Андрій Бичков: ми не прогнозуємо суттєвого здешевлення природного газу через відновлення прямих поставок із РФ

Андрій Бичков: ми не прогнозуємо суттєвого здешевлення природного газу через відновлення прямих поставок із РФ

SOCAR Energy Ukraine («Сокар Енерджі Юкрейн»), «дочка» азербайджанської державної нафтогазової корпорації SOCAR, почала свою діяльність в Україні у 2009р з торгівлі нафтою та нафтопродуктами. Кілька років тому паралельно з традиційними напрямами компанія почала розвивати торгівлю природним газом. Про плани щодо розширення бізнесу ExPro Gas&Oil дізналися у директора Торгового Дому «Сокар Україна» Андрія Бичкова.

Що представляє собою на сьогодні Група компаній «Сокар Україна» та яке місце в ній посідає Торговий Дім?

Торговий Дім було створено 2010р, мета подібної структури у складі будь-якої торгової компанії – забезпечення власного роздрібного бізнесу та продаж залишків. Торговий Дім з часом масштабно розвинувся у своїй ніші. Хоча наша мережа поки не покриває усю Україну, Торговий Дім охопив значну територію у плані торгівлі нафтопродуктами, маючи 4 власні нафтобази у Одесі, Києві, Харкові та Львові та кілька орендованих (у Івано-Франківську, дві – у Києві). Плануємо ще узяти бази в оренду у Запоріжжі та Вінниці, де компанія представлена найменше. В опті наші основні регіони – Одеса та Київ, майже повністю охоплено Львів, наступний регіон – Дніпро та Харків. Як тільки буде «закрито» ці напрями, будемо йти далі.

На якому етапі розвитку ви сьогодні знаходитеся?

Першочергово метою SOCAR був розвиток виключно роздрібної мережі. Але після 2013р через відомі події ріст усієї нашої структури дещо сповільнився, ми зосередились на покращенні внутрішніх процесів в компанії, апгрейді стандартів обслуговування, впровадженні сучасних технологічних новинок.

Торік ми відкрили в Україні ще один флагманський автозаправний комплекс – на Столичному шосе у Києві. Це унікальна за своїм дизайном та конструкцією станція, сьогодні вона - серед найбільш інноваційних АЗС не тільки в Україні, а й у Європі.

Тож на сьогодні наша мережа складається із 60 АЗК, а в літній сезон діють також 2 нафтоналивних бункерувальника, які заправляють плавзасоби у яхт-клубах. До речі, мережа АЗС SOCAR розвивається по всій Європі, і зараз можна проїхати на авто від Азербайджану до Швейцарії (через Грузію, Україну, Румунію, Австрію), заправляючись лише на наших заправках.

Плануємо розвивати «Сокар Авіа» - літаки в «Борисполі» вже заправляємо і йдемо до повноцінної присутності у аеропорту, щоб оператори під нашим брендом заправляли літаки «в крило». Також минулого року почали торгувати бітумом, дивимося в бік електроенергії, але поки що не почали активні дії, не поспішаємо входити у цю досить складну для торгівлі сферу. Метанові заправки не плануєте мати? Ми про це думали, однак поки що економічної вигоди у цьому не бачимо. Але з рахунків не скидаємо.

А чи розвиваєте торгівлю LPG?

LPG-напрям у нас існував з початку роботи компанії, а останні 3-4 роки почав активно розвиватися, ми увійшли у першу п’ятірку імпортерів LPG, стали великим гравцем, не залежно від обсягу роздрібних продажів. Адже зазвичай у всіх великих гравців у роздріб продається до 80% LPG, тоді як у нас навпаки, у роздріб продається менше. За наявності чинної дозвільної системи в Україні ми не можемо швидко та агресивно наростити власну мережу газових заправок. Оскільки компанія відповідально ставиться до процедур оформлення дозвільної документації й не може нехтувати правилами, тож зростає в цьому напрямку поступово.

Енергоносії для торгівлі купуєте лише у материнської компанії, чи у різних виробників?

У материнської компанії ми сьогодні нічого не купуємо. Стандарт дизпалива, що виробляється в Азербайджані, - «Євро-3», а в Україні вимагається «Євро-5». Турецький завод SOCAR виробляє відповідне за якістю ДТ, ми його постачаємо в Україну у кількості від 30 тис т до 90 тис т на місяць, але це тимчасові поставки, незабаром цей завод почне працювати виключно на внутрішній ринок Туреччини.

Спробували продавати азербайджанський бітум, однак його параметри не зовсім підходять під кліматичні умови України, тому він не користувався великим попитом.

У роздріб взагалі постачаємо лише нафтопродукти виробництва компанії ORLEN Lietuva (литовського заводу «Мажейкю Нафта»), окрім бензину А-92, який вона не випускає. Виключення можуть бути лише у разі кризової ситуації на ринку.

Ми впевнені у якості палива від цього постачальника, нам важливо виправдати довіру клієнтів, які звикли отримувати в мережі АЗК SOCAR найкраще. Інші мережі автозаправних станцій не можуть собі дозволити такої «розкоші», вони масштабніше, у них більш складна логістика. Ми ж, можливо, дещо втрачаємо на доставці, але ставимо інтереси клієнта на перше місце.

З LPG така ж ситуація?

Його постачати з одного заводу неможливо, однак 80% цього продукту ми закуповуємо на заводі «Тенгізшевройл» (ТШО, Казахстан). Ми першими завезли його LPG в Україну, й цей виробник у нас у пріоритеті. Хоча в Україні поки недостатньо розвинена інфраструктура зі зберігання LPG, дуже мало якісних газонаповнюваних станцій (ГНС), й ще менше тих, хто пройшов комплаєнс із ТШО.

Чому почали займатися природним газом, досить нетиповим для нафтотрейдера на українському ринку продуктом?

Рішення щодо напряму природного газу ухвалювалося у 2017р після лібералізації газового ринку в Україні, з урахуванням можливостей материнської компанії щодо присутності на газовому ринку Європи. Наші колеги з нафторинку застерігали від цього кроку, однак ми розуміли, куди йдемо, мали відповідні компетенції і бачили перспективи. Чому б не спробувати, адже Україна - великий споживач газу.

«Сокар Енерджі Юкрейн» стала першою європейською «дочкою» глобального SOCAR, що почала експорт трубопровідного газу. У ЄС SOCAR торгує лише LNG. Нашою першою проданою в Україні партією був обсяг усього у 200 тис куб м, через місяць вже поставляли мільйони кубів, а у середині 2018р реалізували свій перший мільярд кубометрів, у числі кількох приватних компаній, які досягли цього рівня. З того часу продаємо в Україні від 40 млн куб м до 100 млн куб м на місяць, здебільшого імпортуємо, однак, іноді купуємо і на внутрішньому ринку, коли українські видобувники пропонують цікаві ціни, або ситуативно нам це потрібно.

У кого купуєте імпортний газ?

Основні прямі контракти укладено з відомими трейдерами AXPO, DXT, Gunvor, однак угоди є з усіма великими постачальниками, тими ж ENI, RWE, TrailStone, навіть з угорською OMV. Газ купуємо на кордоні, тож напрямки, за якими він качається, обирають контрагенти. Зазвичай у контрактах ми фіксуємо свою маржу та прив’язуємося до нідерланського хабу TTF, найліквіднішої біржі, яка найбільш об’єктивно та динамічно відображає ринкові реалії у Європі. Строки контрактів різні, є річні, квартальні. Заключаємо форварди. Якщо бачимо цікаві time або location спреди між сьогоднішнім та майбутнім періодами, фіксуємо їх у контрактах, хеджуємося.

Нам простіше заробити за зрозумілою надійною схемою €0,1-0,15 на МВт-год, аніж грати на цінових коливаннях, коли можна спочатку заробити €1 на МВт-год, а потім втратити удвічі більше.

Політика SOCAR консервативна, ми працюємо системно та обережно, намагаємося уникнути спекулятивних заробітків. Ми також просуваємо формульне ціноутворення і на ринку кінцевих споживачів України, поясняємо, чому механізм прив’язки до TTF менш ризикований, ніж фіксована ціна.

А безпосередньо з кінцевими споживачами в Україні працюєте?

До 2019р нашою прерогативою була робота із трейдерами, за передоплатою, так спокійніше та безпечніше. Однак структура маржі свідчить про те, що заробітки вищі на кінцевому споживачеві, і ми рухаємося у цей бік. Вже є портфель власних клієнтів, у тому числі на довгостроковій основі. Якщо спочатку серед наших покупців частка кінцевих споживачів складала усього 1%, то сьогодні вона досягла 20% і зростає.

Природний газ останній рік стрімко дешевшає, укладання контракту на транзит із Росією прискорило цей процес, які Ваші прогнози щодо подальшої поведінки цін?

Сподіватися на їхнє зростання у перспективі цього року, думаю, не варто. Навіть за умов суворого похолодання та якогось глобального форс-мажору (припинення поставок американського LNG до Європи тощо) МВт-год може подорожчати на €2-3-год, не більше. А погоду поки обіцяють теплу, форс-мажор також маловірогідний.

Деяке зростання цін може бути лише через здорожчання потужностей. Ми це вже відчуваємо – приміром, ще у грудні 2019р можна було придбати газ на кордоні з Україною з певним дисконтом до TTF, а зараз вже закладається премія у €2,5-3 за МВт-год. Вхід до української ГТС з цього року також подорожчав. Хоча сама ставка на вхід зменшилася з $6,25 до $4,45/тис куб м, однак взимку через запровадження сезонного квартального коефіцієнта у 1,75 вона у результаті є більшою за минулорічну. Влітку, звісно, коефіцієнти менші.

Суттєвого здешевшання газу через потенційне відновлення прямих поставко газу із РФ я б також не очікував. У будь-якому разі росіяни прив’язуватимуться до європейських хабів, а не до своїх внутрішніх цін, великого дисконту не буде.

Як ви оцінюєте роботу Української енергетичної біржі у сфері торгівлі природним газом в Україні?

Сама ідея нормальна для будь-якого розвиненого ринку, існування біржі – це необхідність. Ми допомагали на етапі створення УЕБ, консультували, брали участь у налагодженні механізмів. Минулого року самі спробували попрацювати, у тому числі на запрошення керівництва біржі. Однак перший наш досвід виявився неприємним. Ми брали участь у торгах з продажу невеличкого лоту у 50 тис куб м і діяли виключно за правилами біржі. Наш трейдер робив ставки, періодично їх підвищуючи з огляду на нашу цінову межу на рівні маржинальних цін «Укртрансгазу» (за якими він викуповував та продавав газ для балансування).

Однак у процесі торгової сесії почали відбуватися якісь незрозумілі нам речі, спочатку сесію чомусь продовжили, потім нам неофіційно рекомендували припинити торгівлю за цей лот. Коли ж ми не погодилися, то нас оштрафували та дискваліфікували на якийсь час за надуманими підставами, мовляв ми з кимось змовилися та грали на підвищення. Який у цьому сенс? Якщо ціна мене влаштовує – я купую, якщо ні – припиняю торгуватися, купує хтось інший. Логіки в діях біржі я не бачу, тож ми подали на УЕБ до суду, оскаржуємо її рішення, процес ще не завершено, але я сподіваюся, ми зможемо відстояти свою позицію.

Які перспективи для продажу газу в Україні відкриває побудований торік Трансанатолійський газопровід (TANAP), мажоритарним власником якого є SOCAR?

Для початку протягом року слід завершити ділянку від Туреччини до Італії, першої європейської точки входу. Постачання цим газопроводом далі, на Балкани – це вже середньострокова перспектива. Зрозуміло, всі вивчають можливість постачань газу в Україну, або напряму через Румунію, або шляхом своп-угод в Італії. Наскільки я знаю, і «Нафтогаз» це обговорює з потенційними партнерами, але все це - на етапі оцінки. Ми також беремо цей проект до уваги. Потужність газопроводу відносно невелика (16 млрд куб м на рік з перспективою збільшення до 23 млрд куб м до 2023р), але ще одне джерело надходження газу в Європу – це завжди добре.