюся на відновлюваній енергетиці з 2009 року, коли «зелений» тариф в Україні закріпили законодавчо. Наша команда пропонує клієнтам повний супровід проектів, від старту, залучення фінансування, будівництва і аж до отримання «зеленого» тарифу.

Українська чи іноземна компанія, яка має капітал або доступ до нього, звертається до вас, і ви їй можете розповісти про сонячну, вітрову, біоенергетику…

Саме так, ми починаємо з нуля – створюємо проектну компанію, допомагаємо з оформленням землі та підключенням до мереж, дозвільними процедурами. Один із ключових компонентів нашої роботи – це залучення і структурування фінансування.

Ви маєте на увазі отримання кредитів?

Так, це отримання кредитів у банках та під страхування експортних агентств. Також йдеться про інші способи залучення фінансування, в тому числі, так звані green bonds («зелені» облігації – ред.). Далі починається, власне, імплементація проекту, юридичний супровід до та під час будівництва, введення в експлуатацію та отримання «зеленого» тарифу.

Наскільки привабливою є українська альтернативна енергетика у порівнянні з країнами-сусідками?

На пострадянському просторі Україна – однозначний лідер. Ми стали однією з перших країн регіону, де був прийнятий закон про «зелену» енергетику. Подібне законодавство є лише у Грузії, але між грузинським та українським сектором ВДЕ є різниця. У порівнянні з Україною в Грузії більше розвинута гідроенергетика, в нас – вітрова та сонячна, та є колосальний потенціал для біогазу та біомаси.

Сьогоднішній бум в розвитку ВДЕ пов’язаний зі скасуванням бар’єрів, які заважали розвитку сектору. У 2009 році в Україні запровадили «зелений» тариф, і після приходу до влади Партії регіонів цей ринок був монополізований. Відповідно, іноземні гравці з нього вийшли. Крім того, тоді діяла вимога використовувати товари українського виробництва для електростанцій зеленої генерації, так звана «місцева складова». Це при тому, що в Україні майже не виробляли обладнання для сектору ВДЕ. Лише в 2015 році, коли «місцеву складову» скасували, галузь знову почала потрохи відроджуватися.

Закон «Про ринок електроенергії», який парламент прийняв у 2017 році, набрав чинності в липні 2019-го. Для інвесторів ця зміна стала ключовою: закон став першим кроком до відновлення їхньої довіри і запровадження відкритого ринку.

З юридичної точки зору, в Україні зараз діє один з найбільш збалансованих законів про «зелений» тариф у регіоні. Він увібрав у себе найкращий досвід інших країн. Крім того, Україна була дуже послідовною у відношенні до «зеленої» енергетики. В 2014 році, коли країна була на межі дефолту, а на ринку електроенергетики був введений надзвичайний стан, держава все одно виконувала зобов’язання за «зеленим» тарифом. Послідовний підхід надав нам можливість переконати банки вкладати гроші в українські проекти. Це дуже важливо, особливо у порівнянні з іншими країнами, де через непослідовну політику з боку держави багато банків втратили свої інвестиції. Деякі країни, як наприклад, Іспанія, взагалі опинилися в інвестиційних арбітражах, тому що інвестори стали вимагати компенсації понесених збитків.

Чи є природнім, еволюційним кроком перехід від «зеленого» тарифу до аукціонної системи?

Звичайно. Як не дивно, не уряд, а міжнародні фінансові організації – EBRD та IFC ініціювали перехід до аукціонів. Вони розуміли, що ми повинні перейти на ринкові умови, тому що поступово досягаємо критичної маси і вже скоро не зможемо працювати за високим «зеленим» тарифом. Важливо, що перехід до аукціонів відбувся приблизно одночасно із запуском ринку електроенергії. Без нього говорити про аукціони не було б сенсу. Зараз потрібно поступово виходити на ринкові відносини. Ціни на електроенергію з ВДЕ, які встановлять на аукціонах, повинні корелювати з тими ринковими цінами, які формуються на загальному ринку електроенергії.

Крім того, необхідно поступово перейти від державних РРА (договорів купівлі-продажу електроенергії) до corporate PPA. Це договори, за якими виробник електроенергії з ВДЕ укладає прямі договори або з постачальником, або з кінцевим споживачем, наприклад, на 10 років. Є приклад Польщі, де був «зелений» тариф, потім аукціони, і зараз ціна на аукціонах переважно відповідає тій, за якою укладаються прямі корпоративні договори між двома приватними компаніями. Це свідчить про те, що аукціонна ціна вийшла на ринковий рівень. Це те, що потрібно Україні.

Скільки часу пішло в Польщі на таку еволюцію?

Буквально три роки. В нас такий сценарій теж можливий, лише потрібно створити інструменти для залучення фінансування. Є міжнародні фінансові організації, які дають гроші, IFCs або DFCs (international financial companies та development financial companies – ред.) надають пільгове фінансування. Водночас міжнародні банки в Україні не кредитують проекти ВДЕ на комерційних умовах.

Відсутність фінансування – це основна проблема. Візьмемо, наприклад, вітрову енергетику: у нас сьогодні ставка «зеленого» тарифу – це 10 євроцентів, з наступного року буде 9 євроцентів, а в Польщі – це вже 5,5 євроцентів. Для того, щоб компанія могла запропонувати ціну 5,5 євроцентів в Україні, вона повинна мати фінансування з відповідною вартістю. Та на разі в Україні це неможливо. Поки гривневі та валютні ресурси в Україні залишатимуться дорогими, звичайно, ринок буде неспроможний сформувати нижчу ціну електроенергії із проектів ВДЕ.

Як можна розблокувати ситуацію з фінансуванням проектів ВДЕ?

Ключова перепона – неможливість залучити проектне фінансування в силу вимог НБУ. Коли ви хочете залучити гроші під проект, за вимогами Нацбанку ви маєте щось покласти в забезпечення кредиту для формування резервів банком-кредитором. Вам потрібно гарантувати власну платоспроможність, аби банк міг сформувати резерви під ваш кредит. Зробити це, розраховуючи на майбутні прибутки від проекту, банк не може.

Забезпечення резервів кредитування за рахунок самого майбутнього проекту і його прибутків – це і є проектне фінансування, яке в чистому вигляді в Україні відсутнє. Скасування цього бар’єру дозволило би багатьом гравцям залучити кошти і розвивати проекти.

Ще одна проблема – це вартість ресурсу, процентні ставки під кредити. Втім, НБУ послідовно знижує облікову ставку, і це матиме вплив на вартість кредитування.

В яких ще країнах, окрім Польщі, функціонують corporate PPA з виробниками з ВДЕ?

Це практично всі країни Західної Європи. Багато розвинених країн провели реформу ринку, і тамтешні споживачі отримали право укладати прямі договори купівлі-продажу.

Які, на вашу думку, мають бути умови майбутніх аукціонів для альтернативної генерації?

На мою думку, рамкові умови аукціонів досить чітко прописані в законі. Тому підзаконні акти, які буде приймати уряд, навряд чи зможуть змінити підхід до їх організації в глобальному сенсі. Деякі галузеві експерти і юристи активно обговорюють характер квот – національними вони мають бути чи регіональними. Так от закон чітко визначає і цей аспект – звичайно, національними.

Коли на вашу думку має відбутися пілотний аукціон?

Що раніше, то краще. Однак найбільше значення мають не терміни, а обсяги електроенергії, які будуть виставлятися на аукціон. Міненерговугілля заявило про близько 700 МВт на наступний рік. Якщо це дійсно буде так, то аукціони можуть себе не виправдати.

Що таке аукціони? Це коли заходять великі системні гравці, які мають дешеве, в тч корпоративне, фінансування, наприклад, під 2%, і тоді вони мають можливість знижуватися по ціні. Для того, щоб такі гравці прийшли і почали конкурувати за ціною, потрібно, щоб вони мали обсяг проекту орієнтовно від €200 млн. Це 150-180 МВт на один проект.

А тепер візьмімо 700 МВт, з яких за законом не менше 15% має бути сонце, не менше 15% - вітер, не менше 15% - всі інші види генерації. Нехай, скажімо, вітру буде 30%, це 233 МВт. Згідно закону, на одного гравця не може припадати більше 25%. Це означає, що один гравець зможе взяти 25% від 233 МВт або лише 60-70 МВт на одну компанію. На такий обсяг жоден великий гравець не зайде. Ось де є проблема.

Якщо залишити квоти без змін, то ціна кіловату на аукціонах ризикує опинитися близькою до «зеленого» тарифу. Він, нагадаю, є одним із найвищих в Європі. А це вже зовсім не той ефект, якого чекають від їх запровадження.

Розмір квот пов'язаний із системними обмеженнями і тими небалансами, які створює альтернативна енергетика?

Абсолютно правильно. Тендери для альтернативної генерації мають йти в унісон з аукціонами на нову генерацію або системи акумуляції електроенергії. Тоді в перший рік на аукціони треба пропонувати пілотні обсяги, а вже в наступні роки варто їх переглядати, інакше аукціонна система може себе не виправдати.

На щастя, є перехідні положення, де за «зеленим» тарифом проекти сонячної генерації можуть розвиватися ще два роки, вітрової та інших видів альтернативної генерації – ще три роки. Тому перехід до аукціонів буде плавним.

На відміну від вітрової та сонячної енергетики, біоенергетика демонструє нижчі темпи зростання. При цьому в Україні хороші вихідні умови для її розвитку.

Біоенергетика – це галузь, яка залежить від постачання сировини. В цьому плані вона більш схожа на традиційну. Проекти з біоенергетики більш локальні, менші за потужністю. Якщо в сонячній генерації є проекти потужністю по 100 МВт, у вітровій – по 500 МВт, то в біоенергетиці це 3-5 МВт.

Але в них немає обмежень з точки зору балансування.

Немає, однак великих гравців цікавить велика риба. Біоенергетику в Україні, як це було, наприклад, в Данії, має розвивати середній клас, малий і середній бізнес, який має сировину для електрогенерації. Оскільки в Україні середній клас продовжує формуватися, то і таких проектів небагато.

Ви згадали про Данію, в цій країні також дуже розвинута офшорна вітроенергетика. Чи є потенціал offshore wind farms в Україні?

Є потенціал, проте навряд чи є потреба. Офшор – це дорого і складно. В нас доступні величезні площі на узбережжі Чорного та Азовського морів. На оншорі виходить майже той самий вітер, тому що ви ставите станцію прямо на межі суші і моря, але вартість будівництва буде в рази нижчою. Умови для будівництва на узбережжі кращі, оскільки на аукціоні компанії зможуть запропонувати набагато нижчу ціну, ніж у випадку офшорних проектів.

Наприклад, в Англії є офшорна вітроенергетика, оскільки вони не хочуть, щоб ВЕС псували вид узбережжя. У нас це питання стоїть не так гостро, оскільки станції розміщуються не в курортних локаціях, а у віддалених і не так густо заселених територіях. У нас багато місця від Бессарабії до Запорізької області, плюс є величезні агроплощі, де можна також зручно розташувати ВЕС.

На мою думку, стратегічно Україні варто сконцентруватися на вітрі, а не на сонці. Бум сонячної генерації відбувається через привабливий тариф на СЕС – 15 євроцентів за 1 кВт-год. В нас будують СЕС і в Київській, і в Чернігівській областях. Там не найвища інсоляція, але проекти себе виправдовують через високий тариф.

При цьому вітер дешевший, цього року це 10 євроцентів, наступного – 9 євроцентів. Наша промисловість платить за електроенергію ринкову ціну – близько 7 євроцентів. Відчуваєте різницю між 9 та 7 євроцентів, між ринком та вітром? Вона незначна. До того ж, вітер – значно передбачуваніше джерело енергії, яке створює менше навантаження на баланс енергосистеми. Сонячна генерація має сезонний характер, з вітром все рівніше та прогнозованіше.

Зараз розробляється законопроект про «зелені» облігації. Які можна дати рекомендації, щоб цей інструмент запрацював в Україні?

Це залежить від того, наскільки ми хочемо підтримувати «зелену» енергетику. Якщо ми хочемо підтримувати, було б добре мати цей інструмент.

В чому полягає перевага «зелених» облігацій?

Ми розглядаємо випущені за кордоном «зелені» облігації під українські «зелені» проекти. Наприклад, є фонди, які згідно своїх статутних документів можуть інвестувати лише у відновлювану енергетику, вони будуть підписниками таких облігацій.

Ці облігації мають нижчий відсоток?

Ні, відсоток визначає ринок, і «зелені облігації» не є дешевим ресурсом. Відсоток по тих облігаціях, у випуску яких ми брали участь, становив близько 10% у валюті під проектне фінансування.

В чому тоді полягає їх привабливість?

Випускаючи «зелені» облігації, ви одразу таргетуєте тих, хто розуміє, що таке «зелена» енергетика і як вона працює. На міжнародному ринку випуск бондів – це більше визначення напрямку для інвестицій та концентрація гравців навколо нього. З боку самих гравців це так званий commitment до сектору, адже облігації не передбачають якихось пільг. Так це працює на міжнародному рівні.

Держенергоефективності обговорює законопроект про «зелені» облігації, вони хочуть, щоб були українські «зелені» бонди. Що треба зробити, щоб вони запрацювали в умовах України?

Ми повинні передбачити певні пільги, щоб покупці пішли і почали купувати ці папери. Пільги можуть бути різні, можна почати з податкових. Якщо преференцій не передбачити, закон не потрібен, можна випускати звичайні облігації.

Яка роль іноземних комерційних банків та фондів у проектах ВДЕ, яким надавала супровід INTEGRITES?

Найбільший наш проект – Сиваська ВЕС потужністю 250 МВт в Херсонській області. В рамках цього проекту для норвезької NBT ми привели на внутрішній ринок великі міжнародні компанії. Французька Total Eren, китайська Power China, німецька Nordex – всі вони вперше зайшли в Україну. В проекті взяв участь синдикат банків і фондів (найбільший інвестор в українську економіку EBRD, французький девелоперський банк Proparco, Nordic Environment Finance Corporation, Finnfund, IFU, Black Sea Trade and Development Bank). Сиваш став тригером для інвесторів – він відкрив їм Україну як країну, в яку варто інвестувати.

ВЕС компанії Eurocape потужністю 100 МВт з 500 МВт запланованих – це другий за розміром наш проект, в який зайшов OPIC (Overseas Private Investment Corporation – державне агентство США, яке супроводжує та захищає американські інвестиції в іноземних юрисдикціях – ред.). Прихід в Україну американського державного фонду згенерував інтерес багатьох міжнародних компаній. Крім OPIC, участь у проекті взяли VLC Renewables (спільне підприємство нафтогазового гіганта Vitol і компанії Low Carbon – ред.) та GE Renewable Energy, яка забезпечить проект вітровими турбінами. Крім того, з проектом Eurocape в Україну зайшов GE Capital (фінансовий підрозділ американської корпорації General Electric – ред.).

У топ-3 клієнтів INTEGRITES у сонячній генерації знаходиться і норвезька Scatec Solar. Загальний обсяг інвестицій в п’ять об’єктів Scatec – понад € 200 млн. У 2019 році ми допомогли закрити фінансування для чотирьох з них на суму понад € 135 млн.

Тож завдяки нашим ключовим проектам в Україну зайшли понад десяток великих міжнародних гравців з банківсько-інвестиційного та енергетичного секторів. Це тішить, адже альтернативна енергетика відкрила їм дорогу, далі вони розглядатимуть і інші сектори.

Дмитро Сидоров