Чому не йдуть інвестиції в нафтогазову сферу України?

Чому не йдуть інвестиції в нафтогазову сферу України?

В умовах значного падіння видобутку газу в Україні, успішне проведення Урядом минулого року 9 відкритих інвестиційних конкурсів на укладення угод про розподіл продукції (УРП) розглядалося як один з головних чинників збільшення його видобутку. Також ці конкурси мали показати інвестиційну привабливість України, зокрема газовидобувної галузі. Важливо, що право видобувати газ і нафту вибороли міжнародні компанії – Vermillion (Канада) та Aspect Energy (США), а також провідні українські приватні компанії – ДТЕК, Гео-Альянс, «Укрнафтобуріння», «Західнадрасервіс», а також державна «Укргазовидобування».

Проте виявилося, що перемога в конкурсі, яка була оголошена ще в липні 2019р, ще не означає можливість розпочати бізнес. Справжнім випробуванням для інвесторів виявився процес погодження проектів УРП з державними установами. Виходячи із оголошених Президентом Володимиром Зеленським та тодішнім прем’єр-міністром Олексієм Гончаруком планів укласти УРП до грудня 2019р, інвестори оперативно підготували та внесли до Мінекоенерго проекти угод, які базувалися на раніше укладеними в Україні УРП за участі міжнародних інвесторів -Shell (Нідерланди), Chevron (США), Eni (Італія).

Проте на міністерському рівні виникли системні проблеми із виконанням доручень керівників держави. Тодішньому міністру енергетики Олексію Оржелю знадобилося більше 3 місяців на формування персонального складу Міжвідомчої комісії (МК), яка згідно положенням Закону «Про угоди про розподіл продукції» має узгодити із інвесторами проекти УРП. Фахівці на виконавському рівні, які мали досвід опрацювання УРП, були або звільнені із Мінекоенерго, або переведені в інші підрозділи. Міжвідомча комісія мала згідно із законодавством та усталеною практикою організувати підготовку міністерствами зауважень та пропозицій до поданих інвесторами проектів УРП, провести із ними переговори щодо погодження проектів УРП та подати їх для схвалення Урядом.

Проте МК вирішила піти іншим шляхом: без консультацій із інвесторами підготувати міністерську версію проектів УРП та надіслати інвесторам для письмових коментарів. Міністерська редакція проектів УРП викликала неприйняття всіх без винятку інвесторів. Вони попросили зустрітися із членами МК для з’ясування мотивації відхилення пропозицій інвесторів, та започаткування переговорів між сторонами щодо узгодження ключових розбіжностей. Міністр енергетики відхилив пропозицію інвесторів щодо переговорів і в кращих бюрократичних традиціях запропонував писати їм коментарі до міністерської версії УРП і направити їх на розгляд МК. Запропонована інвесторами зустріч із керівництвом Мінекоенерго відбулася лише наприкінці лютого за ініціативою і під головуванням одного із керівників Офісу Президента.

На цій зустрічі нарешті була отримана згода Мінекоенерго провести протягом місяця інтенсивні переговори між МК та інвесторами, зосередившись на вирішенні 15-20 ключових розбіжностей в позиціях сторін, сформульованих інвесторами. Дійсно, за підсумками зустрічі в Офісі Президента кожен із інвесторів отримав нагоду ще в лютому зустрітись із заступником Міністра енергетики Сергієм Масліченком. Проте можна уявити шок численної делегації американського інвестора Aspect Energy, яка спеціально прилетіла із Хьюстона на анонсовані переговори із Міжвідомчою комісією для узгодження проекту УРП, а замість цього вислухала репліки пана Масліченка щодо необхідності інвестору замість переговорів із МК продовжити роботу над написанням коментарів до міністерського варіанту УРП (обсягом 200 арк.) і дізнатися про згоду чиновника прийняти до розгляду список ключових розбіжностей до проекту УРП.

Однак ще більшим шоком було отримання інвесторами в квітні рішення Міжвідомчої комісії про відхилення 15 (!) із 16 підготовлених інвесторами пропозицій щодо ключових розбіжностей до проектів УРП. При цьому ніхто із інвесторів не запрошувався для обговорення цих розбіжностей та пошуку можливих компромісів ні на засідання МК, ні її робочих груп. При цьому численні положення проектів угод, на яких наполягає Міжвідомча комісія, не відповідають конкурсним заявам інвесторів, міжнародній нафтогазовій практиці, а де-які із них протирічать українському законодавству.

Пропозиції МК спрямовані і на штучне обмеження видобутку газу. На конкурси на укладення УРП виставлялися великі ділянки надр площею в тисячу і більше квадратних кілометрів саме для здійснення протягом 50 років комплексного геологічного вивчення всієї ділянки і організації поетапного видобутку всіх виявлених ресурсів газу і нафти, включаючи, важко-видобувні і із нетрадиційних колекторів (сланцевого газу тощо).

Так, один із переможців конкурсу взяв зобов’язання гарантовано проінвестувати в геологорозвідку протягом перших п’яти років проекту майже $120 млн, виконавши 750 кв км 3D сейсміки та буріння не менше 5 пошукових свердловин. Очевидно, що він не встигне протягом наступних шести місяців організувати видобуток вуглеводнів на всій території, де вже буде виконано геологорозвідку і мусить повернути державі частину ділянки на якій він вже здійснить сейсмічне дослідження і пробурить свердловини. Ця вимога МК перекреслює і плани інвестора реінвестувати частину прибутку в подальше геологічне вивчення інших частин ліцензійної ділянки та збільшення видобутку газу і нафти.

Звісно, рішення міжвідомчої комісії щодо відхилення практично всіх ключових положень підготовлених інвесторами проектів УРП викликало їх вкрай негативну реакцію. Один із інвесторів - «Укрнафтобуріння» навіть повідомив Мінекоенерго про відмову від укладення УРП на ділянці Русанівська. Інші інвестори ще не полишили свої проекти, але повідомлять про неможливість укладення ними УРП на запропонованих Міжвідомчою комісією умовах.

В результаті Мінекоененрго, та інші урядові структури, представлені в МК, насамперед, Держгеонадра, Мінфін та Мінюст наближають ситуацію, коли можуть зазнати фіаско дев’ять великих інвестиційних проектів із пошуку та видобутку газу із обсягом інвестицій в декілька мільярдів доларів (лише американський Aspect оцінює інвестицію в УРП на ділянці Варвинська більше ніж в один мільярд доларів). При цьому протягом перших п’яти років, саме під час світової економічної кризи, мають бути здійснені гарантовані інвестиції в пошукові роботи на суму більше $400 млн, зокрема пробурені як мінімум 40-50 пошукових свердловин.

Кабінет Міністрів в листопаді минулого року без консультацій із бізнесом схвалив підготовлені Мінекоенерго та Держгеонадра зміни до законодавства про угоди про розподіл продукції, та уніс їх до Верховної ради. Прийняття цього законопроекту автоматично припинило би, як мінімум, чотири із дев’яти УРП проектів і значно ускладнило би реалізацію п’яти інших. Ситуацію виправило лише відкликання із парламенту низки законопроектів в зв’язку із призначенням нового складу Кабінету Міністрів.

Інвестори покладають надії, що новий склад Уряду, насамперед, прем’єр-міністр Денис Шмигаль та Міністр охорони довкілля та енергетики Ольга Буславець зможуть налагодити нормальну роботу Міжвідомчої комісії. В цьому випадку ще зберігається шанс протягом двох місяців, що залишилися до законодавчо встановленого граничного 12 місячного строку на укладення УРП, провести переговори між МК та інвесторами щодо погодження проектів угод, базуючись на конкурсних заявках інвесторів, нормальній міжнародній нафтогазовій практиці та українському законодавстві, укласти ці УРП та дати, нарешті, старт масштабним інвестиційним проектам із пошуку та видобутку газу в Україні.