Артем Семенишин: урізання держпідтримки «зеленої» енергетики призведе до економічної рецесії всієї країни

Артем Семенишин: урізання держпідтримки «зеленої» енергетики призведе до економічної рецесії всієї країни

Відновлювана енергетика поступово завойовує енергетичний ринок в Україні. Якщо раніше її складно було розглядати як впливовий фактор, то зі стрімким збільшенням встановлених потужностей у 2018-2019 роках, галузь набула самостійних рис. Найбільшим локомотивом галузі є сонячна енергетика, яка розвивається дуже активно. Очікується, що встановлена у 2019 році потужність введених в експлуатацію сонячних електростанцій складе понад 3 ГВт, що в 2 рази більше в порівнянні з усіма попередніми роками. Виключно завдяки поширенню відновлюваних джерел енергії, за останні 5 років в Україну було додатково інвестовано понад 4 млрд євро «зелених» інвестицій. Цьому сприяє ефективне державне стимулювання галузі у вигляді «зеленого» тарифу, який і став головним чинником приходу в галузь інвесторів.

З урахуванням виразних економічних переваг дружньої для клімату відновлюваної енергетики, яка ще й поступово у всіх країнах світу стає найдешевшим джерелом енергії, українські урядовці та парламентарі розпочали широку дискусію, щодо урізання державного стимулювання відновлюваної енергетики. В інтерв’ю ExPro Electricity виконавчий директор «Асоціації сонячної енергетики України» Артем Семенишин розповів про законотворчі новели для ринку відновлюваних джерел енергії, перешкоди його розвитку та чому потрібно за будь-яких умов зберегти стимулюючу підтримку відновлюваної енергетики з боку держави.  

Чи існує на сьогодні бачення, яка має бути стратегія розвитку «зеленої» енергетики на наступні роки?

Основним довгостроковим нормативним документом, який визначає розвиток відновлюваної енергетики в нашій державі є Енергетична стратегія України до 2035 року. Зазначений документ починав розроблятись ще у 2015 році в умовах максимальної невизначеності енергетичної політики та був схвалений Урядом наприкінці 2017 року. Низка експертів, одразу після її прийняття, висловились про те, що Енергостратегія потребує вдосконалення. Та й справді, поставлені Стратегією цілі для розвитку відновлюваних джерел енергії (ВДЕ) є недостатньо амбітними в контексті задекларованої підтримки Україною Паризької кліматичної угоди ООН щодо скорочення викидів парникових газів. Крім того, очевидно, що відповідно до Паризької кліматичної угоди, кліматичні цілі держави повинні переглядатись у сторону збільшення раз на два роки, що відповідно потребує також і корегування передбачених Енергостратегією цілей для всіх галузей енергетики. Тож, встановлена Енергостратегією ціль у 25% ВДЕ до 2035 року виглядає символічною. З огляду на це, Асоціація сонячної енергетики України однозначно виступає за необхідність перегляду передбачених Енергостратегією цілей з метою збільшення запланованої частки відновлюваних джерел енергії (ВДЕ), з урахуванням вже фактично досягнутих Україною показників на сьогодні.

Ви говорите про збільшення частки ВДЕ, а чи взагалі є реальною частка ВДЕ в 25% до 2035 року, що передбачена Енергостратегією?

Наразі в загальному енергобалансі країни генерація з ВДЕ складає близько 5% без урахування великих гідроелектростанцій. Це дуже оптимістичні тенденції, адже станом на 2016 рік такої генерації з ВДЕ було всього 1,5%. Якщо ми за будь яких умов збережемо таку динаміку із будівництва нових об’єктів відновлюваної енергетики, наша країна як раз і зможе досягнути 22-25% до 2035 року. Втім, 25% ВДЕ фактично означає збереження в Україні існуючої атомно-вуглецевої моделі енергетики на рівні домінантних 75%, що у нас сформувалась протягом ХІХ-ХХ століть. Тож, передбачена Стратегією цифра у 25% виглядає явно замалою не тільки для прихильників розвитку відновлюваних джерел, а і з точки зору розвитку світової економіки ХХІ століття. Адже, в такому разі, в недалекому майбутньому, і не тільки до 2035 року, мають будуватись нові генеруючі потужності на основі викопних ресурсів, таких як вугілля, газ чи нафтопродукти, а також атомні генеруючі потужності, ресурс яких також має невдовзі завершитись.

Останніми роками це стало трендом, що окремі міста та, навіть, країни декларують перехід на 100% ВДЕ. Чи це взагалі реально досягнути і в Україні?

Так, низка європейських країн поставили собі конкретні цілі, щодо переходу на чисті джерела енергії. Але вони не тільки поставили такі цілі, але вже прямують до них, з турботою про довкілля та здоров’я своїх мешканців. Окремі Європейські країни, такі як Албанія, Норвегія чи Ісландія вже сьогодні на 100% забезпечують свої потреби за рахунок відновлюваних джерел енергії. Цим шляхом також прямують переважна більшість розвинутих європейських країн. Зокрема, минулого місяця уряд Німеччини оголосив про намір збільшити до 2030 року встановлені сонячні потужності до 98 ГВт. Тому, українське досягнення 2 ГВт встановленого в цьому році “сонця” виглядає занадто скромним.

Перехід на 100% ВДЕ, збереження клімату, відновлення лісів, відповідальне поводження з відходами і охорона довкілля - це загальносвітовий тренд, від якого Україні не можна стояти осторонь. Так, нещодавно в Україні провідними Асоціаціями чистої енергії, зокрема, і Асоціацією сонячної енергетики України, за участю Амбасадора відновлюваної енергії в світі Руслани Лижичко було створено громадську організацію RE100 Ukraine, що є філіалом світової організації RE100 зі штаб квартирою в Боні. Метою зазначеної Асоціації є довести суспільству, що перехід України на 100% ВДЕ не тільки можливий, але й невідворотний. В Україні 100% ВДЕ теж нескладно було б досягти, адже український потенціал ВДЕ один із найбільших у Європі.

Тож, які існують перешкоди для розвитку ВДЕ в Україні?

Найперша перешкода це те, що всі звикли до традиційного стану речей і не готові для себе визнати, що світ невпинно змінюється, а планета “задихається” в продуктах антропогенного навантаження, тобто неусвідомленої людської діяльності. В такому контексті ВДЕ є благом, яке здатне, якщо не відновити природний баланс, то хоча б зберегти стан речей таким, яким він є зараз.

Наприклад, ще 10 років назад було б економічно недоцільно говорити про те, що наша держава має зробити основну ставку в енергетичній сфері на розвиток ВДЕ. Але за цей час собівартість обладнання та технологій, зокрема, в сонячній енергетиці, скоротилась в середньому в 5-10 раз, разом з тим, підвищилась їх ефективність, що кардинально змінило економічну модель.

Крім того, сьогодні, як ніколи раніше, для України дуже гостро стоїть питання енергетичної незалежності, збереження довкілля від шкідливих викидів в урбанізованих регіонах, а зміни клімату призводять до деградації родючих ґрунтів, скорочення врожаю та як наслідок - зникнення традиційних для нашої країни популяцій рослинно-тваринного світу і порушення біобалансу.

Другою перешкодою, на мою думку, є неготовність об’єднаної енергетичної системи (ОЕС) України до природного зростання споживання електроенергії в умовах поступової електрифікації економіки та відповідно - зростання генерації. Так як за останні десять років нові потужності традиційних видів генерації в Україні взагалі не вводилися в експлуатацію, то зазначену перешкоду гостро відчуває на собі лише відновлювана енергетика.

Відновлювана енергетика якимось чином може допомогти у вирішенні зазначеної проблеми?

Давайте поглянемо на цю ситуацію з точки зору учасників ринку ВДЕ. Зокрема, на сьогодні, ОЕС перебуває у стані, що майже нагадує її ж стан у 1991 році. Тільки основні фонди за цей час стали більш зношеними. А в контексті суттєвих перепадів попиту на електроенергію залежно від сезону та від часу доби, особливо важливим стає формування виваженої державної політики у сфері балансування та збереження енергії.

Розуміючи, що в даних умовах, держава не спроможна самостійно на дорогі капітальні інвестиції, хоча й частина коштів і акумулюється оператором ринку на модернізацію енергосистеми, учасники Асоціації сонячної енергетики України мають однакове бачення в цьому питанні: аби не допустити краху енергосистеми, український бізнес мав би взяти вирішення питання балансуючих і акумулючих потужностей, що потребують дорогих капітальних інвестицій разом із державою також і нас себе, за умови, якщо держава створить сприятливе законодавче забезпечення та підтримку.

І останньою, третьою перешкодою є розгубленість, адже непросто сформувати стратегію виведення зношених та інколи аварійних об’єктів традиційної генерації із експлуатації, складно забезпечити робочими місцями кваліфікованих осіб, які вимушені будуть змінити сферу діяльності. В такому разі високопосадовцям варто звернути увагу на приклад Великобританії, традиційно орієнтованої понад століття на вугілля, що оголосила про закриття всіх вугільних шахт чи Німеччини, яка прийняла принципове рішення закривати атомну генерацію одразу після другої масштабної за 25 років аварії на атомній електростанції починаючи з Чорнобильської катастрофи (Фукусіма, у 2011 році). Разом з тим, керівники найбільших підприємств сектору ВДЕ відчувають нестачу кваліфікованого персоналу серед електроенергетиків, монтажників, проектантів об’єктів енергетики тощо.

В такому ключі виглядає, що відновлювана енергетика несе суцільні блага. Чому ж тоді ширяться чутки про скорочення підтримки галузі?

У поточному році темпи будівництва об’єктів сонячної енергетики були рекордними, але рекордними лише для української реальності. В умовах надмірно високої вартості капіталу в Україні, значних політичних ризиків, збройної агресії проти суверенітету України, відсутності чіткої інвестиційної політики, це взагалі виглядає неймовірно, що великий бізнес повірив в Україну. І ми справді пишаємося, адже однією з кількох галузей, яка сприяла росту є відновлювана енергетика. За декілька років, зокрема, норвезькі, канадські та арабські компанії, а також українські і міжнародні банки інвестували мільярди доларів у “сонячні” проекти і мають наміри й надалі будувати нові проекти.

На мою думку, найголовніший ризик для держави і ринку, це скорочення будівництва об’єктів відновлюваної енергетики, а його можуть викликати як проблеми з гарантованими законом платежами, що є основою будь-якої бізнес моделі, так і проблеми технічного характеру, такі як складнощі з підключенням, скороченням терміну дії так званих PPA договорів та, в принципі, будь-які інші негативні зміни. Варто зауважити, що ринок досить обережно відреагував на вибір нашої держави впроваджувати аукціонні механізми державного субсидіювання ВДЕ, хоча, будемо відвертими, в інших країнах є неоднозначне ставлення до аукціонної моделі. Крім того, з 1 січня 2020 року "зелений" тариф для великої сонячної енергетики прогнозовано скорочується, внаслідок чого термін окупності майбутніх проектів також суттєво збільшуватиметься.

Втім, на жаль, це не тільки чутки про можливе скорочення підтримки галузі. Зокрема, нещодавно Комітет ВРУ з питань енергетики та ЖКП рекомендував ВРУ ухвалити зареєстрований на початку жовтня законопроект №2236-2 під авторством Голови Комітету Геруса А.М. та низки його колег по фракції, який був вщент розкритикований профільними асоціаціями «зеленої» енергетики та Енергетичним співтовариством (Energy community), як такий, що протирічить законодавству України та міжнародним зобов’язанням України перед Євросоюзом.

До яких наслідків може призвести зміна механізмів державної підтримки ВДЕ? Що робить Асоціація сонячної енергетики України для стабільності ринку ВДЕ?

Як показує досвід тієї ж Німеччини чи Іспанії, якщо ринок ВДЕ просідає, він просідає надовго. Аби цього не трапилось, суб’єктам владних повноважень необхідно ініціювати обговорення ситуації із залученням широкого кола зацікавлених осіб: перш за все, громадського сектору, зокрема, всіх фахових Асоціацій, представників компаній-учасників ринку, іноземних та українських експертів, а також науковців-фахівців з питань економіки, права і моделювання економічних процесів та з’ясувати потенційні сценарії у разі таких змін і, тільки тоді, приймати якісь рішення.

Не складно спрогнозувати, що скорочення державної підтримки галузі ВДЕ ретроспективним чином призведе до згортання інвестицій та програм підтримки, в першу чергу, з боку таких міжнародних установ як ЄБРР, Європейський інвестиційний банк, Світовий банк не тільки в галузь ВДЕ, а й в усіх інших сферах, що в умовах значного зовнішнього боргу нашої держави означає стрімке зростання інфляції та стагнації інших галузей економіки. А це вже відкриває шлях до економічної рецесії і зрештою повернення до “нафто-газового” майбутнього з усіма негативними похідними наслідками, що матимуть місце для енергетичної незалежності України та клімату планети.

Асоціація сонячної енергетики України наразі працює над пропозиціями щодо вдосконалення Енергетичної стратегії України і законодавства з питань енергетичної безпеки. Ми готові також долучитись до роботи над вдосконаленням механізмів виплат виробникам “зеленої” енергії та формування законодавства з питань акумулювання та балансування енергетичної системи.